- •1 Предмет і метод вивчення в економічній думці
- •2 Напрям та етапи розвитку економічної думки.
- •5 Особливості розвитку стародавнього Сходу
- •8 Економ думка давн.Греції 12
- •9 Економ думка Давн.Рим 13
- •10 Криза рабовласницької системи
- •11 Економічна думка Китаю Конфуцій
- •3 Первісне господарювання
- •6 .Господарювання Давньго Єгиту
- •14 Виник. Феодалізму в королівсті Франків
- •16 -17 Середньовічне європейське місто
- •21. Економ.Думк.Ф.Аквінський
- •15 Становлення феодалізму к.Р. 19 .
- •22 Економічні причини Великих Географ.Відкритів .
- •28 Мануфактурний період анг.Промисловості.
- •27 Первісне накопичення в Англії
- •29 Розвиток капіталізму в Голандії
- •24 Меркантилізм р. Його особливості
3 Первісне господарювання
Розвиток первісного суспільства поділяють на кілька етапів, але в цілому він має такі ознаки: низький темп розвитку продуктивних сил і
повільне їх удосконалення; низький темп розвитку суспільства; колек-тивне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва
рівномірний розподіл і соціальна рівність; відсутність приватної влас-ності, експлуатації, класів, держави.
Первісне суспільство хронологічно збігається з кам’яним віком. У ньому можна виділити три періоди: палеоліт (давній кам’яний вік):
5 млн. – 12 тис. років до н.е.; мезоліт (середній кам’яний вік): 12-8 тис. років до н.е.; неоліт (новий кам’яний вік): 8-3 тис. років до н.е.
У різних частинах світу в різних племен і народів поява певної фо-рми праці і суспільного життя відбувається в різні періоди. Проте їх
об’єднує низка загальних рис: господарство привласнення (користу-вання природними благами); колективна, общинна власність на засоби
виробництва. У період мезоліту було накопичено значні обсяги інформації, знань
з метеорології та медицини; всередині рас виділилися гілки і почався процес формування народів. Відмінність у темпах і характері господар-
ського розвитку окремих людських спільнот посилювалася. Неоліт став періодом завершення переходу до вищих форм прив-
ласнюючого господарства і переходу до відтворюючого господарства, тобто заснованого на виробництві матеріальних благ, необхідних
для життя і діяльності людей. Основними галузями економіки стали землеробство, скотарство і ремесла. Вперше стало можливим постійне,
а не епізодичне, як раніше, отримання додаткового продукту Неолітична революція – процес переходу від привласнюючих
форм господарювання до відтворюючих.Важливою галуззю господарства стало скотарство. Скотарські пле-
мена жили у степах Північної Африки, Аравії, Середньої та ЦентральноїАзії. Європа було зоною переважно рослинного землеробства зі стійло-
вим скотарством.Найдавнішим ремеслом було гончарство. Гончарне горно вперше з’явилось на Сході.
6 .Господарювання Давньго Єгиту
Специфіка географічного положення Стародавнього Єгипту ви-значила основу економічного життя стародавніх єгиптян – землеробство.
Єгиптяни збудували просту і надійну басейнову систему іригації. Буді-вництво та експлуатація такої системи штучного зрошення вимагали
зусиль всіх номів (так в Єгипті називали перші держави), що вплинуло на політичну організацію староєгипетського суспільства. Виконуючи
роль організатора робіт і розпорядника земель, племінна знать з часом захоплювала владу. Ремонт дамб, очищення каналів, регулювання по-слідовності багаторазового поливу полів, польові роботи, пов’язаніз режимом зрошення, – все це могло здійснюватися за жорсткого до-тримання графіка, за постійного контролю й управління з єдиного центру, здійснюваних державоюДосить розвиненим було ремесло. Особливих успіхів єгиптяни
досягли у таких галузях ремесла, як столярство, каменярство, будів-ництво, суднобудування, гончарство, ткацтво, ювелірна справа.
Періодом найвищого господарського розквіту країни стала епоха Нового царства (1580-1085 рр. до н.е.). У цей період найбільш швидко
стали розвиватись ремесла. Виникли нові методи обробки золота. Єгиптяни значно удосконалили виробництво скла, ливарництво, суд-нобудування. Ще в І тис. до н.е. вони навчилися виробляти з фарфоро-подібної маси фаянс, який користувався значним попитом на міжнарод-ному ринку. Єгиптяни вперше розробили технологію виготовлення
матеріалів для письма – папірусу.Щодо розвитку торгівлі, то в період Стародавнього царства від-бувалась примітивна обмінна торгівля. Протягом всього періоду існу-вання Стародавнього Єгипту його економіка залишалася натуральною.Товарного виробництва в країні не було, збувався не товар, а надли-шок продукції, виготовленої для власних потреб. Забезпеченість краї-ни та її географічна ізольованість, можливість легко грабувати сусідні
території були основним гальмом розвитку торгівлі в період Пізнього
царства (ХІ-ІV ст. до н.е.).Також в епоху Нового царства товарообмін залишався незнач-ним. Наприкінці цієї епохи почав складатися загальноєгипетський ри-нок, а в І тис. стали розвиватись товарно-грошові відносини. Торгівля
сприяла розвитку мореплавства. В Єгипті доби Пізнього царства про-цвітало лихварство з усіма його соціальними наслідками.
Одержавлення економіки, загальна регламентація суспільного життя, його бюрократизація були пов’язані з найважливішою рисою
єгипетського суспільства – прагнення стабільності та незмінності в усьому: економіці, соціально-культурному та політичному житті
Із пам’яток економічної думки цивілізації Стародавнього Сходу найдавнішою вважається “Повчання гераклеопольського царя своєму
синові” (Стародавній Єгипет, ХХІІ ст. до н.е.). У ньому мова йде про правила мистецтва державного управління та господарювання. Ще од-
на з найдавніших пам’яток економічної думки Стародавнього Єгипту початку ХVІІІ ст. до н.е. “Речення Іпусера” надає критичну оцінку сти-
хійного, некерованого зростання масштабів боргового рабства і лих-варства, завдяки чому в країні почалась громадянська війна.