- •1 Предмет і метод вивчення в економічній думці
- •2 Напрям та етапи розвитку економічної думки.
- •5 Особливості розвитку стародавнього Сходу
- •8 Економ думка давн.Греції 12
- •9 Економ думка Давн.Рим 13
- •10 Криза рабовласницької системи
- •11 Економічна думка Китаю Конфуцій
- •3 Первісне господарювання
- •6 .Господарювання Давньго Єгиту
- •14 Виник. Феодалізму в королівсті Франків
- •16 -17 Середньовічне європейське місто
- •21. Економ.Думк.Ф.Аквінський
- •15 Становлення феодалізму к.Р. 19 .
- •22 Економічні причини Великих Географ.Відкритів .
- •28 Мануфактурний період анг.Промисловості.
- •27 Первісне накопичення в Англії
- •29 Розвиток капіталізму в Голандії
- •24 Меркантилізм р. Його особливості
21. Економ.Думк.Ф.Аквінський
Особливістю економічної думки раннього канонізму було те, що в період зародження Середньовіччя засуджувався торговельний при-
буток і лихварський процент, які розглядалися як результат нечесного обміну і присвоєння чужої праці, тобто як гріх. Зміна поглядів каноні-
стів найбільш яскраво простежується у працях Фоми Аквінського. У тра-ктаті “Сума теологій” Фома Аквінський, на відміну від ранніх кан-
тоністів, підтримує становий поділ суспільства. Якщо ранні каноністи вважали, що безмежне нагромадження золота і срібла не відповідає
моральним нормам суспільства, то Фома Аквінський вважав, що“справедливі ціни” можуть бути джерелом зростання особистої влас-
ності і створення “поміркованого” багатства, що не є гріхом. Визна-чення “справедливої ціни” як витрат Фома Аквінський вважає недо-
статньо вичерпним. На його думку, необхідно визнати, що “продавець має право продавати речі дорожче, ніж вони коштують самі по собі”, і
при цьому річ “не буде коштувати дорожче, ніж коштує власнику”, в іншому випадку продавець зазнає збитків, бо не отримує винагороду,
яка відповідає його соціальному стану, втратить певну кількість гро-шей як винагороду за те, що втрачає дану річ. Саме тому, на думку
вченого, дозволено продавати речі дорожче, ніж вони коштують.Торговельний прибуток і лихварський процент засуджувалися
каноністами. На думку Фоми Аквінського, потрібно, щоб торговель-ний прибуток і процент на позику були не самоціллю, а заслуженою
платою і нагородою за те, що в торгівлі та позикових операціях є пра-ця, транспортні та інші матеріальні витрати і навіть ризик
. 18 Ремесло і торгівля К.Р.
У ІХ ст. виникла сильна феодальна держава східних слов’ян (Ки-ївська Русь). Відбувається встановлення системи її відносин із насе-
ленням, яка передбачала виробництво продукції, збирання податків, несення військової служби. Проявом встановлення першої форми па-
нування й підлеглості було збирання данини на користь держави – по-люддя. Вона виражала верховне право князя на землю і встановлювала
поняття підданства. Першим досвідом регламентації повинностей за-лежного населення стала податкова реформа княгині Ольги, згідноз якою було встановлено “уроки” – норми данини, а також час і місце її
збирання у визначених пунктах – “становищах” (це були пункти, де здійснювалася торгівля). Вводилась одиниця обкладання “дим” – сім’яабо “плуг” – окреме господарство. Основою господарства слов’янських земель було орне землероб-ство, розвивалось тваринництво. Допоміжну роль у господарстві віді-гравали полювання та рибальство. Значного успіху досяг розвиток ре-месла. Існували спеціалізовані центри з виплавлення заліза на території сучасної Вінниччини та Львівщини. З VІІІ ст. слов’янські племена ово-лоділи гончарним кругом. Розвивались обмін і торгівля [28].
У видатному творі “Повість временних літ” (кінець ХІ – початок ХІІ ст.), автором якого був чернець Києво-Печерського монастиря Не-
стор, стверджується, що джерелом всякого багатства є праця. Автор визнає природним поділ праці на розумову і фізичну, але підкреслює,
що для добробуту держави ці види праці однаково важливі – і мудре-
ця, і ремісника. Важливим також є поділ праці у процесі виробництва, що удосконалює майстерність. Суспільно значущими, на думку авто-
ра, були всі види виробництва, які збагачують державу