Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра економіки підприємства

Курсова робота з дисципліни “Економіка підприємства”

Варіант 51

Полтава 2012

Зміст

Вступ 3

1.Персонал підприємства 5

1.1. Склад, структура та показники руху і використання персоналу підприємства. 5

1.2. Характеристика, склад і структура персоналу. Визначення середньорічної чисельності персоналу підприємства 9

1.3. Визначення показників руху та продуктивності праці персоналу. 13

2.Основні фонди 18

2.1. Показники оцінки ефективності використання основних фондів 24

2.2. Амортизація основних фондів та методи її нарахування 27

2.3. Ефективність використання основних фондів 38

3.Оборотні кошти 41

3.1. Склад та структура оборотних коштів підприємства: 42

3.2. Ефективність використання оборотних коштів 45

4. Витрати підприємства 49

5.Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства. 54

Висновки і пропозиції 56

Вступ

Головною діючою особою економічних відносин на ринку виступає підприємство, саме підприємство здійснює виробничу, науково-технічну, комерційну діяльність з метою одержання прибутку і задоволення суспільної потреби в товарах, роботах і послугах. Кожне підприємство займає подвійне становище в господарській структурі ринкової економіки. По-перше, воно є самостійним суб’єктом ринкових відносин, а, по-друге, кожне підприємство є елементом національної економіки. Ефективна діяльність підприємства веде до його успішного функціонування і розвитку надалі, а отже і до розвитку національної економіки в цілому.

Виробничо-господарська діяльність кожного підприємства ґрунтується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, робочого часу в процесі виробництва. У сучасних умовах необхідною складовою ефективної діяльності підприємства є складання бізнес-плану, у якому вказується мета діяльності і шляхи її досягнення.

Для того, щоб правильно зробити вибір і успішно управляти діяльністю підприємства, необхідні знання основ економіки підприємства.

Виконання даної курсової роботи є найважливішою частиною вивчення економіки підприємства. У ході виконання роботи ми повинні закріпити отримані при вивченні курсу знання для того, щоб у майбутньому стати кваліфікованими фахівцями.

Мета курсової роботи – закріплення та поглиблення теоретичних знань, здобутих при вивченні курсу, освоєння методів виконання широкого кола типових планово-економічних розрахунків і обґрунтувань, формування практичних навичок створення власного підприємства.

Завдання студента при виконанні курсової роботи:

- визначити склад, структуру і показники використання виробничих ресурсів підприємства (трудових ресурсів, основних виробничих фондів, обігових коштів);

- визначити класифікацію витрат підприємства за різними ознаками;

- розрахувати основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства;

- зробити відповідні висновки за проведеними розрахунками.

1. Персонал підприємства

1. Склад, структура та показники руху і використання персоналу підприємства.

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Створення (заснування) суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. вільний вибір видів діяльності;

2. залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

3. самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

4. вільний найм працівників;

5. залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

6. вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

7. самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Головною складовою підприємств є персонал. Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту).

З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності, тобто промислово – виробничий персонал і невиробничий. До першої групи відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково – дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До другої групи входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва і житлово – комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Згідно з характером функції, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори, начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно – технічні, економічні та інші роботи : інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі – друкарки тощо.

Робітники – це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а Током зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

За характером участі в виробничо-господарській діяльності персонал підприємства поділяють на дві групи:

В будівництві:

• Перша група. Працівники зайняті на будівельно-монтажних роботах та в підсобному виробництві.

• Друга група. Працівники зайняті в обслуговуючому та інших господарствах.

В промисловості:

• До першої групи відносять промислово-виробничий потенціал–це всі працівники зайняті в виробництві чи його обслуговуванні (робітники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництвах, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони).

• До другої групи відносять непромисловий потенціал–це працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не пов’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва (житлово-комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади тощо).

Відповідно до характеру і складу виконуваних робіт персонал підприємства класифікують за професіями, спеціальностями і класифікаціями:

Професія – це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність–це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Кваліфікація–це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації(працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації( працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвітом), спеціалістів середньої кваліфікації( працівники з середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів – практиків( працівники, що займають відповідні посади, але не мають спеціальної освіти).

В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних – тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції та допоміжних – тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Наявність персоналу підприємства характеризується його чисельністю. Чисельність працівників не залишаються постійною, а безперервно змінюється внаслідок того, що підприємство здійснює протягом того чи іншого періоду найм та звільнення робочої сили. Точним та охоплюючи всі особливості змінення кількості працівників протягом звітного періоду є метод визначення середньоспискової чисельності, виходячи з даних про кількість осіб, які є у списках підприємства за кожен день звітного періоду. Підсумовуючи ці дані за усі календарні дні місяця, отримуємо суму спискових чисел, яку і ділимо на число календарних днів місяця (включаючи як робочі, так і вихідні та святкові дні).Середньооблікова чисельність працівників за рік визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді.

Спискова чисельність визначається шляхом підрахування працівників спискового складу, прийнятих на роботу на термін не менше одного дня.

Явочна чисельність характеризує число працівників підприємства, що явилися на роботу в робочі дні. Зіставлення вищезгаданих показників чисельності дає можливість виявити резерви у використанні робочої сили. Забезпечення підприємства кадрами визначається діленням фактичної чисельності працівників на розрахункову величину чисельності працівників