31

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Сутність митно-тарифної системи, принципи їх функціонання 5

1.1 Сутність і зміст митно-тарифного регулювання ЗЕД 5

1.2 Механізм функціонування системи митно-тарифного регулювання 8

1.3 Інституційно-організаційні засади митного регулювання ЗЕД 11

РОЗДІЛ 2. Реалізація митно-тарифного регулювання ЗЕД в Україні 16

2.1 Митно-тарифна політика України на сучасному етапі 16

2.2 Основні митні процедури та недоліки при їх здійсненні 17

2.3 Електронна митниця як пріоритетний напрям удосконалення митно-тарифного регулювання в Україні 21

ВИСНОВКИ 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30

ВСТУП

На даному етапі в Україні постійно зростають обсяги та розширюються масштаби міжнародної торгівлі, ускладнюється та посилюється динаміка торгівельних процесів, посилюються вимоги міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних товарів на внутрішні ринки та знижуються національні торговельні бар’єри.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України зараз спрямоване на пошук шляхів виходу із кризових ситуацій, а не на подальшу довгострокову перспективу, тому така політика часто не дає позитивних результатів. Саме тому, методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинні удосконалюватися. За допомогою зміни їх рівня держава матиме можливість змінювати характер імпорту і експорту в потрібних напрямах.

Мета курсової роботи в тому, щоб оцінити стан регулювання ЗЕД в Україні і визначити проблеми та шляхи до вдосконалення митно-тарифного регулювання для створення сприятливих умов подальшого динамічного розвитку ЗЕД.

Основними завданнями, курсової роботи, є:

• визначення сутності і змісту митно-тарифного регулювання ЗЕД;

• аналіз сучасної системи регулювання ЗЕД в Україні;

• розробка шляхів впровадження системи «Електронна митниця» в Україні;

Об’єктом є процес здійснення митно-тарифного регулювання ЗЕД суб’єктів господарювання в Україні.

Предметом дослідження курсової роботи є організація взаємовідносин при здійсненні митно-тарифного регулювання ЗЕД та вдосконалення підходів щодо застосування інформаційних технологій в митній справі.

Основним науковим результатом роботи є розвиток і поглиблення методичних засад та рекомендацій щодо здійснення митно-тарифного регулювання на основі запровадження системи «Електронна митниця». Елемент наукової новизни полягає у використанні багатофункціональної система «Електронна митниця», яка поєднує інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дає можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою забезпечення митної безпеки України.

РОЗДІЛ 1. Сутність митно-тарифної системи, принципи їх функціонування

1. Сутність і зміст митно-тарифного регулювання зед

Митно-тарифне регулювання представляє комплекс заходів економічного характеру, спрямованих на підтримку і стабілізацію національної економіки.

Основним інструментом тарифного регулювання є встановлення тарифів, що є сукупністю мит, що стягуються з товарів при перетині митного кордону держави.

При встановленні тарифів кожна держава засновує свої дії на певних принципах, відповідно до яких будує свою митну політику. Загальним принципом зовнішньої торгівлі є прагнення до позитивного зовнішньоторговельного сальдо, тобто до перевищення експорту над імпортом, оскільки продукція, що експортується, забезпечує робочі місця і інші позитивні явища в національній економіці країни-експортера.

Митні збори, як найважливіший регулятор зовнішньої торгівлі, можуть переслідувати найрізноманітніші цілі. Залежно від переслідуваної мети митні збори розділяються на фіскальні, протекціоністські, обмежувальні.

Фіскальні митні збори спрямовані на наповнення державного бюджету. Інакше кажучи, при встановленні фіскальних мит держава грунтується на принципі використання тарифів як джерела коштів. У зв'язку з цією метою, розмір мит встановлюється таким чином, щоб максимальними були не відносні, а абсолютні величини митних надходжень, оскільки невиправдане підвищення тарифів веде до зниження обсягу імпорту і подальшого зниження обсягу зібраних платежів [1].

Так, наприклад, у Піреї, порту Афін, в 400 р до н.е. стягувалося 2% експортно-імпортне мито, що приносило дохід до 36 талантів в рік (близько 1,5 тонн золота). Після Пелопоннесскої війни мито було збільшене до 5% [2].

На початку 20 ст. в Російській Імперії митні збори складали другу по доходності статтю державного бюджету після акцизного збору з алкогольних напоїв [3].

Фіскальні мита, як правило, піддаються постійному коригуванню, грунтованому на обліку доходів.

Одним з найбільш відомих прикладів невдалої фіскальної політики в митній політиці України є постійно змінюване кон'юнктурне тарифне регулювання ввезення в Україну автомобілів, яке при кожній зміні призводить до різкого зниження бюджетних надходжень.

Мита такого роду застосовуються, як правило, відносно імпорту, хоча країна-монополіст може застосовувати у фіскальних цілях експортне мито, при цьому мито фактично перекладається на плечі іноземного споживача. Такі мита встановлюють, наприклад, країни-експортери нафти і інших енергоносіїв, у тому числі Російська Федерація.

Окрім митних зборів, з товарів, що перетинають митну межу, стягуються інші фіскальні платежі: податок на додану вартість і акцизний збір, що направляються до державного бюджету, а також митний і інші адміністративні збори, що стягуються на користь митних і інших установ.

Протекціоністські митні збори спрямовані на захист національного товаровиробника і застосовуються тільки відносно імпорту. До їх числа відносяться антидемпінгові, компенсаційні і спеціальні мита.

Обмежувальні митні збори застосовуються відносно експорту для

1) обмеження вивезення товару, необхідного(дефіцитного) усередині країни; 2) для стимуляції експорту високотехнологічного товару, а не сировини.

Залежно від того, на якому етапі руху товару стягуються митні збори, вони можуть бути:

- iмпортними (чи ввізними, оскільки їх сплачують при ввезенні товарів на митну територію країни),

- eкспортними (чи вивізними) і

- транзитними [1]

Митно-тарифні відносини стимулюють розвиток національної системи господарювання та позитивно впливають на стабілізацію національної економіки, так як прискорюючи або стримуючи іноземну конкуренцію, стимулюючи або перешкоджаючи процесу іноземного інвестування, захищаючи національного товаровиробника чи національний ринок, вони сприяють підвищенню ефективності вітчизняного виробництва [4].

Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, які передбачені законами України і міжнародними договорами. В Україні порядок обкладення митом регулюється трьома Законами України – “Про Єдиний митний тариф”, “Про Митний тариф України”, Декретом Кабінету Міністрів “Про Єдиний митний тариф України”[5].

Митно-тарифні регулятори виступають основою створення нормального механізму регулювання й управління світовими господарськими зв'язками як на національному, так і міждержавному рівнях.

Гребельник О. П. пропонує розглядати систему митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності функціонує на п'яти рівнях (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Рівні системи митно-тарифного регулювання

Рівень	Основний зміст
Мікрорівень	Рівень суб'єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб: підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги.
Мезорівень	Рівень різного виду національних галузевих і регіональних об'єднань. Це міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин, а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо, що стосується питань тарифного регулювання експорту чи імпорту.
Макрорівень	Рівень держави. Основними суб'єктами даного рівня є, безумовно, уряд країни та парламент.
Метарівень	Становлення митно-тарифних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці митних органів на стадії розвитку митних союзів.
Мегарівень	Рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це насамперед Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд, Конференція 00Н з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД),

Гребельник О. П. стверджує, що з розвитком митно-тарифного регулювання, що на певних періодах розвитку міжнародних економічних відносин відбувається домінування того чи іншого суб'єкта, існує певна закономірність – якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними силами в системі митно-тарифного регулювання, то активну роль відіграють суб'єкти мікро- або мезорівня. Це виявляється в пошуку способів мінімізації митних платежів безпосередньо суб'єктами господарювання на мікрорівні та йде пряме лобіювання економічних інтересів окремих відомств на мезорівні [6].