Практичне заняття № 6
Тема заняття: Методи пошуку нових ідей.
Мета заняття: Практичне опанування методами пошуку нових ідей.
Зміст заняття: Застосування методів пошуку нових ідей (методи асоціацій та аналогій, інверсії та ідеального кінцевого результату, мозкового штурму, комбінаторний та сценарний) для розв’язання творчих архітектурних завдань.
Вихідні дані: завдання на розроблення малої громадської будівлі (індивідуального житлового будинку).
Основні завдання:
розділити групу на підгрупи по 4 – 6 осіб;
кожна група виконує певне творче завдання (розроблення основної ідеї певного архітектурного об’єкта), причому спочатку члени групи працюють незалежно один від одного, використовуючи методи асоціацій та аналогій, інверсії та ідеального кінцевого результату, комбінаторний та сценарний, а потім працюють разом, використовуючи метод мозкового штурму;
розроблені ідеї оформлюються у письмовій та графічній формі.
Результат заняття: головні ідеї, яким підпорядковані об’ємно-просторова, функціонально-планувальна та інженерно-конструктивна організація архітектурного об’єкту, отримані за допомогою методів пошуку нових ідей.
Для генерування ідеї слід виявити зацікавленість, завзятість, захопленість тематикою й творчу уяву. Вкажемо деякі методи пошуку нових ідей.
Метод асоціацій. Одним із засобів формування ідеї є пошук асоціацій, що мають відношення до теми. Асоціації за суміжністю, схожістю та контрастом, почерпнуті з асоціативного фонду, що зберігається в пам’яті, пов’язуються між собою згідно з логікою цієї архітектурної системи. Ця логіка робить асоціації опорою продуктивної перетворювальної діяльності, призводить до відкриття нових відношень у проектованій моделі.
Комбінаторний метод. Полягає у сполученні об’ємно-планувальних елементів, архітектурних деталей, схем групування приміщень тощо у різних комбінаціях. Творча уява дозволяє здійснити рекомбінацію вже відомих принципів, концепцій, що сполучаються у новий, оригінальний спосіб. У цьому випадкові сутність творчого процесу полягає у реорганізації наявного досвіду і формуванні на його основі нових комбінацій. Для формалізації й найповнішого подання інформації про всі можливі комбінації двох (трьох) ознак доцільно використовувати двомірні (або тримірні) матриці ідей.
Метод аналогій. Полягає в застосуванні вже відомих підходів, прийомів, рішень, видозмінених відповідно до вимог конкретного об’єкта.
Сценарний метод (метод «вживання у роль»). Автор «примірює на себе» роль майбутнього споживача (відвідувача, критика тощо), прогнозуючи їх можливу реакцію на проектований об’єкт. Уявне пересування ззовні або всередині об’єкта і виконання вимог процесу, який просторово організується, розширює основи творчості, у багатьох випадках забезпечує перехід від заданої функції до просторової концепції. Під час проектування деяких видів громадських об’єктів (культових, театрально-концертних, виставкових, музейних) корисно вибудовувати бажану послідовність емоційних реакцій глядача / відвідувача, застосовуючи потім об’ємно-просторові, композиційні, колористичні та світлотіньові заходи для досягнення таких реакцій у потрібних точках внутрішнього (або зовнішнього) простору.
Метод інверсії. Якщо екстраполяція наявного досвіду виявилася недостатньо результативною, є сенс спробувати звільнитися від існуючих стереотипів, подивитися на ситуацію максимально відсторонено або ж взагалі зробити «навпаки», всупереч існуючим аналогам. При застосуванні цього методу доцільно переглянути із самого початку всю послідовність функціонального процесу та прийняті прийоми його просторової організації, при цьому постійно ставлячи собі питання «а чому саме так, не інакше?», «чи можна це змінити?». При цьому не слід задовольнятися відповідями на кшталт «так прийнято», «так завжди роблять», «так вимагають нормативні документи тощо». Вдалим принципом застосування методу інверсії є, наприклад, запатентоване вирішення трибун стадіону, при якому вони лише до середини висоти мають звичний вигляд, а вище являють собою яруси балконів, кожен з яких нависає над розташованим нижче.
Метод ідеального кінцевого результату. Перед початком проектування пропонується узагальнити всі вимоги до об’єкта, створивши його ідеальну модель, у якій кожна з цих вимог максимально виконується. Звичайно, повне втілення такої моделі в реальність явно неможливе, оскільки багато які з вимог є взаємовиключаючими. Проте вона допомагає виявити головні, найбільш суттєві суперечності, що відділяють реальний об’єкт від ідеального. На розв’язанні однієї з таких суперечностей (або одночасно кількох) і може бути побудована головна ідея проекту. Інколи такий метод проектування, який полягає у свідомому загостренні об’єктивно існуючих проблем з наступним пошуком шляхів їх розв’язання, називають проблемним.
Метод «мозкового штурму». Використовується для розв’язання дуже складних задач, пошуку основної ідеї концептуальних, конкурсних проектів тощо. На відміну від попередніх, є виключно колективним методом. Полягає у тому, що невелика група (не менше від 3-ох осіб, найкраще – 5 – 10) збирається разом і її члени починають висловлювати ідеї, у тому числі найбільш нереалістичні. Під час власне мозкового штурму забороняється критикувати висловлені ідеї, навіть явно безглузді. Бажано підтримувати високий темп обговорення, не допускаючи великих пауз між виступами різних учасників. Один з членів групи має обов’язково записувати всі запропоновані рішення, власноруч або за допомогою технічних засобів. Сеанс «мозкового штурму» триває не більше ніж 30 – 40 хвилин, після чого настає фаза критичного аналізу висловлених ідей, у результаті якої переважна більшість з них відбраковується і залишаються лише кілька найперспективніших для подальшого розгляду.
Результативність цього дивного на перший погляд методу пояснюється своєрідною творчою індукцією, яка виникає у процесі обговорення, коли, відштовхуючись від висловлених іншими ідей, кожен з учасників може запропонувати таке творче рішення, до якого йому важко було б дійти самотужки.
Результатом роботи є графічний опис ідеї, який при необхідності доповнюється коротким текстом. Приклад графічного вираження ідеї архітектурного об’єкта наведено на рис. 9.
Рис. 9. Приклад графічного опису ідеї «будинок, схожий на торс людини» (з ескізів С. Калатрави, виконаних при створенні проекту житлового будинку «Turning Torso», Мальме, Швеція, 2005 р.