Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка по основам и методам проектирования.doc
Скачиваний:
59
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
10.17 Mб
Скачать

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра архітектури житлових і громадських будівель

Методичні вказівки

до проведення практичних занять з навчальної дисципліни

«Основи та методи архітектурного проектування» в 4-му семестрі

для студентів 2-го курсу напряму підготовки 6.060102 «Архітектура»

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр архітектури» денної форми навчання

Полтава 2012

Методичні вказівки до проведення практичних занять з навчальної дисципліни «Основи та методи архітектурного проектування» в 4-му семестрі для студентів 2-го курсу напряму підготовки 6.060102 «Архітектура» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр архітектури» денної форми навчання. – Полтава : ПолтНТУ, 2012. – 40 с.

Укладач: А. Ю. Дмитренко, кандидат технічних наук, доцент кафедри архітектури житлових і громадських будівель,

Відповідальний за випуск: В. М. Лях, зав. кафедри архітектури житлових та громадських будівель, канд. архітектури, доцент.

Рецензент: Л.С. Шевченко, кандидат архітектури, доцент кафедри дизайну архітектурного середовища та містобудування.

Затверджено науково-методичною

радою університету

Протокол № __ від ________2012 р.

55.01.05.01

ВСТУП

Згідно з робочою навчальною програмою дисципліни «Основи та методи архітектурного проектування» в 4-му семестрі на практичні заняття відведено 16 годин (8 занять тривалістю по 2 академічні години кожне). Усі заняття присвячено опануванню студентами практичних навичок основних етапів архітектурного проектування: передпроектного аналізу, етапу творчого пошуку, етапу творчого розроблення, завершального етапу тощо. Переважна більшість занять проводиться на матеріалі проекту малої громадської споруди, який виконується в цьому ж семестрі в рамках навчальної дисципліни «Архітектурне проектування». Результатом кожного практичного заняття є графічна практична робота, яка виконується тушшю, чорним (кольоровим) лінером або із застосуванням комп’ютерної графіки на аркуші формата А3. Оформлення практичних робіт здійснюється відповідно до зразка, показаного на рис. 1.

Рис. 1. Зразок оформлення графічної практичної роботи

Практичне заняття № 1

Тема заняття: Функціональний аналіз ділянки забудови.

Мета заняття: Опанування методами містобудівного аналізу ділянки проектованого об’єкта.

Зміст заняття: Аналіз містобудівних факторів ділянки, обраної для проектування малої громадської будівлі: мережа транспортних і пішохідних зв’язків, функціональне призначення прилеглих до ділянки територій, розміри ділянки, розміщення зелених насаджень, орієнтація ділянки.

Вихідні дані: Аналіз проводиться на матеріалі архітектурного проекту «Мала громадська будівля», який згідно робочої навчальної програми виконується студентами 2 курсу в 4-му семестрі в рамках навчальної дисципліни «Архітектурне проектування». Кожен зі студентів використовує власні проектні матеріали: ситуаційну схему розташування об’єкта М 1:500, на якій показана ділянка проектування та прилегла забудова.

Основні завдання:

  • визначити напрями та інтенсивність основних транспортних і пішохідних потоків, місця масової концентрації людей (наприклад, зупинки громадського транспорту);

  • проаналізувати, як розміщення нового об’єкта змінить існуючу організацію транспортних і пішохідних зв’язків (при необхідності розрахувати необхідну кількість паркувальних місць згідно з ДБН 360-92**);

  • визначити функціональне призначення прилеглих територій;

  • проаналізувати функціональне зонування території у випадку, якщо запроектований об’єкт буде збудовано;

  • визначити площу ділянки і перевірити її відповідність проектній місткості об’єкта (за ДБН 360-92**);

Результат заняття: Висновок щодо можливості розміщення проектованого об’єкта саме на цій ділянці; визначення доцільного розташування входу і в’їзду на ділянку.

Містобудівні умови є важливими зовнішніми факторами формування проектованого об’єкта. Одним із найважливіших факторів є розташування ділянки в структурі населеного пункту (або поза ним).

Зведення нових будівель і споруд може здійснюватися в умовах реконструкції існуючої забудови або на відведених для цього нових територіях. Ділянка для будівництва може знаходитись у центральній, серединній чи периферійній частині міста, на магістральній вулиці або всередині житлового кварталу, на міському майдані чи в пішохідній зоні, на території житлового комплексу або громадського центру тощо. Все це досить відмінні містобудівні ситуації, які різняться між собою як особливостями планування, так і об’ємно-просторовою організацією. Завдання архітектора полягає у якомога повнішому й точнішому відображенні в проекті будівлі специфіки містобудівної ситуації, зумовленої розташуванням ділянки.

Для громадських будівель важливим містобудівним фактором є також територіальна організація відповідного виду громадського обслуговування (дошкільного виховання, середньої освіти, охорони здоров’я, торгівлі тощо), тобто розташування та характеристики підприємств і закладів, аналогічних проектованому. Як правило, в нормативних документах установлюються мінімальні показники сумарної ємності (потужності) закладів певного виду громадського обслуговування залежно від чисельності населення, яке обслуговується. Також нормується максимальна відстань від житла до найближчого об’єкта обслуговування (так званий радіус доступності). Так, для дитсадків, розміщених серед багатоповерхової житлової забудови, максимальний радіус доступності становить 300 м.

Із місцем розташування ділянки тісно пов’язані такі її особливості, як розміри та конфігурація. Вони створюють передумови для можливих варіантів об’ємно-планувального вирішення об’єкта і таким чином впливають на його формування.

Напрям транспортних і пішохідних зв’язків, їх інтенсивність, конфігурація, характер взаємного сполучення мають обов’язково бути враховані при проектуванні нової будівлі чи споруди. Ці фактори впливають на розміщення проектованої будівлі в межах відведеної ділянки, на її орієнтацію, на організацію пішохідних підходів та транспортних під’їздів, а відтак і на об’ємно-планувальне рішення будівлі. Важливо зазначити, що значною мірою транспортно-пішохідні зв’язки пов’язані з існуючою мережею вулиць і доріг.

Кожен з об’єктів є місцем тяжіння транспортних і пішохідних потоків. Особливо це стосується громадських об’єктів. Тому при їх розміщенні слід ураховувати пропускну спроможність прилеглих транспортних магістралей, можливості громадського транспорту, наявність місць для паркування автомобілів (це особливо актуально для підприємств торгівлі та офісних центрів). Непродумане розміщення об’єкта може буквально паралізувати вуличний рух унаслідок перевантаження транспортних магістралей. Як правило, вхід на ділянку організується з боку найбільш інтенсивних пішохідних зв’язків, а в’їзд – з боку найменш інтенсивних транспортних зв’язків.

На практиці функціональна структура навколишньої забудови враховується вже при складанні завдання на проектування нового об’єкта. Важливо зазначити, що міське середовище у функціональному відношенні неоднорідне. У центрі, при малій частці житла, зростає концентрація ділових, торговельних, культурних та інших функцій обслуговування. На периферії, навпаки, відчувається їх нестача. До цього слід додати такі явища, як дефіцит вільних територій, високу щільність розміщення закладів обслуговування в центрі й розосередженість їх на території нових районів міста. Зважаючи на це, при проектуванні нових об’єктів мають бути враховані завдання розвитку та вдосконалення функціональної насиченості середовища. Отже, функціональний зміст нових об’єктів, склад і площа їх приміщень знаходяться в прямій залежності від функціональної структури оточуючої забудови.

Треба переконатися, що функціональне призначення проектованої ділянки не буде погіршувати умови для функцій, вже локалізованих у даному кварталі: для житлової забудови, громадського обслуговування, зони навчальних закладів (шкіл, дитсадків), паркової зони.

Слід прагнути укрупнення функціональних зон кварталу, не допускаючи їх надмірного подрібнення, при якому майже неможливо уникнути взаємного негативного впливу зон різного функціонального призначення.

Так, не можна розміщувати кафе в середині території житлової групи, навіть якщо площа прибудинкової території це дозволяє. Таке розміщення неминуче створить проблеми мешканцям житлових будинків і в той же час зменшить кількість можливих відвідувачів кафе. В той же час для дитячого садка таке розміщення є не лише припустимим – часто воно є оптимальним.

Окремо слід наголосити на бережному ставленні до міських озеленених територій загального користування – парків, скверів, бульварів тощо. Вони виконують у місті дуже важливу функцію – підтримують екологічну рівновагу, є місцем відпочинку мешканців. Тому забудова там або заборонена повністю, або суворо обмежена – можлива лише на периферійних ділянках, що прилягають до вулиць, не мають цінних рослин.

На рис. 2 наведено приклад схеми функціонального зонування та транспортно-пішохідних звязків прилеглих до ділянки проектованого обєкта територій. При показі транспортних зв’язків слід обов’язково вказувати напрям руху транспортних засобів – він може регулюватися і обмежуватися, існують вулиці з одностороннім рухом тощо. У той же час для пішохідних звязків напрям не має суттєвого значення.

До певної функціональної зони відноситься відповідна будівля та належна їй територія. Якщо у випадку з навчальними закладами, промисловими підприємствами, іншими установами, чия територія має чіткі межі й часто огороджена парканом, не виникає питань при визначенні меж їх територій, то з житловими будівлями часто все не так однозначно. Тим не менше до придомової території у більшості випадків може бути віднесений дворовий простір (куди орієнтовані входи до під’їздів) та смуга землі шириною 5 м по периметру будівлі (якщо будинок не виходить на червону лінію вулиці або у першому поверсі немає установ обслуговування. Якщо ж є – у такому разі територія перед ними відноситься до зони установ обслуговування (або конкретного їх виду – зона підприємств торгівлі, зона підприємств громадського харчування тощо).

Рис. 2. Схема функціонального зонування та транспортно-пішохідних зв’язків на територіях, безпосередньо прилеглих до ділянки проектування