Практичне заняття № 3

Тема заняття: Функціональне зонування ділянки забудови.

Мета заняття: Оволодіння методикою аналізу планувальних обмежень та функціонального зонування ділянки забудови.

Зміст заняття: Виявлення планувальних обмежень (як природних, так і містобудівних) і визначення можливого розташування будівлі (зони основного призначення). Функціональне зонування території ділянки малої громадської будівлі: виділення громадської зони, господарської зони, організації під’їзду транспорту до господарської зони та автостоянки.

Вихідні дані: Аналіз проводиться на матеріалі архітектурного проекту «Мала громадська будівля», який згідно робочої навчальної програми виконується студентами 2 курсу в 4-му семестрі в рамках навчальної дисципліни «Архітектурне проектування». Кожен зі студентів використовує власні проектні матеріали: ситуаційну схему розташування об’єкта М 1:500, на якій показана ділянка проектування та прилегла забудова. Допускається нанести можливе розташування входу і в’їзду на ділянку, виявлене в результаті практичного заняття № 1, а також використовувати виконані на тому занятті розрахунки.

Основні завдання:

• виявити планувальні обмеження (природні й містобудівні) та нанести їх на генплан ділянки;

• визначити можливе місце розташування будівлі та максимально можливу площу забудови; співставити її з основними параметрами об’ємно-просторової композиції об’єкта, визначеними в результаті практичного заняття № 2;

• розрахувати (якщо вони нормуються) площі основних функціональних зон ділянки;

• визначити можливі варіанти функціонального зонування ділянки.

Результат заняття: Визначення приблизного розташування проектованої будівлі, а також площі й розташування основних функціональних зон ділянки.

_{Розташування об’єкту на ділянці, його розміри й конфігурація можуть бути уточнені шляхом нанесення на генеральний план планувальних обмежень – меж територій, несприятливих для будівництва за одним чи сукупністю кількох факторів. Планувальні обмеження поділяються на дві великі групи – природні та містобудівні.}

_{Найпоширеніші природні планувальні обмеження – водоохоронні зони річок та інших водойм, нормовані відстані до зелених насаджень, які на перспективу зберігаються, межі територій з крутим рельєфом, зсувонебезпечних, підтоплюваних тощо.}

Розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади. Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах уздовж урізу води (у меженний період) завширшки:

а) для річок довжиною понад 100 км – до 100 м;

б) для річок довжиною 50 – 100 км – до 50 м;

в) для річок довжиною до 50 км – не менше 20 м.

Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.

_{Діючими нормативними документами [5]} відстань від будинків, споруд, а також об’єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників слід приймати за таблицею 2.

Таблиця 2