Практичне заняття № 7

Тема заняття: Оцінка різних варіантів функціонально-планувального рішення об’єкта.

Мета заняття: Опанування методикою комплексної техніко-економічної оцінки різних варіантів проектного рішення об’єкта.

Зміст заняття: Комплексна техніко-економічна оцінка різних варіантів функціонально-планувального вирішення. Оцінка якості проектних рішень за коефіцієнтом відношення сумарної нормованої площі об’єкта до його сумарної транзитної площі.

Вихідні дані: Аналіз проводиться на матеріалі архітектурного проекту «Мала громадська будівля», який згідно робочої навчальної програми виконується студентами 2 курсу в 4-му семестрі в рамках навчальної дисципліни «Архітектурне проектування». Кожен зі студентів використовує власні проектні матеріали (два варіанти ескіз-ідеї): плани поверхів, розрізи, фасади тощо в масштабі 1:100.

Основні завдання:

• розрахувати значення об’ємно-планувальних коефіцієнтів К₁, К₂, К₃, К₄, К₅ для обох варіантів проектного рішення;

• визначити (за методикою Г.І. Лаврика) нормовану і транзитну площу кожного з варіантів проектного рішення;

• розрахувати значення коефіцієнта відношення сумарної нормованої площі об’єкта до його сумарної транзитної площі;

• порівнявши значення розрахованих коефіцієнтів для різних варіантів проектного рішення, обрати найбільш раціональне.

Результат заняття: вибір одного з варіантів проектного рішення об’єкта для подальшого розроблення.

Під економічністю проекту будинку чи споруди звичайно розуміють мінімізацію витрат на його зведення та експлуатацію. Будь-який проект слід розглядати як комплексне вирішення низки окремих завдань: конструктивних, об’ємно-планувальних, технологічних тощо, тому економічність проекту в цілому передбачає найраціональніше вирішення кожного з його елементів. В основному економічність будівельної частини проекту визначається його об’ємно-планувальними і конструктивними рішеннями.

Для розрахунку вартості будівництва (кошторису) та експлуатаційних витрат будівлі її об’ємно-планувальне рішення слід оцінити не лише якісно (добре, задовільно, погано), але й кількісно. Для цього існують техніко-економічні показники (ТЕП). Склад ТЕП різний для житлових, громадських та виробничих будівель.Одним із поширених методів оцінювання економічності варіантів об’ємно-планувальних рішень є використання системи коефіцієнтів:

К₁ – відношення робочої (площі квартир, загальної житлової тощо) площі до загальної площі будинку (К₁ →1);

К₂ – відношення будівельного об’єму до загальної площі будинку (К₂ → min);

К₃ – відношення площі зовнішніх огороджувальних конструкцій до загальної площі будинку (К₃ → min);

К₄ – відношення периметра зовнішніх стін до площі забудови будинку (К₄ → min);

К₅ – відношення конструктивної площі до площі забудови будинку (К₅ → min); конструктивна площа обчислюється як різниця між площею забудови і сумою площ усіх приміщень поверху.

У той же час використання системи коефіцієнтів (особливо К₁ для оцінки якості квартир і одноквартирних житлових будинків) має свої недоліки – тут найекономічнішим виявляється варіант з незручними прохідними кімнатами.

Тому Г.І. Лавриком [2] запропоноване оцінювання якості проектних рішень за коефіцієнтом відношення сумарної нормованої площі об’єкта до його сумарної транзитної площі.

Рис. 10. Визначення транзитної площі квартир (за Г.І. Лавриком [15]):

а, б – коридорів, шлюзів, передпокоїв; в – прохідних кімнат та ніш у них

Рис. 11. Порівняння двох квартир з однаковою загальною площею:

а – варіант із прохідною загальною кімнатою (житлова площа більша, але транзитна площа теж більша і довші функціональні зв’язки);

б – варіант, у якому всі приміщення ізольовані (транзитна площа менша)

Під сумарною нормованою площею тут розуміється сума площ приміщень, які можуть бути нормовані залежно від знання процесу й матеріальних можливостей. У квартирі, наприклад, до них належать загальна кімната, спальні, санвузол, кухня-їдальня, передпокій, вбудовані шафи тощо.

Під транзитною площею розуміється площа горизонтальних і вертикальних комунікацій (у квартирі до них відносять коридори, переходи, шлюзи тощо), площа яких не піддається нормуванню, бо залежить передусім від планувального рішення об’єкта. У подібних приміщеннях нормуються зазвичай габарити (мінімальні ширина, висота тощо). Якщо приміщення з нормованою площею є прохідним, площа транзиту (мінімальна ширина 700 мм (для квартири; для громадських будівель ширина транзиту може бути збільшена), помножена на його довжину) теж уключається до транзитної площі (рис. 10).

Таким чином, чим меншим є відношення транзитної площі до нормованої, тим компактніше планувальне рішення, тим воно економніше як з точки зору матеріальних та трудових витрат, так і з точки зору витрат енергії людей на переміщення в межах цього архітектурного об’єкта (рис. 11).

_{Техніко-економічне оцінювання може здійснюватися за трьома основними напрямами:}

– _{порівняння різних об’ємно-планувальних рішень проектів будівель;}

– _{порівняння різних конструктивних рішень будівель;}

– _{порівняння проектів будівель з різними системами інженерного забезпечення.}

_{Порівняння вартості будівництва й експлуатації об’єкта, витрат основних видів матеріалів (бетон, залізобетон, сталь, цемент, деревина тощо) і праці розраховується на споживчу одиницю (одиницю місткості або пропускної здатності для громадських будівель, одиницю продукції для виробничих будівель) та на розрахункову одиницю (звичайно 1 м}² _{загальної площі будівлі).}

_{Звичайно, таке оцінювання може бути проведено лише на завершальній стадії проектування, коли можливим стає обрахувати кошторис будівництва. При цьому вирішальними у виборі оптимальних варіантів проектних рішень є саме вартісні показники, а натуральні (в т.ч. і об’ємно-планувальні) служать лише додатковим засобом економічного аналізу.}

_{Оскільки в умовах навчального проектування на 2-му курсі розрахунок кошторису не уявляється можливим, в межах даної практичної роботи проводиться лише порівняння об’ємно-планувальних показників різних варіантів.}