21. Неоінституціоналізм.Суть і основні

Неолібералізм — напрям в економічній теорії, що базується нанеокласичній методології і захищає принципи саморегулювання економіки,вільної конкуренції та економічної свободи) Ринок розглядаєтья якефективна система, що якнайбільше сприяє економічному зростанню ізабезпечує пріоритетне становище суб'єктів економічної діяльності. Рольдержави неолібералізм обмежує організацією та охороною побудованої накласичних засадах економіки. Держава має забезпечувати умови дляконкуренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бракує. Функціїдержави щодо соціальної фери неолібералізм розглядає у зв'язку зіспособом перерозподілу суспільних доходів, що ставиться в залежність відспіхів економіки і сприяє її розвитку.

Неолібералізм репрезентований багатьма школами, що з них відомішими єлондонська (Ф. Хайєк), чиказька (М. Фрідмен), фрей-бурзька (В. Ойкен таЛ. Ерхард), паризька (М. Алле).

Неолібералізм: лондонська, фрейбурзька, паризька, чиказька школи

[Англійський неолібералізм. Одним з основоположників і головнихтеоретиків неолібералізму вважають Фрідріха фон Хайєка (1899—1992),лауреата Нобелівської премії за праці з теорії грошей і кон'юнктурнихколивань, а також взаємовпливу економічних, соціальних таінституціональних процесів.

Неолібералізм Німеччині. Теорія соціально-ринкового гос-подарства.Юсобливостяминімецького неолібералізму є те, що представники "цієї течії необмежуються методологією неокласиків, а застосовують такожінституціональні підходи, розроблені ще історичною школою. Німецьканеоліберальна теорія поєднує ідеї сильної держави, що виконуєінституціональні, організаторські та виховні функції, і має на метісвідомо створити сильну конкурентну економіку, спираючись на особливийменталітет нації, здатної до самоорганізації і самопожертви, та нанеокласичні ідеї саморегулювання економіки.

Фрейбурзька школа сформувалася на базі критики деяких теоретичнихположень німецької історичної школи. Ойкен уважав помилкою те, щоісторична школа залишала поза увагою домінуючу роль економіки,зосереджуючись на виховній та інституціональній функціях держави, які вкінцевому рахунку були поставлені на службу диктатурі.

22. Теорія монополістичної конкуренції е. Чемберліна

Едвард Чемберлін (1899—1967) — американський економіст. У 1933 р. вчений публікує працю "Теорія монополістичної конкуренції", яка стала згодом класичним твором.

"Теорія монополістичної конкуренції" Чемберліна була викликом традиційній економічній науці, згідно з якою монополія і конкуренція існували як взаємовиключні поняття.

Чемберлін у своїй праці показав існування спеціального виду монополії, яка є необхідною складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на два способи поєднання монополії з конкуренцією:

• створення ринку ймовірно рідкісних товарів — цей варіант можливий за наявності двох або невеликого числа продавців;

• ринок диференційованих продуктів — контроль продавців над товарами, що мають особливі ознаки.• Запропонований ним варіант монополістичної конкуренції має такі характерні ознаки:

• число продавців досить велике;

• кожна фірма діє на ринку, не враховуючи свого впливу на поведінку конкурентів;

• товар якісно різнорідний, тому покупці віддають перевагу товарам із торговою маркою конкретних продавців;

• вхід у виробництво близьких груп продуктів не обмежений. У результаті кожний продавець має криву попиту за заданих цін.

Пропонуючи диференційований продукт, кожний продавець формує свій мікроринок, на якому виступає як монополіст, але водночас його товар зазнає конкуренції з боку більш довершених товарозамінників. Конкуренція при цьому розвивається в трьох напрямках:

• маніпулювання ціною — через монополізацію ринку продавцем відбувається порушення рівноважної ціни у бік збільшення; це призводить до зменшення обсягів виробництва продукції, недовикористання виробничих потужностей, зростання безробіття (негативний аспект теорії Чемберліна);

• внесення якісних змін у виготовлюваний продукт;

• впровадження реклами.

Останні два чинники належать до нецінових чинників конкуренції.

Пізніше до нецінових умов посилення монополістичної конкуренції Чемберлін відніс технічне удосконалення й обслуговування покупців.