19. Соціально – психологіч. Інституалізмдж. Коммонс

Джон Коммонс на відміну від Т. Веблена приділяв основну увагу не технологічним факторам виробництва і їх носію — інженерно-технічному персоналу, а соціально-правовим інститутам.

Коммонс запропонував так звану теорію угод. Основною категорією економічної науки він проголосив угоду. Угода, за Коммонсом, — це триєдність таких моментів: 1) конфлікту, тобто зіткнення інтересів суб'єктів;

2) взаємозалежності чи взаємозумовленості цих інтересів;

3) вирішення конфлікту, тобто встановлення порядку, що влаштовує учасників угоди.

Серед суб'єктів угоди на стадії фінансового капіталізму все частіше виступають не індивідууми, а їх об'єднання: інститути, профспілки, асоціації підприємців тощо. Тому необхідно вивчати колективні дії, а не дії індивідуумів, чим традиційно займалася економічна наука. Колективні дії — єдиний спосіб примирення різних інтересів учасників економічного життя. Але шлях до примирення лежить через юридичні процедури. Роль арбітра бере на себе держава в особі її постійних органів, урядових комісій тощо. Держава — не тільки арбітр, а й сила, що примушує до виконання зобов'язань, які взяли на себе учасники угоди.

Якщо за Т. Вебленом на зміну фінансовому капіталізму прийде технократизм, то за Дж. Коммонсом сучасний порядок зміниться адміністративним капіталізмом.

Коммонс наполягав на тому, що завдання економічної науки полягає не в абстрактних поясненнях, а в розробці рекомендацій з перебудови економічного життя на розумних підставах.

20.Коньюктурний інст..У.Мітчела

Представник кон'юнктурно-статистичного інституціоналізму Вільям-Веслі-Клер Мітчелл (1874—1948) намагався обґрунтувати правильність основних положень інституціоналізму за допомогою статистики. Він також дотримувався хибних положень, що основним фактором економічного розвитку є соціальна психологія, що необхідно відмовитись від теоретичних висновків щодо аналізу економічних явищ і процесів і використовувати здебільшого емпіричні методи, пояснюючи це положення своєрідністю і унікальністю кожного окремого економічного циклу. Тому не дивно, що напередодні найглибшої економічної кризи 1929—1933 років у США він прогнозував економічне процвітання країни. Після цієї кризи Мітчелл намагався обґрунтувати концепцію регульованої ринкової економіки, вважаючи методами регулювання використання грошово-кредитних важелів та збалансування державних витрат.

Конструктивними були ідеї Мітчелла про необхідність взаємозв'язку економічних досліджень з соціологічними, психологічними та іншими, про можливість забезпечення безкризового економічного циклу за допомогою державного втручання в економіку (частково, оскільки це залежить від типу держави). Заслуговує на увагу трактування Мітчеллом економічних циклів.

Зокрема, він обґрунтував наявність малих циклів (що тривають 3—7 років), висунув ідею про великі цикли кон'юнктури вікового порядку, аргументував, що сам економічний цикл означає коливання не однієї сукупності (наприклад, національного доходу чи зайнятості), а багатьох величин.Спроби Мітчелла побудувати динамічні ряди кон'юнктури та деякі його інші емпіричні методи послужили однією з основ виникнення економетрики.