Http://ukrbukva.Net/print:page,1,45746-Osobennosti-obsheniya-I-trevozhnosti-u-podrostkov-s-intellektual-nym-narusheniem.Html (откуда было взято)

2.2. Сучасні напрямки психопрофилактичної і психокорекційної робота з подоланню шкільної тривожності.

Психопрофілактична і психокорекційна робота з подолання тривожності школярів передбачає кілька взаємопов'язаних напрямків . Психологічна освіта батьків . Даний напрямок роботи включає три блоки. Перший блок передбачає розгляд наступних питань: роль взаємин у сім'ї у виникненні та закріпленні тривожності ; вплив способу пред'явлення вимог до дитини , того , коли і чому близькі дорослі задоволені і незадоволені ним , і того, як , в якій формі вони це проявляють на формування у дитини почуття захищеності і впевненості в собі. Другий блок : вплив емоційного самопочуття дорослих на емоційне самопочуття дітей різного віку. Третій блок : значення розвитку у дітей та підлітків почуття впевненості у власних силах. Основне завдання такої роботи - допомогти батькам прийти до розуміння того , що вирішальна роль у профілактиці тривожності і її подоланні належить їм. Психологічне освіта педагогів . Тут , перш за все , значна увага приділяється поясненню того , який вплив може надати тривожність як стійка риса особистості на розвиток дитини , успішність його діяльності , його майбутнє. Таке роз'яснення потрібний тому , що нерідко вчителі схильні розглядати тривожність скоріше як позитивну особливість , що забезпечує дитині почуття відповідальності , сприйнятливість і т.п. Педагоги повинні об'єктивно оцінювати роль чітких , послідовних і досить стійких ( передбачуваних ) вимог , конкретної зворотного зв'язку ( звичайно , при дотриманні основного принципу - загального поваги до дитини як особистості) у профілактиці та подоланні тривожності . Особливу увагу педагогів слід звернути на формування правильного ставлення учнів до помилок . Відомо , що саме " орієнтація на помилку " , яка нерідко підкріплюється ставленням педагогів до помилок як до неприпустимого , покараному явищу , - одна з основних форм шкільної і тестової тривожності . На психолого- педагогічних консиліумах обговорюються і розробляються рекомендації по роботі з тривожними дітьми , прикладом яких можуть служити наступні: Серйозні , емоційно витратні розмови з дитиною проводити наодинці , а не публічно. Чи не тривожитися самому, не передавати особисту тривогу навчаються . Вчити дітей адекватному сприйняттю дійсності , нівелювати тривогу з приводу подій , ще не трапилися . Вміти аргументувати оцінку і відмітку . Вміти самому визнавати право на помилку. Вчити дітей рефлексії. Навчання батьків конкретним способам подолання підвищеної тривожності у дітей , а також допомоги дітям в оволодінні засобами подолання тривожності ( індивідуальне чи групове консультування) . Безпосередня робота з дітьми та підлітками , орієнтована на вироблення і зміцнення впевненості в собі , власних критеріїв успішності , вміння вести себе у важких ситуаціях , ситуаціях неуспіху. При проведенні психопрофілактики ця робота повинна бути орієнтована насамперед на оптимізацію тих областей , з якими пов'язані «вікові піки " тривожності для кожного періоду ; при психокорекції , крім цього , робота повинна бути орієнтована на " зони уразливості" , характерні для конкретної дитини чи підлітка . Важливим елементом роботи є вироблення індивідуальних ефективних моделей поведінки в значущих , в тому числі оціночних ситуаціях . Необхідні підготовка дітей до нових ситуацій , зниження невизначеності різних ситуацій за допомогою попереднього ознайомлення дітей з їх змістом та умовами , обговорення можливих труднощів і навчання конструктивним способам їх вирішення . Доцільно проводити попереднє " програвання " найбільш значущих ситуацій , наприклад репетицію іспиту. Психолого- профілактичними аспектами вирішення проблеми шкільної тривожності передбачається: 1 . Виявлення учнів , які становлять групу підвищеного ризику нервово -психічних зривів , звільнення таких учнів від іспитів і виконання найбільш важких завдань ; 2 . Участь шкільного психолога в розробці та проведенні профілактичних заходів , спрямованих на психоемоційний загартовування учнів , вироблення у них психологічної стійкості до стресогенним впливів; 3 . Допомога психолога вчителям в реалізації тієї частини корекційних програм для учнів групи ризику , яка може бути забезпечена в стінах школи ; Виховні та навчально- інформаційні аспекти проблеми шкільної тривожності пов'язані з вирішенням наступних завдань: 1 . Виховання в учнів толерантності в комунікативних ситуаціях , формування установок на співпрацю , взаємодопомогу , готовність до розумних компромісів ; 2 . Виховання у них звички піклуватися про своє психофізичному стані в процесі підготовки до відповіді , при самому відповіді , при виконанні контрольної роботи , здачі іспитів; 3 . Формування у школярів потреби перебувати в оптимальному психоемоційному стані як під час відпочинку , так і при виконанні будь-якої роботи ; 4 . Формування в учнів комунікативних компетенцій : умінь і навичок грамотно будувати спілкування ( ділове , міжособистісне ) , попереджати емоційні конфлікти , правильно вирішувати виникаючі протиріччя , управляти розвитком комунікативної ситуації ; 5 . Розвиток у школярів самовладання , а також умінь і навичок психофізичної саморегуляції , які дадуть можливість учневі відчувати себе впевненіше при відповідях вчителю , виконанні контрольних робіт і здачі іспитів ; 6 . Навчання психологічним навичкам ефективного подолання деструктивних станів - дистресу , депресії , дисфорії . Забезпечення індивідуального підходу до учнів визначає необхідність дотримання щадного режиму і вимагає від педагога прояву особливого педагогічного такту по відношенню до учнів з високим ризиком нервово -психічних зривів , підвищеним рівнем невротизації , тривожності . Вважаємо за необхідне , з метою формування безпечного освітнього простору , з урахуванням здоров'я зберігаючих технологій та корекції негативних , дестабілізуючих емоційне здоров'я учасників освітнього процесу факторів , проведення спеціальних заходів ( тренінги емоційної стійкості , психологічне розвантаження і інш.) Для учасників освітнього процесу.

Список использованной литературы

1. Андреева И.Н. Личностная тревожность как проблема психического здоровья подростка (гендерный аспект) // Гуманизация учебного процесса: личностный мотив и творческое развитие: Тезисы научной конференции, 29-30 марта 2001 г. – Бобруйск, 2001.

2. Андреева И.Н. Ситуативная и личностная тревожность подростка

3. // Психология и дети: рефлексия по поводу защиты прав ребёнка: Материалы Международной научно-практической конференции, 24-25 марта, 1999 г., г. Минск. – Мн., 1999.

4. Аракелов Н., Шишкова Н. "Тревожность: методы ее диагностики и коррекции" / Вестник МУ, сер. Психология. – 1998, № 1.

5. Аракелов Н.Е., Лысенко Е.Е. "Психофизиологический метод оценки тревожности" / Психологический журнал – 1997, № 2.

6. Бороздина Л.В., Залученова Е.А. Увеличение индекса тревожности при расхождении уровней самооценки и притязаний / Вопросы психологии. – 1993, – № 1.

7. Выготский Л.С. Соч.: В 6 т. Т. 3,4. – М.: Педагогика, 1983, 1984.

8. Ермолаева М.В. Психология развития. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК", 2000. – 336 с.

9. Захаров А. И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. – СПб.: Гиппократ, 1995.

10. Зеньковский В.В. Психология детства. – Екатеринбург: Деловая книга, 2002.

11. Имедадзе И.В. Тревожность как фактор учения в дошкольном возрасте / Психологические исследования Тбилиси, Изд-во: Мецнисреба, 1960 – 240 с.

12. Козлова Е.В. Тревога – как одна из основных проблем, возникающих у ребенка в процессе социализации / Теоретические и прикладные проблемы психологии. Сборник статей. – Ставрополь, 1997.

13. Костина Л.М. Игровая терапия с тревожными детьми. – СПб.: Речь, 2003.

14. Кочубей Б., Новикова Е. Лики и маски тревоги / Воспитание школьника – 1990, № 6.

15. Крюкова С.В., Слободяник Н.П. Удивляюсь, злюсь, боюсь, хвастаюсь и радуюсь. Практическое пособие – М.: Генезис. – 2005.

16. Макшанцева Л.В. Тревожность и возможности ее снижения у детей / Психологическая наука и образование. – 1988, № 2.

17. Микляева А.В, Румянцева П.В. Школьная тревожность: диагностика, коррекция, развитие. – СПб.: Речь, 2004.

18. Мухина В. С. Возрастная психология. – М.: 1997.

19. Немов Р. С. Психология: В 3 кн. Кн. 3: Психодиагностика. – М.: "ВЛАДОС". – 1999, 287 с.

20. Непомнящая Н.И.Становление личности ребенка 6-7 лет. – М.: Педагогика,1992.

21. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. – М., 1987.

22. Пасынкова Н.Б. Связь уровня тревожности подростков с эффективностью их интеллектуальной деятельности / Психологический журнал. – 1996, № 1.

23. Практикум по возрастной психологии. / под. ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб.: Речь, 2002.

24. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / под. ред. Райгородского, Самара, 1998.

25. Прихожан А. М. Причины, профилактика и преодоление тревожности // "Психологическая наука и образование". – 1998, № 2.

26. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. – М.:МПСИ; Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК", 2000. – 304 с.

27. Психологические тесты / Под ред. Антипченко В. С. – К.: 2002, 612 с.

28. Психология. Словарь /Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М.: 1990. – 178 с.

29. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – 2-е изд., И доп. – М.: ВЛАДОС, 1998. – кн.2:

30. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб.: 1998.

31. Савина Е. Тревожные дети / Дошк.восп. – 1996, № 4.

32. Хухлаева О.В. Практические материалы для работы с детьми 3-9 лет. Психологические игры, упражнения, сказки. – М., 2003.

33. Чистякова М. И. Психогимнастика /Под ред. М. И. Буянова. – 2-е изд. – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995.

http://odiplom.ru/psihologiya/diagnostika-shkolnoi-trevozhnosti (откуда было взято)