1.2 Психологічні особливості та характеристики спілкування розумово відсталих дітей у підлітковому віці

Підлітковим прийнято вважати період від 11 до 16 років. Цей період обумовлений не тільки якісними навичками і корисним змінами в організмі підлітка і в його оточенні, але пов'язаний з виникненням специфічних станів, які відіграють важливу роль у період найбільшого розвитку, а й небезпечним ланкою. Пубертатний період знаменується бурхливим розвитком і перебудовою соціальної активності дитини. Потужні зрушення відбуваються у всіх галузях життєдіяльності дитини, роблять цей вік В«перехіднимВ» від дитинства до дорослості [31]. Підлітковий вік багатий переживаннями, труднощами і кризами. У цей період складаються, оформляються стійкі форми поведінки, риси характеру, способи емоційного реагування; це пора досягнень, стрімко нарощу...вання знань, умінь; становлення В«ЯВ», набуття нової соціальної позиції. Разом з тим, це втрат дитячого світовідчуття, поява почуття тривожності і психологічного дискомфорту [24]. Підлітковий вік часто називають періодом диспропорції у розвитку. У цьому віці збільшується увага до себе, до своїх фізичних особливостей; загострюється реакція на думку оточуючих, підвищується почуття власної гідності і образливість. Фізичні вади часто перебільшуються. Насамперед, в порівнянні з дитячим віком, зростаючу увагу до свого тіла обумовлено не тільки фізичними змінами, а й новою соціальною роллю підлітка. Навколишні чекають, що завдяки фізичний зрілості він вже повинен справлятися з певними проблемами розвитку. У підлітків розвивається тривога з приводу і норми розвитку, це пов'язано, перш за все, з диспропорціями у розвитку, з передчасним розвитком, і його затримкою.

Усвідомлення соматичних змін включення в схему тіло - одне з найважливіших проблем періоду статевого дозрівання. Підлітки відзначають також соціальну реакцію на зміну їх фізичного вигляду (схвалення, захоплення чи відраза, глузування, презирство) і включають її в уявлення про себе. Це формує у підлітка низьку самооцінку, не впевненість в собі, скутість у спілкуванні і зниження почуття власної значущості. Значення спілкування в общепсихологической теорії настільки велика, що дана категорія по праву дуже швидко зайняла одне з провідних місць і стала однією з базових категорій у психологічній науці.

У психології спілкування визначається як взаємодія двох або більше людей, в процесі обміну між ними інформацією пізнавального або афективно - оцінного (тобто емоційно-оцінного) характеру.

Розглядаючи спосіб життя людини, можна виділити дві сторони: контакти з природою та контакти з живими істотами. Перший тип контактів називається діяльністю, другий - спілкуванням. На рівні людини спілкування обумовлено промовою. Будучи універсальним засобом спілкування, мова набуває свого значення за умови включення її в систему діяльності. Розумово відсталим підліткам важко спілкуватися з незнайомими і навіть знайомими людьми. Порівняно легко вступивши в контакт, вони не можуть у побудові питання, прохання, тому що бідний словниковий запас, дефекти вимови ускладнюють спілкування дітей, що в свою чергу негативно позначається на процесі адаптації, формуються негативні риси характеру. У спеціальній (корекційної) школі VIII виду, у зв'язку з відомими особливостями розвитку особистості розумово відсталого школяра, зокрема такими, як зниження ініціативи, самостійності, порушення ієрархії потреб та інтересів, усвідомлення суспільно значущих мотивів діяльності, об'єктивно зростає необхідність посилення психолого-педагогічного керівництва поведінкою і дія...льністю учнів [35].

Найчастіше ці труднощі пов'язують із статевим дозріванням як причиною різних психофізіологічних і психічних відхилень, коли можуть вперше виникати або помітно загострюватися різного роду патологічні реакції, пов'язані з розвитком психічних захворювань або утрудненнями процесу формування особистості [21].

У вирішенні складних і багатогранних завдань виховання особистості з ОВЗ значна роль належить вивченню вміння такої особистості спілкуватися, яка, в залежності від її психологічних особливостей, може стимулювати, а може пригнічувати її активність; сприяти її подальшої достатньо успішною соціалізації або гальмувати його [4].

Постановкою і розробкою проблеми спілкування підлітків-олігофренів займалося багато різних авторів. Теоретичною базою дослідження стали праці Л.С. Виготського [9], В.І. Лубовским, Л.Н. Блінова, С.Я. Рубінштейн [29], Л.А Грищенко, Б.М. Алмазова, В. У Лебединського, О.І. Усанової, В.М. Сорокіна та ін

Г.М. Дульнєв (1955) відзначав зниження потреби і обмежене коло спілкування розумово відсталих школярів. В.А. Варянен (1971), Л.І. Даргевічене (1971) вказували на зайву вибірковість і емоційність у спілкуванні. Дослідження розумово відсталих школярів, проведені Г.М. Дульнєва (1955), показали, що 20% обстежених учнів не виявляють прагнення до спілкування в спільній трудовій діяльності. Лише в 20% випадків відзначаються самостійність у праці і цілеспрямоване спілкування. Встановлено, що особистісні та ділові відносини складаються між дітьми з порушенням інтелекту важко і повільно. Для них характерні неадекватність реакцій і нездатність глибоко усвідомити характер своїх відносин з оточуючими. Розумово відсталим школярам складно зрозуміти інтереси партнера по спілкуванню і співвіднести свої особисті інтереси із загальними інтересами колективу [17]. Л.С. Виготський, розглядаючи психічні функції дітей зі зниженим інтелектом, відводить спілкуванню значне місце і виділяє його як фактор психічного розвитку, умова його саморегуляції [9].

У працях Б.Г. Ананьєва спілкування виступає як одна з форм життєдіяльності, умова соціальної детермінації розвитку особистості розумово відсталого школяра, формування психіки людини [1]. Проблема психологічних особливостей спілкування у підлітків набуває особливої вЂ‹вЂ‹актуальності у зв'язку з виявленням умов ефективного управління взаємодією підлітка з однолітками, батьками, педагогами [8].

Адаптувати підлітка до умов життя в школі-інтернаті допомагає психологічні заняття-тренінги у поєднанні з індивідуальним підходом до кожного з них. Надання довіри учневі, позитивна оцінка ззовні, заохочення - сильний виховний прийом в допоміжній школі. Досить корисно спеціально організоване спілкування з працівниками школи, при відвідуванні служб школи.... Ці заходи проводяться так, щоб у школярів виховувалося вміння оцінювати ситуацію, визначати потрібного співрозмовника, вступати з ним у бесіду, правильно формулювати питання і відповіді, знаходити вихід зі скрутних положень [20].

Слід відзначити ще один позитивний факт у формуванні комунікативних навичок у підлітків, що навчаються в спеціальній (корекційної) школі-інтернаті VIII виду - це активна участь в спортивній, художній, профорієнтаційної спрямованості (крайові, регіональні, російські та навіть міжнародні конкурси, фестивалі, змагання серед школярів з обмеженими можливостями здоров'я).

Сприйняття інших людей і підтримування з ними різних відносин (від інтимно - особистісних до суто ділових) для будь-якої людини, в тому числі і що має проблеми в інтелектуальному розвитку, незмінно пов'язане з оцінюванням людей і встановленням певних емоційних відносин [14].

Спілкування є найважливішою потребою людини, воно не існує як відокремлений процес або самостійна форма активності, а включено в індивідуальну або групову практичну діяльність.

Спілкування має величезне значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленні розумного і культурної поведінки, є першим видом соціальної активності. У ньому, спочатку через пряме наслідування (вікарні научіння), а потім через словесні інструкції (вербальне научіння) купується життєвий досвід дитини. Його інтенсивність, різноманітність його змісту цілей і засобів є найважливішими факторами, що визначають власний розвиток дітей [33] У даній роботі будуть розглянуті особливості підліткового спілкування залежно від деяких властивостей особистості [35]. Усі вітчизняні [25] та зарубіжні психологи [37, 44] у своїх працях, де ставили і вирішували проблеми формування людини як особистості, незмінно поверталися до категорії спілкування. Виділяючи загальна думка, Б.Г. Ананьєв підкреслював, що особою і головною характеристикою спілкування, як діяльності є те, що через нього людина будує свої відносини з іншими людьми [1]. У спілкуванні виражаються відносини людини з їхньою різною активністю, вибірковістю, позитивним і негативним характером. Способом або формою спілкування і відносини є звернення людини з людиною, висловлює свою думку В.Н. Мясищев в роботі В«Психологія відносинВ» [23]. Значення спілкування в житті розумово відсталих підлітків величезне. Від нього, все в більшій мірі, залежать і подальша успішність соціалізації в сучасному, такому непростому, суспільстві, і подальша успішність у професійній діяльності, і, нарешті, особисте щастя кожного [21]. Одним з найважливіших факторів людського життя є, те, що люди зазнають різні емоційні переживання і прагнуть їх відчувати. Людина живе серед людей, всі його радощі й прикрощі, справи і турботи пов'язані з людьми. І від того, як зуміють дорослі (батьки, вчителі, вихо...вателі, педагоги-психологи) навчити спілкуватися підлітків, що мають інтелектуальні порушення, залежатиме їх особисте щастя, оскільки потреба в спілкуванні, як правило, багато в чому залежить від того досвіду, який склався у підлітків [18].

Усі дослідники психології підліткового віку, так чи інакше,

сходяться у визнанні того величезного значення, яке має для підлітків спілкування з однолітками. Відношення з товаришами знаходиться в центрі життя підлітка, багато в чому визначаючи всі інші сторони його поведінки і діяльності. У основі зниження успішності, зміни поведінки, виникнення афективної напруги лежить порушення відносин підлітка з однолітками, батьками, вчителями. Причиною порушення соціальних зв'язків з оточуючими, дорослими і однолітками нерідко виступає тривожність підлітка [8; 21; 24]. Актуальним стає, як зазначає Х. Ремшидт [28], у своїй роботі В«Підлітковий і юнацький вікВ», порівняння себе з однолітками, оскільки діапазон нормальної мінливості залишається невідомим, продовжує Х. Ремшидт, це може викликати тривожність і привести до гострих конфліктів або депресивного стану.