54. Німецько-радянська війна . Оборонні бої на Україні 1941-1942

22 липня 1941 року фашистська Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. На Україну спочатку напала група армій "Південь", у задачі якої входило наступні:  розгром радянських військ на Правоберіжжі,  форсування Дніпра,  наступ на Донбас і Крим.  Україну обороняли Південний і Південно-Західний фронти. Однак вже в липні-серпні основний склад цих фронтів був знищений. Останні сили потрапили в оточення при узятті Києва 19 вересня. Трагедія Південно-Західного фронту була однією із самих великих невдач Червоної Армії в 1941 році.  Ціною величезних зусиль на початку жовтня 1941 року удалося переформувати Південно-Західний фронт, що зайняв оборону по лінії Краснодар-Новомосковськ. Однак зупинити наступ німецьких військ знову не удалося. 25 жовтня після важких боїв німці захопили Харків.  Наприкінці вересня різко погіршилося положення і частин Південного фронту. Одеса і Севастополь виявилися в глибокому тилу.  Таким чином, у плині літа-осені 1941 року німецькі війська зі своїми союзниками захопили усе Правобережжя і велику частину Лівобережжя і Криму. Неокупованими залишилися тільки східна частина Харківської області, частина Донбасу, а також міста-герої Одеса і Севастополь.  18 січня 1942 року почався наступ обох фронтів. Вони прорвали оборону супротивника на ділянці Балакле-червоний Лиман і просунулися на 90 км усередину. У результаті наступу утворився "Барвинковський виступ". На більше у фронтів сил не вистачило. Прорив до Дніпра, розгром Донбаського і Харківського угруповань супротивника виявилися непосильними задачами. У травні супротивник прорвав оборону Південно-Західного фронту. 19 липня було прийняте рішення про припинення наступу, однак війська на Барвинковському виступі були оточені і вже до 29 липня 240 тис. чоловік виявилися в полону. Так само трагічно закінчилися спроби розгрому німецьких військ у Криму. У липні після 250-денної героїчної оборони був узятий Севастополь. 22 серпня 1942 року радянські війська залишили місто Свердловськ у Луганській області і всій території України виявилася під німецької окупацією.  Окупанти знищили територіальну цілісність України. Вона була розділена на 4 частини, які підкорялися різним державним і адміністративним органам. Чернівецькі, Одеські, Миколаївська, південні райони Винницької області були об'єднані в губернаторство Транснистрія і подаровані Румунії за участь у війні

55. Окупація України гітлерівською німеччиною та рух опору.

У червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху, що став керівним органом збройної боротьби партизанів проти німецько-фашистських загарбників.

Майже всі північні райони Сумщини і Чернігівщини, перебували під контролем партизанів. Наприкінці 1942 p. у тилу ворога діяли великі, добре озброєні й керовані з центру з'єднання під командуванням О.Федорова, С.Ковпака, О.Сабурова, М.Наумова. С.Руднєва та інші.

Всього протягом війни партизанські з'єднання України провели 19 рейдів завдовжки 52 тис. км . За 1941 - 1945 pp. у партизанських загонах і з'єднаннях налічувалося більше 500тис. осіб, 30% з них загинули (Див. "Новітня історія України", К.: Вища школа, 2000 p., - С. 321).

Протягом 1944 р. партизани України своїми силами звільнили від окупантів 45 міст і районних центрів, підірвали 1034ешелони.

На цей час партизанський рух став інтернаціональним. У ньому брало участь понад 3 тис. поляків, 500 словаків і чехів, понад 300 угорців, а також югослави, французи , румуни, німці, болгари, іспанці та інші.

Українці брали активну участь у Русі Опору народів Європи - французькому, бельгійському та італійському. У Франції під їх командуванням діяло 24 партизанських загони, в Італії - 12, в Бельгії - 2. Героями партизанської боротьби у Франції, Бельгії та Італії стали українці В.Порик, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, В.Колесник, І.Пилипенко, В.Кучеренко, Г.Велогоненко, В.Литовко, М.Семиряжко та ін. Активну діяльність на окупованій території розгорнуло партійне і комсомольське підпілля, а також неорганізований опір збоку селян, робітників, інтелігенції.

Роль "третьої сили" в умовах окупаційного режиму намагалася відігравати Організація українських націоналістів. ОУН було створено в січні 1929 р. на з'їзді у Відні на чолі з Є.Коновальцем. Після вбивства Є. Коновальця у 1938 р. ОУН очолив А.Мельник. У 1940 р. ОУН розкололася на два крила: ОУН-М - мельниківці, поміркована частина націоналістів та ОУН-Б - бандерівці, революційне крило. Мельниківці відкрито стали додатком окупаційного апарату й сприяли створенню дивізії СС "Галичина" для допомоги фашистам. Бандерівці, зрозумівши, що Німеччина розглядає Україну лише як колонію, почали створювати власні збройні сили - Українську повстанську армію (УПА), метою якої була боротьба за незалежну соборну Україну.