- •Теорії походження Русі
- •Політична роздробленість Київської Русі та монгольська навала
- •13 Галицько-волинське князівство та його роль в історії україни
- •14. Період входження українських земель до складу великого князівства Литовського
- •15. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва
- •16. Запорізька січ та її роль в історії україни
- •17. Роль запорозького козацтва в боротьбі проти турок і татар
- •18. Народні рухи та козацько-селянські повстання на україні хv
- •19. Причини характер та періодизація національно-визвольної війни
- •20. Розгортання національно визвольної війни
- •21. Утворення української гетьманської держави
- •22. Громадянська війна та поділ козацької україни на два гетьманства
- •23. Боротьба за возз'єднання української держави
- •24. Гетьманування івана мазепи
- •25. Пилип орлик і його конституція
- •26. Гетьман п полуботок та данило апостол
- •27. Останній гетьман україни к.Розумовський
- •28. Ліквідація запорізької січі та доля запорозького козацтва
- •29. Національно-визвольний рух на правобережжі
- •31. Національне відродження в україні. Кирило-мефодіївське товариство
- •32. Особливості скасування кріпосного права в україні
- •33. Ліберальні реформи 60-70 рр
- •34.Соціально-економічний розвиток України в пореформений період
- •35. Соціально-економічний розвиток українських земель в складі австро-угорської імперії
- •36. Суспільно-політичний та національний рух України у другій половині 19 ст
- •38. Україна в роки першої російської революції 1905-1907
- •39. Україна в роки Першої світової війни
- •40. Утворення української центральної ради. Перший та другий універсал.
- •42. Українська держава гетьмана Скоропадського
- •43. Директорія унр
- •44. Утворення зунр. Акт зєднання унр і зунр
- •45. Політика радянської влади в Україні 1919-1920
- •46. Україна в умовах непу
- •47. Входження України до срср та його наслідки
- •48.Прискорена індустріалізація Укаїни та її наслідки
- •49. Колективізація сільського господарства та її наслідки.
- •50. Голодомор
- •51. Українізація
- •53. Початок Другої світової війни .
- •54. Німецько-радянська війна . Оборонні бої на Україні 1941-1942
- •55. Окупація України гітлерівською німеччиною та рух опору.
- •56. Визволення України від німецько-вашиських загарбників.
- •№59Хрущовська "відлига"
- •№66Конституційний процес в Україні
- •№67 Зовнішня політика незалежної України
31. Національне відродження в україні. Кирило-мефодіївське товариство
Колонізаторська політика російського царизму в Україні призвела до зростання протидій цій політиці з боку національно свідомої частини українського суспільства, активізації українського національного руху в усіх його формах, як політичних, так і культурних. У сукупності ці процеси дістали назву українського національного відродження кінця XVIII-XX ст. Об'єктивна мета цих процесів полягала в консолідації української нації та відтворенні української державності. Історія українського національного відродження поділяється на три етапи: 1) збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII — 40-ві роки XIX ст.); 2) українофільський, культурниць кий етап (40-ві роки XIX ст. — кінець XIX ст.); 3) політичний етап (кінець XIX — 1917 p.). Українське національне відродження базувалося на попередніх досягненнях українського народу, зокрема, традиціях національної державності, матеріальній і духовній культурі. Соціальною базою для потенційного відродження було українське село, що зберігало головну його цінність — мову. Виходячи з цього стартові умови для відродження були кращими в Подніпров'ї, оскільки тут ще зберігалися традиції недавнього державного-автономного устрою, політичних, прав, залишки вільного козацького стану, якого не торкнулося покріпачення, а найголовніше — тут хоча б частково збереглася власна провідна верства — колишня козацька старшина, щоправда, переведена у дворянство. Кирило-мефодіївці вважали, що творцем історії є Бог, а її рушійною силою — християнська релігія. Суспільство, на їхню думку, повинно будуватися за принципами первісного християнства (рівність, добро, справедливість, 10 заповідей). У своїх програмних документах члени товариства ідеалізували минуле України, прикрашали історію козацтва і суспільних відносин»). Україні відводили месіанську роль: вона повинна була ста ти центром слов'янського союзу. Члени товариства, окрім розробки теоретичних документів, займалися практичною діяльністю. Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало недовго (до березня 1847 р.), тому розгорнути широкої діяльності не змогло. Про його діяльність царським властям доніс зрадник, і члени товариства були заарештовані і відправлені на заслання в різні губернії Росії під нагляд поліції без права повернення в Україну і з забороною займатися освітянською діяльністю. Найтяжче покарали Т. Г. Шевченка, якого віддали в солдати, заборонивши писати й малювати.
32. Особливості скасування кріпосного права в україні
У березні 1856 р. Олександр II під час зустрічі з московськими дворянами заявив: «Існуючий порядок володіння душами не може залишатися незмінним. Краще скасувати кріпосне право згори, ніж чекати, коли воно само собою почне скасовуватись знизу». Головний комітет у селянській справі під головуванням Олександра II ухвалив концепцію реформи, яка зводилася до кількох основних положень: — селяни-кріпаки негайно і без викупу одержують особисту свободу і включаються до вільного сільського стану; — в адміністративному відношенні селяни утворюють сільські общини, які обирають органи общинного самоуправління; — поміщик у всіх матеріальних розрахунках повинен мати справу з общиною, а не з окремим селянином; — селяни повинні одержати наділи польової землі у постійне користування, яке регламентуватиметься общиною, з можливістю у перспективі викупити землю в приватну власність; — до укладення викупної угоди на землю між поміщиками і общиною звільнені від кріпосної залежності селяни перебувають у тимчасово зобов'язаному стані й виконують регламентовані повинності у поміщицьких маєтках. А що ця концепція розходилася з більшістю побажань, викладених у проектах губернських комітетів, було створено редакційні комісії з тих-таки поміщиків для узгодження основних параметрів реформи й підготовки пакету законодавчих актів. По завершенні цієї роботи Олександр П на засіданні Державної ради* в січні 1861 р. небезпідставно заявив: «Я сподіваюся, панове, що під час розгляду проектів, представлених у Державну раду, ви переконаєтесь: усе, що можна було зробити для забезпечення вигод поміщиків, зроблено». 19 лютого 1861 р. цар підписав маніфест і «Загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності». У містах і селах України ці документи оприлюднювались поступово, з 9 березня по 2 квітня. Поліцейсько-жандармський апарат був готовий до придушення хвилювань з боку селян, не допущених до обговорення положень реформи. Лише на Правобережжі селянські наділи після реформи збільшилися приблизно на 1/5 за рахунок поміщицької землі. Уряд свідомо пішов на це, щоб вбити клин між селянами й поміщиками. Останні були тут переважно поляками. Таким чином підривалася економічна основа польського впливу в правобережних губерніях України. Реформа 1861 р. стосувалася поміщицьких селян, які становили в Україні половину сільського населення. 1866 р. вийшов закон про поземельний устрій для державних селян. Вони також могли викупити свій наділ, а доти мали сплачувати державі оброчний податок. Землезабезпеченість державних селян була дещо більшою, ніж колишніх поміщицьких, але не набагато. 58 % державних селян отримали наділи, менші 5 десятин.