1.Предметом навчального курсу «Історія України» є наука про появу людей на території сучасної України, їх розселення та спосіб життя, етногенез українського народу, його стосунки з іншими народами, матеріальний та духовний розвиток, боротьбу за свою незалежність.

Історія — це, насамперед, бачення, яке вимагає часової і просторової. Тільки завершені історичні цикли тобто цикли, щодо яких можна дістати всебічну перспективу, є предметом історії. Історія — це наука про минуле людського суспільства і про його сьогодення. Це також наука про закономірності розвитку суспільного життя в конкретних формах, в просторово-часових вимірах. Минуле є активним чинником змін у теперішньому. Змістом історії взагалі є історичний процес, що розкривається в явищах життя людини. 1. Давня історія України – від появи першої людини (1 млн років тому) до VΙ ст. – виникнення перших слов’янських державних утворень (проте часто Давню історію України продовжують до ΧΙΙΙ ст. остаточної загибелі Київської Русі).

2. Середньовічна історії України - VΙ ст. (або ΧΙΙΙ ст.) до 1569 року – Люблінська унія – створення Речі Посполитої. Основні віхи періоду – Існування Київської Русі, удільний період, Русько-Литовська держава.

3. Нова історія України – 1569 – 1914 (або початок ΧΧ ст. ) до початку Українських національних змагань під час Першої Світової війни. Перебування України у складі Речі Посполитої, а пізніше у складі Австро-Угорської та Російської імперій.

4. Новітня Історія України – Від 1914 року, продовжується і нині.  Основні віхи : Укранська національна революція, перебування у складі СРСР, незалежна Україна.

2. : кам'яний (його утворюють палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-кам'яний, бронзовий та залізний.

На території України найдавніші люди з'явилися ще в період палеоліту понад 1 мли років тому. Вони жили невеликими групами, що утворювали первісне людське стадо, користувалися вогнем, уміли застосовувати каміння і дерев'яні палиці, виготовляли примітивні знаряддя праці. Основними заняттями були полювання та збиральництво.Близько 40—35 тис. років тому з'явився новий тип людини, що вже належала до сучасного фізичного типу — Homo sapiens, або "людина розумна". Переважним джерелом добування їжі було полювання на великих тварин. Досконалішою стала мисливська зброя. Основними формами житла залишалися чум чи яранга, а також землянки і напівземлянки.анімізм, магія, тотемізм, фетишизм. епоху мезоліту (IX—VI тис. до Н. X.) .Відповідно змінювалися й умови життя людей, зокрема добування їжі. Завдяки винайденню лука і стріли мисливець уже міг полювати здобич на відстані й у більшій кількості. Одним з основних занять стає рибальство. Було створено інструменти для обробки дерева; з'явилися нові вироби з кістки та дерева з крем'яними пластинами. На цю епоху припадає початок приручення диких тварин, насамперед собаки. стала епоха неоліту (VI—IV тис. до Н. X.). Процес переходу від присвоювальних форм господарювання до відтворювальних отримав назву неолітичної революції. Для виготовлення знарядь праці, крім простого оббивання, з'являються нові методи обробки сировини — пиляння, шліфування, примітивне свердління.енеоліт (IV—ІП тис. до Н. X.). З'являються перші металеві вироби — мідні й золоті. Основними заняттями населення стають землеробство і скотарство. Зароджується орне землеробство. Було винайдено колесо, а відтак і колісний транспорт. . Замість матріархату поступово утверджується патріархат. . Поширена на території від Верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Середньої Наддніпрянщини і Причорномор'я ця культура досягла найвищого розвитку впродовж IV—ІІІ тис. релігійний культ богині-матері. землеробство. Певного рівня досягли тваринництво та ремесла (чинбарство, кушнірство, ткацтво. прийшов бронзовий вік (Н — початок І тис. до Н. X.) передусім швидким розвитком скотарства і землеробства. . Це був перший великий суспільний поділ праці. спричиняє визрівання як внутрішніх, так і зовнішньо племінних соціальних суперечностей. Швидко вдосконалюється зброя, зводяться укріплені поселення, відбувається консолідація племен у союзи. Посилилася майнова та соціальна диференціація суспільства, створивши необхідні передумови для виникнення станово-класових відносин та держави.

3. Одні переконані, що трипільська культура має автохтонне походження і сформувалася на ґрунті буго-дністровської неолітичної культури. ). Інші вважають трипільців праф- ракійцями, що прийшли з Нижнього Подунав’я і Балкан. її характерними ознаками в економічній сфері були зернове землеробство; поступове витіснення мотики ралом; приселищний характер тваринництва; поява мідних знарядь праці при збереженні домінування кам’яних і крем’яних; у сфері суспільних відносин — перехід від матріархату до патріархату; зародження міжплемінних об’єднань; формування ієрархічної структури родів; збереження великої сім’ї; у сфері побуту – побудова великих глиняних будівель, утворення гігантських протоміст, миграция. розписна плоскодонна кераміка з орнаментом, що виконаний жовтою, червоною та чорною фарбами; у духовній сфері — домінування символів родючості, матеріалізація їх у символи добробуту — жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води, глиняні фігурки тварин. , протистояння трипільських общин західного і східного регіонів, наростаючий тиск на землі трипільців скотарських степових племен призвели до занепаду трипільської культури. У добу енеоліту територія України стала ареною протидії та взаємодії трьох потужних етнічних потоків: носіїв трипільської культури, скотарсько-землеробських племен. та численних євразійських скотарських степових племен. ; по-друге, давні археологічні культури, як правило, характеризуються етнічною невизначеністю; по-третє, протягом кількох тисячоліть після занепаду трипільської культури до етногенезу українців через низку обставин були причетними чимало інших етнічних утворень від племен до цілих народів. система господарювання, топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту на кераміці

4. кіммерійці. За Гомером, вони були жителями найвіддаленішої з північних країн, якої досягав у своїх подорожуваннях легендарний Одіссей. Кочівниками. належність яких до північних іраномовних племен встановлена лінгвістичними дослідженнями.Киммерийцив очолював цар Лигдамис.Почали виплавляти залызо .Сусыдили з мысцевими землеробськими племенами Чонрнопыльськоъ культури, жен и диты жили у кибитках.9-7 до н.р

У першій половині VII ст. до н. е. на території України з’явилися давньоіранські племена під назвою скіфи. Вони прийшли зі сходу із степів між Кавказом, Уралом і Каспієм. Скіфське суспільство поділялося на три касти – воїнів, жерців, рядових Скіфи вели кочовий спосіб життя, тому житлом їм служили вози з шатрами, вкриті повстю. Харчувалися вони переважно м’ясом, сиром і молоком. Займалися скіфи і полюванням. У скіфів було розвинуте гончарство. Всім відомий їх глиняний посуд величезного розміру, в якому зберігали воду, зерно, вино та олію.Ювелир. Скіфи мали свою релігію, в якій поєдналися старі вірування з впливом грецької міфології. Головною богинею була Табіті – богиня домашнього вогнища. У 513 до н.р на чолы з Ыданфырсом розбили перського царя Дарыя 1, застосув тактику «випаленоъ землы» . У 6 ст. сккыфыя перетоворюэться на центр.державу на чолы з Атеэм. У 323 р почав занепад скыфыъ,Атей загинув.. Будівництво потужних захисних споруд відволікало значні сили від господарських справ, не сприяло інтенсифікації виробництва.

Основним заняттям сарматських племен було скотарство, полювання, рибальство. Вони розводили стада великої рогатої худоби, отари овець, табуни коней, полювали на степових звірів і птахів, ловили рибу в річках і озерах. Через кочовий спосіб життя мешкали сармати у шатрах, які напинали на дво- або чотириколісні вози. Звичним одягом були довгі просторі штани, шкіряні камізельки, чобітки з м’якої шкіри та шапки. Археологічні знахідки підтверджують, що жінки часто вдягались як чоловіки.У сарматів були розвинуті ремесла: ковальська справа, прядіння і ткацтво, обробка шкіри і пошиття з неї одягу та взуття, виготовлення кераміки, зброї, прикрас, бронзоливарна справа.Овыдый написав у своъх листах ыз понту та тристыях. Ворого, сила якого – кынь та швидка стрыла спустошуэ жалюгыдны багаства навкол. Сыл.Геродот подыляв на 4 групи: АЛАНА,РОКСОЛАНА,аорси , сыроки.Сармат. ж. мали такы саамы правы як ы чоловыки,бились на рывны з ними. В 3 ст д. н.е очлюв. Сарматыв цариця Омага, самрати своъ царыв ховали в курганах, на йвидом. «соколова могила» сармати пыд готыв и гуныв.

6. Античні міста-держави Північного Причорномор’я

Заселення греками Північного Причорномор’я відбувалося в умовах формування рабовласницького ладу і відносного перенаселення в Греції. Колонії засновувалися, як правило, організовано. їхали сюди в основному безземельні селяни, ремісники, торговці. Зявилися у 7 ст до н.р. Перше поселення пывостровы Березань..Причини грецькоъ колонызацыъ: - перенаселеннысть, нестача землы, пошук нових ринкыв, конфлыкт племен, соц, високий рывень кораблебудуваняя. ЕКОНомычный. – Оливия, Тыра, Херсонсес, Пантыкапей. За сусп-економ. Устроэм – полысами – мысто-держава ,яка базувалась на засадах античноъ демократыъ. .У 480 р до н р 20 мыст обэдн в Боспроське царство.Найважливышы справи вирышувались на заг. Сборах горомадян,яы проходили на центр. Площы мыста,яка назив. Агора.Жителы мыст займались землеробством присадибним тваринництвом,садывництв,виноград.ремеслами(ювел,склороб) видобуток солы. Все мыста знаходились на узбережжы,мали власны порти.У 107 до н.р у Боспор. Царствы выбул повстання рабыв на чолы ыз Совмаком.Занепали пыд ударами готыв також причиною булла загальна криза античноъ цивылызации.

7. Проблема етногенезу слов'ян. Археологічні культури слов'ян

Відомо, що український народ походить від східної групи слов'ян. Історики, етнографи, археологи, мовознавці, що вивчали процес формування слов'янської народності, виявили факти, які підтверджують безперервність культурного розвитку праукраїнців від часів трипільської культури. Тобто деякі племена предків українців жили на теренах сучасної України з часів енеоліту й частково вціліли всупереч численним вторгненням войовничих кочовиків. Етногенез слов'ян проходив у формі змішування і злиття споріднених, сусідніх автохтонних (місцевих) племен і з включенням у цей процес мігрантів — переселенців. Більшість дослідників визнають за прабатьківщину слов'ян територію між середнім Дніпром, Прип'яттю, Карпатами і Вислою. На рубежі нової ери слов'яни сформувалися як самостійна етнічна спільнота. Вони розселилися на території від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, від річки Прут, Карпатських гір, річки Західний Буг на заході до річки Дон і верхів'я річки Волги на сході. Східна гілка слов'ян у свою чергу поділилась на три частини: південно-західну, західну і північно-східну — відповідно, майбутні українці, білоруси й росіяни. На сьогодні слов'яни є найчисленнішою групою споріднених за походженням народів Європи. Трипільці жили осіло в спорудах чотирикутної форми. Будуючи хату, забивали в землю дубові палі, між якими закладали стіни з плетеного хворосту, обмазаного глиною.. Долівка глиняна, посередині хати — піч, навколо якої лежанки з випаленої цегли. Велика увага до прикрас у вигляді розмальовування стін ізсередини і ззовні. Фарби, здебільшого червоного й білого кольорів, а також жовтого й брунатного тонів, доповненням яких служать інтер'єр, посуд та інші речі. Характерно, що навіть великої місткості посуд для господарства обов'язково прикрашався орнаментом, певними символами. .