56)Сусп. Рухи в зах. Укр.. У др..Пол. Хіх ст..

Москвофіли. (4 березня 1849 р часиабсолютизму (1850-1860 pp.).З проекту поділу Галичини залишився тільки поділ на два округи апеляційних судів: 1) Львівський (Східна Галичина і Буковина); 2) Краківський (Західна Га­личина). Переважна частина української інтелігенції тут починає втрачати віру в добру волю австрійського уряду і, зневірена, підпадає під вплив «об'єднавчих» ідей російського професора М. Погодіна, які пропагу­вав у Західній Україні близький йому історик Д. Зуб-рицький.Ця більш консервативна частина української інте­лігенції солідаризується з російськими слов'янофіла­ми в прагненні до злиття українців, білорусів і росіян в єдине політичне ціле під егідою Росії. Тим самим інтелігенція заперечує сам факт існування цих націй і намагається вивести на політичну арену вига­даний «єдиний общеруський народ». Представників цього напрямку в Галичині  називали «староруса-ми», а з часом — «москвофілами». Вони складалися з українських поміщиків, буржуазії і священників греко-католицької церкви.«Москвофіли» небезпідставно надіялись на підтрим­ку Росії. Справді, росіяни підтримували їх не тільки ідеологічно, а й матеріально.Завдяки цій допомозі «москвофіли» змогли видавати свою газету «Слово», мали політичну організацію — Руську Раду. в цей час у Галичині було мало шкіл з українською мовою навчання, то «москвофіли» почали творити «на-укову» мову, так звану «галіматью», складену з цер­ковнослов'янських і російських слів, яку пізніше ста­ли називати «язичієм». ця мова не прижилася ніде .Росія використовувала «москвофілів» як «п'яту ко­лону» всередині Австро-Угорської імперії і як проти­дію українському рухові.Народовці. Єдина справа, що встигла тоді зацікавити розчарованих у цісарському урядові галичан, була по­будова «Народного дому» у Львові. А так національне життя падало щораз нижче, і в 1853—1860 pp., крім урядового «Вісника», в Галичині не було жодного неза­лежного часопису. Але з початком 60-х років XIX ст. під впливом Наддніпрянщини у Львові виникає низ­ка українських газет — «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Правда» та інші.На початку 60-х років XIX ст. в Галичині зарод­жується ліберальний український національний рух — народовці. Він об'єднував середні шари населення — студентів, священників та решту інтелігенції, яка не примкнула до «москвофілів». Очолив «народовців» Володимир Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича). «Народовців мали великий вплив у середовищі студентських організацій — громад, які виникли і діяли за зразком Київської громади.Саме завдяки зусиллям «народовців» у Львові стали мож­ливими заснування і діяльність «Просвіти», яка охо­пила своїмкультурним впливом перш за все україн­ську селянську масу. Найбільш впливовими і довговічними у «народов­ців» були часописи «Діло» і «Правда». Завдяки наро­довцям була здійснена загальноукраїнська справа — створено Наукове Товариство ім. Т. Шевченка — пер­ший науковий На відміну від «москвофілів», «народовці» своєю діяльністю сприяли об'єднанню українського націо­нального руху. Правда, шлях до селянства для «наро­довців» пролягав через греко-католицьку церкву. Саме вона користувалась у народі найбільшим авторитетом. Радикали. У середині 70-х років XIX ст. в Галичині з'явилась молода інтелігенція, яка однаково з упе­редженням відносилась як до «москвофілів» так і до «народовців». Консерватизм і провінційність обох цих течій відштовхнули від них українськуреволюційну молодь. Під впливом М. Драгоманова, володаря дум тодішньої прогресивної молоді, такі галицькі гро­мадські і культурні діячі як Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький та інші захопилися ідея­ми соціалізму.