41.Гетьманування мазепи. Оцінка діяльності.

1687 р І. Мазепа починав як політик чіткої промосковської орієнтації. Коломацькі статті гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину;у Батурині при гетьманові мав знаходитися московський стрілецький полк; заборонялися зносини з іноземними державами;козацька верхівка мала сприяти українсько-російським шлюбам. , І. Мазепа завоював прихильність російського царя. Головною метою гетьмана було об'єднання у рамках однієї держави всіх українських земель та створення станової держави західноєвропейського зразка. Мазепа намагався створити для себе надійну опору – тобто сформувати аристократичну верхівку суспільства з козацької старшини. Народ називав Мазепу "вітчимом" України. . Трагічною була ситуація для України, треба було приймати радикальні дії. У 1705 р. Мазепа почав таємні переговори з союзником Карла XII польським королем С. Лещинським, а навесні 1709 р. уклав угоду зі Швецією, яка передбачала відновлення державної незалежності України. Історичні факти переконливо свідчать, що Мазепа не зраджував союзові з Росією, а сам неодноразово був зраджений російською стороною. об'єктивно значна частина його вчинків мала прогресивний характер, оскільки була спрямована на пошуки оптимальної формули збереження української автономії в умовах кризової ситуації. Спроба гетьмана І. Мазепи зберегти козацьку автономію завдяки союзу зі шведським королем Карлом ХІІ зазнала поразки. За цих обставин форсований наступ російського царату на права України став своєрідною прикметою часу.

42. Наступ на українську автономію у першій половині XVIII ст.

Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на права України. І етап (1708—1728) — форсований наступ на українську автономію. У 1708 р. під тиском царя гетьманом було обрано літнього І. Скоропадського». І. Скоропадський звернувся до царя з проханням підтвердити традиційні права та вольності, до яких додав ще декілька пунктів. Резюме Петра І було коротким і однозначним: «Українці й так мають з ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі». Після цього розпочинається форсований наступ на українську автономію. Характерними рисами цього процесу були: обмеження влади гетьмана та контроль за нею; експлуатація демографічного потенціалу. Цей етап мав свої особливості: пасивна протидія офіційній російській політиці з боку І. Скоропадського, II етап (1728—1734) — повернення Україні частини ЇГ прав та вольностей.Це зумовило скасування 1727 р. Малоросійської колегії та певне пом’якшення офіційної російської позиції в українському питанні — було знову дозволено вибори гетьмана. Ним став Д. Апостол (1727—1734). У 1728 р. в день коронації Петра II новий гетьман подав петицію про повернення Україні колишніх прав та вольностей згідно з угодою 1654 р. Натомість одержав «Решительные пункты», відповідно до яких гетьман не мав права вести дипломатичні переговори; генеральну старшину та полковників затверджував цар; для контролю за гетьманськими фінансами вводилися посади не одного, а зразу двох підскарбіїв — росіянина та українця; мито за товари, які ввозилися до України, мало йти у царську казну. Після смерті Д. Апостола в Петербурзі було прийнято ухвалу: нового гетьмана не обирати, а всю повноту влади передати тимчасовому державному органу, що дістав назву «Правління гетьманського уряду

43. конституція П.Орлика Козацька рада 1710 р. обирає гетьманом в еміграції П. Орлика. Новообраний гетьман уклав зі своїми виборцями та запорозькими козаками договір, який дістав назву «Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».Характерною рисою Бендерської конст. є органічне поєднання традиційності й новаторства. Спрямований на політичне та церковне відокремлення України від Росії, дотримуючись неподільності українських земель на Правобережжі та Лівобережжі, вносить суттєві корективи і в модель державної структури. У Конституції наголошувалося на обмеженні самовладдя гетьмана. Конституція прокламувала розширення демократичних засад у суспільстві. Йшлося про створення своєрідного козацького парламенту — загальної Ради. До складу цього представницького політичного органу мали входити вся старшина, делегати Запорозької Січі та представники від полків. загальна Рада мала бути не формальним, а робочим органом.Планувалося очищення території Запорозького Низового війська від «городків та фортець московських» і від «московської посесії», повернення Січі міста Трахтемирова та збереження за запорожцями прав на «Дніпро увесь».Усім цим діям гарантувалася підтримка гетьмана, Одним із основних елементів Бендерської конституції є помітне обмеження соціальної експлуатації.Суть своєї соціальної політики гетьман висловив так:Щоб людям військовим і посполитим зайві не чинилися утяження, наклади, пригнічення та здирства, через які вони, покинувши житла свої, звикли пріч іти і в закордонних державах шукати спокійнішого, собі мешкання».поразка під Б Ц, зрада союзників-турків та татар, укладення Росією Прутського трактату зашкодили державотворчим планам Орлика і не дали змоги на практиці реалізувати його демократичну конституцію.