Основні терміни:

Зменшення шкоди – модель роботи зі споживачами ін’єкційних наркотиків, яка передбачає не утримання від вживання наркотиків, а мінімізацію шкідливих наслідків і соціальних проблем, пов’язаних зі вживанням наркотиків ін’єкційним шляхом

Уразливі до ВІЛ групи – групи, що мають вищий, порівняно з іншими суспільними групами, ризик інфікування ВІЛ (споживачі ін’єкційних наркотиків, працівники комерційного сексу, чоловіки, які мають секс з чоловіками)

Замісна підтримувальна терапія – форма медичної допомоги, що базується на застосуванні при лікуванні опіоїдної залежності речовини, подібної до наркотику з метою переведення залежності в контрольовану форму і зменшення прагнення до опіатів

Служба соціально-профілактичної роботи

Центр ре соціалізації наркозалежної молоді «Твоя перемога»

Література

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 № 809 «Про розвиток мережі центрів ре соціалізації наркозалежної молоді «Твоя перемога»

2. Наказ Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту/Міністерства охорони здоровя України від 17.05.2006 № 1209/228 « Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо надання медичної допомоги та соціальних послуг дітям і молоді»

3. Спільний наказ Міністерства України у справах сім, молоді та спорту та Міністерства охорони здоровя України від 17.11.2006 № 3925/760 «Про затвердження порядку взаємодії центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді із закладами охорони здоровя щодо різних аспектів профілактики ВІЛ/СНІДу

4. Наказ Міністерства у справах сімї, молоді та спорту від 10 жовтня 2007 № 3611 Про затвердження та впровадження галузевого стандарту надання соціальних послуг вживачам психоактивних речовин, у тому числі споживачам інєкційних наркотиків, і їх близькому оточенню

5. Наказ Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту від 15.10.2008 № 4163 «Про затвердження Типового положення про службу соціально-профілактичної роботи»(Наказ Міністерства України у справах імї, молоді та спорту № 3430 від 23.12.2005 «Про затвердження Типового положення про службу роботи з ін’єкційними споживачами наркотиків»

6. Методичні рекомендації соціальним працівникам центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді що-до організації діяльності служб роботи з ін’єкційними споживачами наркотиків /Варбан М., Івчук В, Ка-мінник І, Микитюк М., Пінчук І., Сановська В. - К.: ДЦСССДМ, 2007

7. Семигіна Т. Політика протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні: роль міжнародної допомоги

8. Огляд роботи зі споживачами ін’єкційних наркотиків в Україні в контексті боротьби з епідемією ВІД/СНІД / Л.Амджадін, Л.Андрущак, І.Звершховська, Л.Зябрев, К.Кащенкова, Т.Коноплицька, О.Лисенко, В.Марциновська, Ю.Привалов, Ю.Саєнко, А.Якобчук. – К.: Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, 2005. – 168 стор.

9. Досвід реалізації проекту «Профілактика ВІЛ/СНІДу серед молоді» 2003–2005 / О.М. Балакірєва, Р.Я. Левін, Т.І. Сосідко. – К.: Український інститут соціальних досліджень, 2006. – 129 с.

10. Зубець І. Діяльність ВІЛ-сервісний організацій у Києві: погляд відвідувача //Соціальна робота і соціальна полі-тика. – 2004. – № 1. – С.86-97

11. Ильин И.И. Факты в пользу снижения вреда // Соціальна робота в Україні: теорія і практика . – С.116-124

12. Стецков О. Оцінка програми ре соціалізації наркозалежної молоді //Соціальна політика і соціальна робота. – 2004. - № 2. – С.83-96

13. Філь С., Бойко А. Вулична соціальна робота зі споживачами ін’єкційних наркотичних речовин //Соціальна робо-та і соціальна політика. – 2—4. - № 1. – С.73-85

14. Анна Шаповал Стратегія Зменшення Шкоди від вживання ін'єкційних наркотиків

15. Клиники, дружественные к молодежи (пособие для организатора): Новосибирск: Олден-полиграфия, 2002. – 266 с.

16. http://rehabilitation.lightofhope.com.ua/ukr/

17. http://tsn.ua/ukrayina/u-mikolayevi-rodichi-narkozalezhnih-kazhut-scho-yih-likuvali-golodom-i-torturami-u-centri-reabilitaciyi-324227.html

18. http://gazeta.ua/articles/life/_pokijnij-muntyan-ocholyuvav-centr-dopomogi-narkozalezhnim-na-jogo-teritoriji-zvi/505313

19. http://www.aidsalliance.org.ua/cgi-bin/index.cgi?url=/ua/news/index.htm

20. http://ntn.ua/uk/video/agenty_vplyvu/2013/09/22/12044

21. http://podrobnosti.ua/video/podrobnosti/2013/10/25/938350.html

22. http://vse.rv.ua/zhittya/1377770179-yak-u-rivnomu-varyat-narkotiki-dlya-samovbivc-video.html

23. - http://hutko.net/user/voted/login/page/38 (№11)

ПИТАННЯ

1. Що представляє концепція зменшення шкоди

2. Наведіть приклади, які ще можуть бути варіанти застосування програми зменшення шкоди (паління у спеціально відведених місцях)

3. Які категорії населення відносяться до уразливих до ВІЛ груп

1. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-СНІДУ В УКРАЇНІ

Вживання наркотиків існує в усіх країнах та культурах, незважаючи на суворі заходи, спрямовані на припинення вживання та торгівлі ними. Низька ефективність програм, спрямованих на попередження вживання наркотиків, ведуть до розповсюдження ВІЛ-інфекції. Кількість ін'єкційних споживачів наркотиків серед ВІЛ-інфікованих складає біля 60%, вважається, що використання ін’єкційних наркотиків є основним способом передачі ВІЛ.

Перший випадок захворювання було зареєстровано у 1987. Епідемія почала поширюватися з 1994, коли в Миколаєві було виявлено перший випадок Віл-інфікування ін’єкційного наркозалежного. З цього часу частота інфікувань зростає щороку на 33%

Офіційні дані смертності становлять лише частину справжньої кількості: на кожну людину що помирає від СНІДу припадає 3 ВІЛ-інфікованих, які вмирають від вторинних причин

Частка СН продовжує знижуватися з 87,6% у 1997 до 40,1 у 2007.

В Україні продовжує розвиватися епідемія ВІЛ-інфекції. За даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІДом, станом на 01.09.2006 р.:

1. офіційно зареєстровано 112 900 ВІЛ-позитивних громадян (за даними національних і міжнародних експертів, чисельність ВІЛ-позитивних людей в Україні становить від 448 000 до 491 000 тисяч осіб (понад 1% населення).(за даними на 1 липня 2008 – 131,7 тис., більше 13 тис.померло від СНІДу, 878 тис. ВІЛ-позитивних на обліку Інше джерело:за оцінками експертів: 440 тисяч (на кінець 2007). ВІЛ-інфікованими в Україні є 1,63% населення у віці 15-49 років.

2. Основний шлях інфікування - вживання ін'єкційних наркотиків: кількість споживачів ін'єкційних наркотиків серед ВІЛ-інфікованих складає 56%. („набирає обертів" і статевий шлях передачі ВІЛ).

3. кількість наркозалежних, що перебували на диспансерному наркологічному обліку, складала 84325 осіб, ще 32663 особи перебували на профілактичному наркологічному обліку. На наркологічному обліку в цілому знаходилось 116988 осіб з наркотичними проблемами (За даними Міністерства охорони здоров'я України на 01.01.06 рік).

4. Кількість зареєстрованих осіб з наркотичною залежністю в Україні зросла з 22466 у 1990 році до 84325 у 2005 році.

5. Розроблена та впроваджена Програма профілактики ВІЛ-інфекції Сніду в Україні на 2001-2003 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 № 790) та спільний проект ДЦСССДМ та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Профілактика ВІД/СНІД серед молодих людей, які вживають наркотики ін’єкційних шляхом»

Це хвороба молоді: 95% від 15 до 49 років, кожен пятий від 18 до 24. Тому до Міністерства охорони здоровя долучилося Міністерство у справах сімї,молоді та спорту, зокр6ма Державна соціальна служба та її структурні підрозділи.

Епідемія збіглася в часі з епідемією ін’єкційної наркоманії. За оцінками експертів загальна кількість споживачів наркотиків становить 560 тис. осіб. проте замість помякшувальних заходів спостерігається карально-заборонна політика та практика щодо споживачів наркотиків та жінок комерційного сексу.

Епідемія розвивається на тлі епідемії туберкульозу. Чимало носіїв вмирають на від СНІДу, а від легеневих та поза легеневих форм туберкульозу.

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПО ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Населення – 1096,3 ТИС.ЧОЛОВІК

Площа 28,461 ТИС.КМ2

Кількість міст – 16

Кількість сіл – 957

Оцінка чисельності вразливих груп (по даним 2009 року):

СІН – 8000

РКС – 1500

ЧСЧ – 2300

Результати діяльності програм на 31.12.2011

Розповсюдженість ВІЛ-інфекції та СНФІД серед громадян України на 01.01.2010 (за даними диспансерного обліку, в показниках на 100 тисяч):

ВІЛ-інфіковані – 101182 (ХО 2444)

Розповсюдженість ВІЛ-інфекції – 220,9 (223,7)

Хворі на СНІД 11827 (204)

Розповсюдженість СНІД – 25,8 (18,7)

Кількість людей охопленими профілактичними послугами: СІН – 32815, РКС – 1403, ЧСЧ – 1850, засуджені – 12807

Кількість розповсюджених презервативів – 2080227

Кількість розповсюджених шприців – 2950323

Кількість зібраних шприців 817379

Кількість проведених КіТ на ВІЛ – 15114 (10504, 2283, 1207, 1120)

Кількість проведених тестувань на ІППП – 18471 (11810, 2086, 1728, 847)

За останні роки проведено низку поведінкових досліджень, що дають уявлення про основні чинники передачі вірусу серед уразливих до ВІЛ груп та оцінку чисельності цих груп. Дослідження також зосереджуються:

• на житті ВІЛ-позитивних людей: дотриманні їх прав на отримання допомоги, їх статусу в суспільстві і причин їх дискримінації, забезпеченості послугами ВІЛ-інфікованих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

• на нормативно-правовому (М.Микитюк), В.Рудий) та організаційному (І.Холожило, А.Якобчук) аспектах протидії епідемії.

• на формуванні національної і регіональної політики протидії епідемії ВІЛ/СНІДу (А.Бега, І.Демченко, М,Варбан, Н.Салабай, П.Павленко, Ю.Скуйбіда, О.Худоба)

ВІЛ/СНІД розглядається як світова проблема, що має медичний, соціальний, правовий, економічний, психологічний виміри. Чимало міжнародних організацій, глобальних суб’єктів політики долучилися до пошуків ефективної відповіді на епідемію. У 2002 році Україна подала заявку до Глобального фонду по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом і малярією і згодом отримала 92 мільйони доларів США на протидію поширенню. У 2003 році Україна ухвалила рішення про отримання позики Світового Банку для реалізації проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні» загальною вартістю 77 мільйонів доларів.

2000 року на саміті «великої вісімки» в Окінаві (Японія) лідери країн дійшли згоди, що жодна з існуючих організацій не має достатньо ресурсів для протидії глобальним пандемія ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, малярії. 2001 року в Лондоні відбулась зустріч представників міжнародних організацій та країн-донорів, на якій було вирішено утворити Глобальний Фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом, малярією. Перші надходження до ГФ: Д.В.Буш – 200 млн доларів, Великобританія та франція понад 300 млн доларів. Кофі Аннан передає 1 млн доларів як внесок від Міжнародного олімпійського комітету. Згодом фінансові ресурси почали надходити від країн-учасниць, приватних донорів. Корпорацій.

У 2002 році Глобальний фонд було зареєстровано як незалежний швейцарський фонд. Вона розглядає заявки від країни на фінансування програм, що відповідають національним потребам та пріоритетам. Вона схвалюється національною координаційною радою з питань ВІЛ\СНІДу, в якій повинні бути представлені інтереси державних та громадських і приватних структур. Фонд не реалізує свої програми¸він є фінансовим механізмом для підтримки програм, розробленими національними структурами. 2003 року фонд виділив 623 млн доларів США на 71 програму в 61 країні. Зараз діяльність фонду охоплює 128 держав, бюджет становить 56,8 мільярдів доларів.

У 2002 році Україна одна з перших подала заявку і отримала 92 млн. програма мала 4 напрями: 1) лікування. Догляд та підтримка хворих 2) розвиток та розширення профілактичних послуг, спрямованих на уразливі до ВІЛ групи 3) створення сприятливого оточення через інформаційно-освітні заходи та адвокацію 4) моніторинг та оцінка

У 2004 році адміністратором коштів було міністерство охорони здоровя, але через зловживання надання гранту було призупинено, і з 2004 реціпієнтом став міжнародний благодійний фонд «Міжнародний альянс з ВІЛ/Снід в Україні». Ця організація розподіляла фінансування через відкриті та закриті конкурси, постачала ліки та обладнання для СНІД-центрів та інших лікувальних закладів

Зусиллями уряду та зацікавлених сторін вдалося забезпечити продовження фінансування програм. Пятирічна програма «Підтримка з метою запобігання ВІЛ/СНІДу, лікування та догляду для найуразливіших верств населення України» була ухвалена для фінансування з максимальним бюджетом більше 151 млн доларів на період від серпня 2007 до липня 2012. Дві українські неурядові організації стали основними реципієнтами програми – Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні та Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом.

Пріоритетні напрями нової програми: забезпечення лікування пацієнтам з ВІЛ/СНІД, туберкульозом та наркотичною залежністю. Ця програма вимагає збільшення частки національного бюджету на протидію ВІЛ

Крім програми Глобального фонду до найбільших в Україні програм, спрямованих на протію епідемії зараховують позику Світового Банку для реалізації проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні. Світовий банк створено у 1944 році як Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Коли він розпочинав свою діяльність, спрямована на прискорення ліквідації наслідків Другої світової війни до його складу входило 389 країн. Їх кількість зросла до 184. Штаб-квартира у США. Він є банком у широкому розумінні слова – це міжнародне співтовариство країн, які мають своїх представників у раді виконавчих директорів, які визначають політику та здійснюють нагляд. Світовий банк підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування капіталу у людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів, постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на розвиток урядів та захист довкілля. Надає позики, ставки по відсотку яких значно менші. Ніж ставки відсотку за кредитами комерційних банків. Кошти, надані національному уряду, є частиною державного бюджету та витрачаються державними структурами під контролем представників банку.

Рішення про отримання кредитку схвалено у 2003. У квітні проект заморожено через нездатність уряду розподілити кошти та втілювати програми. У листопаді 2006 відновлено, програма закінчилася у 2008, але кошти фактично не було освоєно.

В Україні проблема поширення ВІЛ-інфекції стала предметом політичного порядку денного на початку 1990-х років. У 1991 було ухвалено Закон України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення». З 1992 прийнято 5 національний програм, кожна з яких здійснила свій внесок:

• Перша національна програма профілактики ВІЛ/СНІДу (1992-1994) була спрямована на вжиття заходів для запобігання передачі ВІЛ через використання донорської крові

• Друга програма (1995-1997) – продовжила цей напрям, в її межах були передбачені наукові дослідження, створення мережі спеціалізованих закладів для хворих (обидві не передбачали превентивних заходів і не могли зупинити поширення, хоча привернули увагу громадськості)

• Третя програма (1999-2000( - запропонувала новий підхід. Внесено зміни до закону: передбачено забезпечення громадськості інформацією, пропагування здорового способу життя, підвищення безпеки послуг у сфері охорони здоровя, чіткіше визначені процедури тестування та конфіденційності. Зусилля спрямовувались на зменшення поширення епідемії серед груп ризику

• Четвертий національний план на 2001-2003 рр – активне інформування громадськості та залучення міжнародних організацій. Указ Президента «Про проголошення на 2002 року боротьби зі СНІДом в Україні». Створено Комісію з питань боротьби з Віл/СНІДом як автономний орган, підзвітний Кабінету Міністрів. Всі 4 програми не містили аналізу здобутків та труднощів.

• Пята програма на 2004-2008 рр. Визначила 2 стратегічні напрями: запобігання і забезпечення лікування, догляду та підтримки хворих.. Пріоритети, зміст та структура залишилися подібними до попередніх. Розроблено місцеві програми протидії епідемії

2. Поняття про концепцію «Зменшення шкоди» у роботі з ін'єкційними споживачами наркотиків

Одним з альтернативних шляхів зниження ВІЛ-інфікування у середовищі ін’єкційних споживачів наркотиків є впровадження програм зменшення шкоди.

Історія виникнення та філософія Зменшення Шкоди

Початок епідемії ВІЛ/СНІДу у країнах Заходу у 1980х рр. та розповсюдження швидкими темпами цієї епідемії у середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) поставили перед суспільством нові питання, що потребували негайного вирішення. До початку епідемії ВІЛ/СНІДу у більшості країн світу проблема наркозалежності вирішувалася переважно шляхом впровадження політики повної заборони нелегальних наркотичних засобів, визначеної адміністрацією Рональда Рейгана як "війна з наркотиками". Основними інструментами цього політичного підходу були пропаганда повного утримання від вживання наркотиків, а також підтримка програм детоксикації (виведення токсичних речовин з організму) та реабілітації споживачів наркотиків.

Основними наслідками "війни з наркотиками", що набула найширшого розголосу у СІІІА, стало: посилення криміналізації наркотиків та кримінальних угруповань, зростання цін на наркотичні речовини та тінізація економіки, маргіналізація та "відхід у підпілля" груп споживачів наркотиків. Останнє, в свою чергу, мало серйозні соціально-медичні наслідки, зокрема, втрату соціальними та медичними службами зв'язків з представниками цих груп, розповсюдження серед СІН епідемії гепатитів, а трохи пізніше ВІЛ/СНІДу, зростання рівня смертності в цих групах, в тому числі в наслідок передозувань, тощо. Першими, хто усвідомив масштаби епідемії і висловив невдоволення діючими на той момент профілактичними методами, були медики та самі споживачі наркотиків. Якщо СІН бачили ситуацію з середини, через призму власних проблем та проблем своїх друзів і знайомих, то медики, які мали доступ до статистичної інформації та розуміли природу і шляхи розповсюдження епідемії, вбачали в цьому серйозну загрозу для всього суспільства. Саме СІН та медики стали ініціаторами створення нового політичного, медичного та соціального підходу - стратегії зменшення шкоди.

Наприкінці 1970х - початку 1980 рр. у відповідь на розвиток епідемії гепатитів та ВІЛ/СНІДу в окремих європейських країнах починають виникати самоорганізації споживачів наркотиків. Найвідоміша група "Союз торчків" у Голландії з 1981 р. почала проводити інформаційно-просвітницьку роботу та розповсюджувати стерильні шприци і презервативи серед СІН. У 1984 р. у Роттердамі аптекарі відмовилися продавати споживачам наркотиків шприци, що стало причиною розвитку епідемії гепатиту В у цьому середовищі. З метою подолання епідемії за підтримки уряду Нідерландів група почала першу програму обміну шприців

За право історичної батьківщини стратегії зменшення шкоди сперечається також і Великобританія. В Мерсісайді, районі Ліверпуля, на початку 1980х рр. теж було започатковано спеціальний проект у відповідь на зростання кількості споживачів героїну. Медичні установи, аптеки та поліція району розпочали спільну роботу з надання медичної допомоги, забезпечення стерильним інструментарієм та заохочення СІН до зміни ризикованої поведінки. Мерсісайдівська модель стала уже класичним прикладом ефективного застосування стратегії Зменшення Шкоди на практиці.

Сьогодні стратегія Зменшення Шкоди використовується майже у 50 країнах світу, в тому числі і в Україні. Принципи зменшення шкоди інтегровано у більшість соціальних та медичних державних програм. Стратегія схвалена багатьма міжнародними організаціями, включаючи ООН, ВООЗ та Раду Європи.