Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Afrika.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
4.96 Mб
Скачать

Регіональний огляд

Сучасні природно-територіальні комплекси в Африці, як і на інших материках, формувалися з кінця неогену, але головним чином в четвертинному періоді. Вони набули свою ландшафтну індивідуальність після відокремлення структурно-морфологічних областей в результаті прояву молодих тектонічних рухів, установлення сучасного клімату і відповідної йому географічної зональності.

Загальні особливості природи Африки і характер прояву в ній географічної зональності дозволяють розділити материк на дві частини: Низьку Африку і Високу Африку. Класично виражена в Низькій Африці широтна географічна зональність у Високій Африці значною мірою порушується, і ускладнюється: на Східно-Африканському плоскогір'ї зона гілей обривається, савани південної та північної півкуль сходяться, по східному узбережжю Сомалі напівпустеля простягається на південь від екватора. На західній і східній окраїні Південної Африки географічні зони набувають меридіонального простягання. Ці зміни пов'язані не тільки з рельєфом і конфігурацією, а й з усією історією її палеогеографічного розвитку.

Низька африка

У Низькій Африці переважають великі вирівняні території. Велика площа суходолу, незначні висоти і близькість Євразії створюють майже ідеальні умови для прояву широтної зональності. Разом з тим і в Низькій Африці не можна абсолютно виключити вплив морфо-структурних особливостей рельєфу на формування природних особливостей деяких регіонів (рис. 8). Найяскравішим прикладом тому служать Атлаські гори, які замикають на північному заході Сахаро-Суданські рівнини і плато та представляють найбільш чітко відокремлену по рельєфу частину Низької Африки. Поряд з суміжними районами Європи та Азії, Атлаські гори, а також вузька смуга лівійсько-єгипетського узбережжя входять в єдину країну – Середземномор’я.

Рис. 8. Схема природного районування Африки:

Атлаські гори: 1 – хребет Ер-Ріф і Телль-Атлас, 2 – Марокканська Мезета; 3 – Марокканське високогір'я; 4 – Високі плато, 5 – Анти-Атлас і Сахарський Атлас. Сахара: 1 – Західна Сахара; 2 – Центральна Сахара, 3 – Східна Сахара. Судано-Гвінейська країна: 1 – Судан, 2 – Північна Гвінея. Улоговина Конго і її крайові підняття: 1 – підняття Азанде, 1а – масив Камерун; 2 – Південно-Гвінейське підняття; 3 – підняття Лунда-Катанга, 4 – горстові та вулканічні масиви західної системи розломів Східної Африки; 5 – западина Конго; 5а – Нижня платформа, 5б – Верхня платформа. Абессомалія: 1 – Абіссинське нагір'я, 2 – западина Афар, 3 – півострів Сомалі. Східна Африка: 1 – прибережна низовина; 2 – плато Ньяса і Масаї; 3 – плато Уньямвезі; 4 – західні розломи, 5 – Озерне плато; 6 – Вулканічне плато Кенії й центральні розломи. Південна Африка: 1 – Східний схил Великого Уступу і прибережна низовина, 2 – Східні крайові плато і нагір'я, 3 – Капські гори і западина Велике Карру, 4 – Верхнє Карру; 5 – пустеля Наміб, 6 – західні крайові плато; 7 – рівнини Калахарі; 5 – Мадагаскар.

За Атласькими горами майже на 2000 км на південь і від західного до східного краю материка простягається Сахара – зона тропічних пустель – яскрава і неповторна країна, кордони якої не відзначені ніякими віхами рельєфу.

На південь від Сахари починаються савани і рідколісся Судану. Поліпшення умов зволоження, що відбувається з півночі на південь, виражається в ландшафті появою все більш густого рослинного покриву, пересихаючих, а потім і постійних річок. На південному заході ландшафти Судану знаходять своє закономірне продовження у Північній Гвінеї, в якій вологі високотравні савани утворюють міст до змішаних листопадно-вічнозелених лісів, що поступово переходять в гілеї.

Збільшення вологості, що обумовлює поступове «озеленення» ландшафтів Судану та Північної Гвінеї, зміна характеру ґрунтового покриву, режиму річок – головні особливості, що дозволяють виділити Судан і Верхню Гвінею в єдину природну країну, що лежить в субекваторіальному і екваторіальному географічних поясах.

Зміна ландшафтів при переході з Судану в западину Конго також викликається наростанням вологості. Досить чітка вираженість западини в рельєфі дозволяє виділити її в особливу країну разом з оточуючими підняттями.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]