Передмова

У сучасну епоху вища освіта має особливо важливе значення для забезпечення сталого розвитку суспільства по шляху економічних реформ, побудови правової держави і гуманізації соціальних відносин.

Ця особлива роль вищої освіти полягає не тільки в підготовці кваліфікованих кадрів, здатних ефективно управляти економікою і правовими інститутами в сучасному динамічно мінливому світі, а й у створенні сприятливої суспільної атмосфери, в підвищенні культури соціальних та міжособистісних відносин. Це завдання може бути вирішене тільки в тому випадку, якщо випускник вищого навчального закладу отримає необхідні знання та навички зразкового володіння літературною мовою.

Розвиток мови особистості – складний процес. Високої мовної довершеності досягає, як правило, та людина, яка багато працює над оволодіванням мовою, прагне правильно говорити, виявляти у мовленні – усному та писемному – свою індивідуальність, усвідомлюючи, що "Я є мова".

Високий інтелект, чисті помисли, благородство і милосердя, помірна емоційність, толерантність, естетичний вигляд і етичне поводження - такі бажані для всіх нас якості немислимі без мовної культури, без культури думки і вислову.

Головною метою курсу з культури мови є формування зразкової мовної особистості високоосвіченого фахівця, мова якого відповідає прийнятим у суспільстві нормам, відрізняється виразністю і красою.

Предметом культури мови як навчальної дисципліни є норми літературної мови, види мовлення, його принципи і правила, етичні норми спілкування, функціональні стилі мовлення, а також труднощі застосування мовних норм і проблеми сучасного стану мовної культури суспільства.

Основні поняттями культури мови: літературна мова, норми мови, лексичне і фразеологічне багатство мови, чистота мовлення, ознаки культури мови, виразність мовлення,види і форми мовлення, мовленнєвий етикет.

Найважливішими завданнями дисципліни є:

- закріплення і вдосконалення навичок володіння нормами української літературної мови;

- формування комунікативної компетенції фахівця;

- навчання культури спілкування та мовлення в галузі обраної спеціальності;

- розвиток мовленнєвої майстерності;

- підвищення культури розмовної мови;

- навчання використовувати відповідні мовні засоби, встановлювати та підтримувати доброзичливі особисті відносини.

Культура мови включає три аспекти: нормативний; комунікативний; етичний.

Нормативний аспект культури мови - один з найважливіших, але не єдиний. Він передбачає знання літературних норм і вміння їх застосовувати в мові. Однак ефективність спілкування не завжди досягається однією правильністю мови. Важливо враховувати, кому адресований текст, брати до уваги обізнаність та інтереси адресата. Мова має в своєму розпорядженні багатий арсенал засобів, що дозволяють знайти потрібні слова для пояснення суті справи будь-якій людині.

Серед мовних засобів необхідно вибирати такі, які з максимальною ефективністю виконують поставлені завдання спілкування. Навички відбору таких засобів складають комунікативний аспект культури мовлення. Успішне спілкування між людьми вимагає комунікативної компетенції учасників такого спілкування. Комунікативна компетенція - це сукупність знань, умінь і навичок адекватного відображення і сприйняття дійсності в різних ситуаціях спілкування.

Дотримання норм поведінки, повага до учасників спілкування, доброзичливість, тактовність і делікатність складають етичну сторону спілкування. Етичні норми є необхідною частиною культури мови, а культура мови, в свою чергу, є важливою частиною загальної культури людини.

Отже, курс культури мови націлений на формування та розвиток у майбутнього фахівця комплексної комунікативної компетенції українською мовою, що являє собою сукупність знань, умінь, здібностей, ініціатив особистості, необхідних для встановлення міжособистісного контакту в соціально-культурній, професійній сферах і ситуаціях людської діяльності.

Формами організації навчального процесу з дисципліни «Культура мови» є лекційні, семінарські заняття, а також самостійна робота студентів та виконання ними індивідуального науково-дослідного завдання.

Мета семінарських занять – допомогти опанувати курс дисципліни й засвоїти її предмет.

Метою самостійної роботи є закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом; формування умінь і навичок самостійної розумової праці.

Після вивчення курсу студент зобов’язаний підготувати й захистити індивідуальне науково-дослідне завдання. Індивідуальні завдання передбачають створення умов для найповнішої реалізації творчих можливостей студентів, які виявляють особливі здібності в навчанні, науково-дослідній роботі та творчій діяльності.

В організації навчального процесу з дисципліни «Культура мови» застосовується поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється за результатами роботи студентів на семінарських заняттях, при виконанні самостійної роботи та індивідуальних науково-дослідних завдань. Підсумковий контроль проводиться у формі ПМК.