Бібліографічний список до теми

Основні законодавчі та нормативно-правові акти:

[5; 6; 13; 29; 35; 36; 47]

Додаткова література:

[6; 7; 11]

Семінарське заняття №2

Тема 2. Планування з питань цивільного захисту

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- основні законодавчі документи із сфери цивільного захисту;

- розробку основних плануючих документів та дії керівника підприємства (начальника цивільної оборони ОГД) по ліквідації наслідків у можливих надзвичайних ситуаціях.

План заняття

1. Нормативно-методичні документи із створення і управління діяльністю спеціалізованих служб та (або) функціональних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту економічного напрямку.

2. Плануючі документи з теоретичного і практичного навчання персоналу об’єктів господарювання до дій у надзвичайних ситуаціях, організація і проведення спеціальних об’єктових навчань, тренувань з відпрацювання заходів за планами реагування на надзвичайні ситуації, локалізації та ліквідації аварій.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Розглядаючи перше питання небхідно розпочати з вивчення основних визначень, структури та режимами діяльності Єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру. В подальшому необхідно розглянути які плануючі документи необхідно мати на кожному ОГД для їх безпечного функціонування в повсякденних умовах так і під час ліквідації аварій.

Структура та діяльність единої державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру.

З серпня 1998 року Постановою Кабінету № 1198 затверджене Положення про Єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру /ЄДС НС/.

Основною метою створення ЄДС є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС та ЦЗН. Це завдання підвищено до рівня державної політики і має загальнонаціональне значення.

Для розвитку ідеології ЦЗН і території розроблена концепція /система поглядів/, яка визначає стратегічні напрями та засоби реального створення територіальних і функціональних підсистем ЄДС.

В загальній частині Положення про ЄДС наведені основні визначення:

ЄДС - це центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення робіт із запобігання і реагування на НС з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Сили і засоби - це військові спеціальні і спеціалізовані цивільні підрозділи з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем, призначені або залучені для виконання завдань ЄДС_.

НС - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело /може призвести/ до загибелі людей та значних матеріальних втрат.

Запобігання виникненню НС - це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організацтйно-технічних, санітарно-гігієничних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних спостережень, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків.

Реагування на НС - це скоординовані дії підрозділів ЄДС щодо реалізації планів дій /аварійних планів/ з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров’ю людей.

Цивільний захист населення і територій /ЦЗНТ/ - є системою загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, їхніми уповноваженими органами управління з питань НС та ЦЗ_, підпорядкованими їм силами та засобами підприємства, закладів, організацій /незалежно від форм власності/, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків НС.

Сьогодні концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки. Тобто, спочатку - безпека, а потім – прогрес.

1. Принцип ненульового /прийнятного/ ризику.

Неможливо гарантувати „абсолютну” безпеку.

Тому, необхідно намагатися досягнути такого рівня ризику на підприємствах, який можна було б розглянути як прийнятний. Але такий ризик повинен бути обґрунтованим.

2. Принцип плати за ризик.

Розмір плати від потенції небезпеки, техногенних об'єктів. Він пропорційний величині можливого збитку. Наприклад, підвищення оплати за працю на атомних реакторах, шахтах і інших потенційно-небезпечних об’єктах, а також проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки.

3. Принцип добровільності_.

Ніхто не має права примушувати людину йти на ризик без її згоди. Свобода ризикувати власним життям і здоров’ям є невід’ємною частиною особистої свободи.

4. Принцип невід’ємного права на здорове довкілля.

Кожна людина має право на здорове довкілля. Це право має бути гарантованим та захищеним законом. Але крім права є і обов’язок проводити свою діяльність, так, щоб не задавати шкоди довкіллю.

5. Принцип правової забезпеченості_.

Всі аспекти функціонування ЦЗНТ регламентуються Законами та іншими нормативно-правовими актами.

6. Принцип свободи інформації щодо безпеки_.

Необхідно брати до уваги громадську думку при вирішенні питань щодо будівництва небезпечних підприємств на тій чи іншій території.

Сприйняття людиною небезпеки залежить не тільки від очікуваних наслідків, а й від міри її обізнаності про реальний стан справ і довіри до отриманої інформації.

7, Принцип превентивної безпеки.

Передбачає максимально можливе значення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій. Крім того_, необхідно планувати і проводити завчасні заходи щодо захисту людей від НС, ймовірність яких дуже мала, але наслідки від яких можуть бути дуже тяжкими /позапроектна аварія на АЕС/.

8. Принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів.

Розумна достатність досягається вибором оптимальних варіантів захисту населення на підставі правильних розрахунків і виходячи з наявних сил і їх можливостей.

9. Принцип загальності захисту населення.

Обов’язковому захисту від НС підлягає все населення України незалежно від місця проживання, ідейних, релігійних переконань, віку або інших цензів.

10. Принцип диференційності.

Обсяг та характер захисних заходів визначається особливостями районів чи об’єктів, обстановки при НС.

11, Принцип комплексного захисту населення.

Захист досягається шляхом комплексного використання різних способів захисту в залежності від виду НС та обстановки, що склалася.

12. Принцип „захисти себе”.

Кожний громадянин зобов’язаний проявляти особисту відповідність і піклування про власну безпеку, безпеку своїх дітей і близьких, знати свої обов’язки стосовно ЦО_, вміло використовувати засоби захисту.

Ці принципи покладені в основу цивільного захисту населення і території від НС, реалізація якого покладена на ЄДС_.

Структура ЄДС складається з постійно діючих функціональних та територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий, об’єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами, держкомітетами та іншими центральними органами виконавчої влади В структуру цієї підсистеми входять органи з НС міністерств і відомств, регіональних і районних служб міністерств і відомств та підпорядкованих їм сил_. Структуру та порядок діяльності функціональних підсистем визначається в положеннях про них, які затверджуються відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з МНС.

Територіальні підсистеми ЄДС створюються в областях та районах у межах відповідних регіонів_. В структуру цієї підсистеми входять органи управління та підпорядковані їм сили, а сама структура та порядок її діяльності визначається положенням_, яке затверджується головою облдержадміністрації.

У НС сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об’єктового рівня підпорядковуються органами управління територіальних підсистем ЄДС.

Кожний рівень ЄДС має:

- координуючі та постійні органи управління щодо НС;

- систему повсякденного управління;

- сили і засоби;

- резерви матеріальних і фінансових ресурсів;

- системи зв’язку та інформаційного забезпечення.

Координуючими органами ЄДС є:

1. На загальнодержавному рівні:

• Державна комісія з питань ТЕБ та НС,

• Національна рада з питань БЖД населення.

В окремих випадках для ліквідації наслідків НС рішенням Кабміну утворюється спеціальна Урядова комісія.

2. На регіональному рівні:

- комісії, облдержадміністрацій з питань ТЕБ та НС(регіональні комісії).

3. На місцевому рівні - комісії райдержадміністрації і виконавчих органів Рад з питань ТЕБ та НС (місцеві комісії).

Комісії, в залежності від рівня НС, безпосередньо керують реагуванням на НС або на її загрозу.

Положення про Державну комісію і Національну Раду та їх персональний склад затверджується Постановою Кабміну.

Положення про регіональну, місцеву комісію та її персональний склад затверджується Розпорядженням відповідного органу виконавчої влади_.

Положення про об^’єктову комісію та її персональний склад затверджується рішенням керівника відповідного об’єкта.

Постійними органами управління являються:

1. На загальнодержавному рівні - Кабмін України та інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють свої функції згідно Положення про ЄДС_.

2. На регіональному рівні - облдержадміністрації та їх Управління з питань НС та ЦЗН /замість штабів ЦО та НС/, які визначені Положенням про управління з питань НС та ЦЗН.

3. На місцевому рівні - райдержадміністрації і виконавчі органи Рад та їх відділи з питань НС та ЦЗН, які також визначені відповідним положенням.

4. На об’єктовому рівні - адміністрація об’єкту та структурні підрозділи об’єкту або спеціально призначена особа з питань НС. Як ця посада буде називатись ще не визначено ніякими нормативними документами.

До системи повсякденного управління ЄДС входять:

- центри управління у надзвичайних ситуаціях;

- оперативно-чергові служби всіх рівнів;

- диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, ОГД.

Особлива роль, як органу постійного управління ЄДС на загальнодержавному рівні, відводиться МНС.

Згідно Положення про ЄДС на МНС покладається:

- координація діяльності центральних органів виконавчої влади

- повна відповідальність за своєчасну, максимально оперативну і повну реалізацію планових заходів щодо запобігання і реагування на НС;

- управління всіма силами і засобами функціональних і територіальних підсистем; залученими до ліквідації наслідків НС загальнодержавного рівня;

- державний нагляд за виконанням вимог нормативио-правових актів з ТЕБ та НС;

- прогнозування ймовірності НС загальнодержавного рівня;

- створення, підготовка і використання формувань для реагування на НС;

- забезпечення підготовки посадових осіб органів управління і сил ЦО до дій у НС.

Положенням про ЄДС визначені основні засади взаємодії органів управління функціональних і територіальних підсистем в кризових ситуаціях. Таку взаємодію організують Комісії з ТЕБ та НС в залежності від рівня НС через спеціально визначені оперативні групи.

До складу сил ЄДС входять сили функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування.

За рішеннями обласних, районних держадміністрацій і виконавчих органів Рад, за наказами керівників ОГД на базі існуючих спеціалізованих служб (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інш.) створюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт при реагуванні на НС.

Основу сил в ЄДС складають війська ЦО і спеціалізовані формування, якими безпосередньо розпоряджається МНС.

Таким чином, структура ЄДС включає в собі постійно діючі органи державного управління і сили як територіальних так і функціональних підсистем.

Тільки такій структурі ЄДС під силу вирішувати завдання щодо запобігання та реагування на НС, цивільного захисту населення і територій.

Завдання ЄДС визначені в Положенні про ЄДС.

Основними з них являються:

1. Прогнозування можливих НС і оцінка їх соціально-ексномічних наслідків;

2. Запобігання виникненню НС техногенного характеру, зменшенню збитків від НС природного характеру;

3_. Здійснення державної експертизи нагляду і контролю за дотриманням законів, нормативно-правових актів_, технічних норм те стандартів з питань НС та ЦЗНТ;

4. Здійснення цільових і науково-технічних програм;

5. Організація постійного спостереження і контролю за станом територій населених пунктів, важливих споруд, радіоактивними хімічними, бактеріологічним зараженням;

6. Оповіщення населення про загрозу і виникнення НС, постійне інформування його про наявну обстановку;

7. Захист персоналу ОГД і населення від наслідків НС;

8. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах НС;

9. Забезпечення сталого функціонування ОГД;

10.Організація життєзабезпечення потерпілого населення;

11. Підготовка і перепідготовка органів управління, сил ЄДС та населення до дій у НС;

12. Соціальний захист потерпілого населення та ліквідаторів наслідків НС;

13. Створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів для запобігання і реагування на НС;

14. Участь у міжнародному співробітництві у сфері ЦЗН_.

Запобігання виникненню НС - це комплекс організаційних, правових, інженерно-технічних, соціально-економтчітх заходів. Ці заходи, як правило, повинні бути завчасними, а затрати на них мізерні порівняно з затратами на ліквідацію наслідків НС_.

В залежності від обстановки, масштабу НС, що спрогнозована або виникла, рішенням Кабміну, облдержадміністрації відповідних органів місцевого самоврядування категорованих міст, райдержадміністрацій в межах конкретної території встановлюється один з наступних режимів функціонування ЄДС:

Режим повсякденної діяльності.

При нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній /бактеріологічній/, сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці, при відсутності епідемій, епізоотій та епіфітотій.

Основні заходи, що реалізуються при цьому режимі:

- систематичне спостереження і контроль за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них територіях;

- розробка і реалізація цільових і науково-технічних програм і заходів щодо попередження НС, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих втрат і збитків;

- забезпечення сталого функціонування об’єктів і галузей при НС;

- підготовка органів управління всіх рівнів, сил і засобів до дій у НС, організація навчання населення засобам захисту і діям у НС;

- створення і поповнення фінансових і таеріальних ресурсів для ліквідації наслідків НС;

- здійснення цільових видів страхування;

- постійне прогнозування погіршання обстановки, яка може призвести до НС.

Режим підвищеної готовності.

Вводиться при суттєвому погіршенні нормального стану життєдіяльності, перерахованого в режимі повсякденної діяльності.

Основні заходи, що реалізуються в цьому режимі:

- здійснюються заходи повсякденного режиму і додатково;

- посилюється спостереження і контроль за обстановкою;

- уточнюються результати прогнозування можливості виникнення НС, її масштабів та наслідків;

- проводяться заходи щодо запобігання виникненню НС;

- вводиться цілодобове чергування органів управління відповідного рівня;

- приводяться в стан підвищеної готовності сили і засоби реагування, уточнюються плани їх дій, висуваються (при необхідності) в район розвитку чи загрози НС;

- проводяться невідкладні заходи, щодо підготовки комплексного захисту населення і територій.

Режим надзвичайної ситуації.

Цей режим вводиться при рельній загрозі га виникненні НС, а також при її локалізації.

При цьому проводяться такі основні заходи:

- безпосереднє керівництво функціонуванням системи бере на себе відповідна комісія з питань ТЕБ на НС в залежності від рівня НС;

- вводиться в дію „План дій органів управління і сил ЦО з запобігання та ліквідації наслідків НС”;

- визначаються межі території» на якій виникла НС;

- організуються роботи щодо локалізації або ліквідації наслідків НС, залучення необхідних сил та засобів;

- організуються роботи щодо стійкого функціонування об’єктів першо-чергового забезпечення потерпілого населення.

Режим надзвичайного стану.

Цей режим запроваджується в Україні або окремих її територіях у зв’язку з розвитком НС любого характеру згідно Конституції України та Закону України „Про надзвичайний стан”.

Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності органів влади, який тимчасово допускає встановлені Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі надзвичайної ситуації.

Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою.

Основні заходи при надзвичайному стані, визначені Законом, можуть бути такими:

- тимчасове виселення людей з місць, небезпечних для проживання, з обов’язковим наданням їм житлових приміщень;

- встановлення карантину та проведення інших обов^’язкових санітнрно-протиепідемічних заходів;

- запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;

- зміна режиму роботи, державних ОГД, переорієнтації їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції;

- використання ресурсів ОГД, незалежно від форм власності, для ліквідації наслідків НС;

- залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання робіт з ліквідації наслідків НС;

- усунення від роботи керівників державних ОГД у зв’язку з неналежним ви конанням ними своїх обов’язків;

- встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території;

- обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

- посилення охорони громадського порядку та об’єктів;

- заборона проведення зборів, мітингів, демонстрацій та інших масових заходів;

- заборона страйків;

- запровадження комендантської години;

- заборона діяльності політичних партій, громадських організацій, масових рухів, якщо ця діяльність перешкодує нормалізації обстановки;

- перевірка документів у громадян, проведення особистого огляду, огляду речей, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;

- вилучення у громадян зброї;

- введення цензури, обмеження на випуск газет, програм ТБ;

- заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

- особливі правила користування зв’язком.

Таким чином, заходи, що проводяться в установленних режимах функціонування ЄДС надзвичайно складні і виконати їх може тільки система, яку ми розглянули.

Фінансове забезпечення ЕДС.

ЄДС фінансується за рахунок державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів центральних органів виконавчої влади, коштів державних ОГД, страхових фондів та інших джерел.

Для ліквідації наслідків НС створюються:

на загальнодержавному рівні:

- резервний фонд Кабміну за рахунок видатків державного бюджету;

- запаси матеріальних ресурсів за рахунок державного матеріального резерву;

на регіональному та місцевому рівнях:

- регіональний резерв фінансових ресурсів;

на об’єктивному рівні:

- запаси матеріальних та фінансових ресурсів за рахунок власних коштів.

Обсяги матеріальних і фінансових ресурсів визначаються органом, що їх створює.

Якщо для ліквідації наслідків НС необхідні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості, місцева або об’єктова комісія з питань ТЕБ та НС звертається за допомогою до регіональної комісії (обласної)_, яка, надаючи необхідну допомогу, бере на себе керівництво роботою з ліквідації наслідків цієї НС.

У разі нестачі ресурсів для ліквідації наслідків НС регіонального або загальнодержавного рівня за клопотанням центральних органів виконавчої влади зазначені ресурси можуть бути виділені з державного фонду Кабміну.

Керівництво територіальними підсистемами в областях здійснюють обласні державні адміністрації.У нашій області начальником територіальної підсистеми за посадою є відповідно Голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Свої повноваження він здійснює через територіальний орган МНС в Дніпропетровській області та обласну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій можуть залучатися частини та підрозділи Збройних Сил України, інших військових формуваь, утворених відповідно до вимог чинного законодавства. Умови залучення частин та підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, визначаються Президентом України згідно з Конституцією України, Законами України "Про правовий режим надзвичайного стану ", "Про правовий режим воєнного стану", та "Про Збройні Сили України".

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах надзвичайного стану встановлюється відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Плануючі документи до дій в НС.

Планування заходів для запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення (мінімізації) їх можливих наслідків здійснюється територіальними підсистемами та всіма їх ланками з урахуванням вірогідності й прогнозованих ризиків виникнення та можливих масштабів наслідків.

Запобіжні заходи плануються спільно із заходами проведення будівельних, ремонтних та відновлювальних робіт окремими розділами або розробляються окремі документи щодо їх планування.

Заходи щодо розвитку та вдосконалення захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій відображаються у відповідних планах соціально-економічного розвитку окремими розділами або розробляються окремі плани розвитку та вдосконалення цивільного захисту населення і територій.

Планування заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій територіальними підсистемами та всіма їх ланками здійснюється залежно від прогнозованих видів надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути на відповідній території (у галузі, на об'єкті), характеру їх походження та відповідних завдань органів і підрозділів цивільного захисту, зокрема на випадок загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, на особливий період, участі в територіальній обороні та антитерористичній діяльності.

На підставі методичних рекомендацій МНС органами управління територіальних підсистем розробляються плани цивільного захисту населення і територій від надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру й на особливий період.

Організаційно-методичне керівництво плануванням дій територіальних підсистем здійснюють територіальні органи управління МНС.

Заходи щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, що стосуються особливого періоду, участі в територіальній обороні та антитерористичних операціях, розробляються в окремих плануючих документах закритого (обмеженого) користування відповідно до законодавства у сфері оборони, мобілізації, територіальної оборони та боротьби з тероризмом.

Планування нагадує сценарій дій на випадок надзвичайної ситуації. В залежності від цього розробляються заходи.

Основні документи штабу цивільного захисту:

• план цивільного захисту;

• план розвитку та удосконалення цивільного захисту та інші (вони будуть докладніше викладені при вивченні іншої теми).

При плануванні повинні бути встановленні терміни та порядок виконання плану підготовки, призначені відповідальні.

Етапи розробки плану цивільного захисту:

• підготовчий етап (визначається коло осіб для складання плану);

• розробка плану;

• узгодження плану;

• доробка плану;

• затвердження плану.

Узгоджується план з відділом з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення райвиконкому.

Підписується начальником штабу цивільного захисту об’єкту.

Затверджується начальником цивільного захисту об’єкту.

Для управління цивільного захисту створюється система пунктів управління.

Пункт управління цивільного захисту– це спеціально обладнана споруда (тобто приміщення чи транспортний засіб), а також підготовлений і організований колектив посадових осіб та комплекс технічних засобів, призначених для здійснення управлінняя підлеглими силами і засобами в ході підготовки та проведення заходів цивільного захисту.

Вимоги до пункту управління цивільним захистом:

• повна укомплектованість оперативним складом, що мають добрі знання і необхідні практичні навички та виконують свої функціональні обов’язки;

• повна укомплектованість обслуговуючим персоналом, які досконало володіють технічними засобами, розміщених в пункті управління;

• наявність стійкого зв’язку із всіма вище стоячими органами, сусідами та підлеглими;

• забезпечення нормальних умов роботи особистого складу;

• включення системи управління цивільного захисту об’єкту в систему вищестоящого органу цивільного захисту.

Згідно з Положенням “Про цивільну оборону України” для надійного і сталого управління процесами захисту населення у надзвичайних ситуаціях і виконання інших функцій використовується державна система пунктів управління.

На державному рівні - це пункт, який має бути захищений, обладнаний засобами звязку і життєзабезпечення з цілодобовим чергуванням, розташований безпосередньо в місці дилокації адміністрації Президента та Кабінету Міністрів України.

Утворюються також і запасний пункт управління, який знаходиться у заміській зоні.

На рівні міністерств та інших центральних органів державної влади утворються запасні пункти управління у позаміській зоні, які утримуються за рахунок коштів, що виділяються на утримання міністерств та інших органів державної виконавчої влади.

На обласному рівні та на рівні Автономної Республіки Крим по два запасних пункти:

• один в місті, де розташований орган, що здійснює керівництво цивільного захисту;

• один – у позаміській зоні.

Ці пункти повинні мати захисні споруди обладнані засобами зв’язку та оповіщення, системами життєзабезпечення. Утримуються вони за рахунок відповідного органу державної влади.

На інших адміністратвних рівнях пункт управління створюється за місцем дислокації органу, що здійснює керівництво цивільного захисту на даному рівні в одному з сховищ обєкту.

Структура, зміст розділів і додатків да плану цивільного захисту об’єкту

План цивільного захисту об’єкту визначає:

• конкретних виконавців;

• об’єкт;

• обєм, послідовність і терміни виконання заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій;

• захист населення і персоналу об’єкту;

• підвищення стійкості роботи об’єкту в умовах надзвичайних ситуацій;

• оптимальний термін проведення аварійно-рятувальних робіт;

• успішне проведення заходів по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

План є основою надійного управління цивільним захистом на об’єкті в умовах надзвичайної ситуації. План розробляється на підставі таких документів:

• Закон України “Про правові засади цивільного захисту”;

• Закон України “Про цивільну оборону України”;

• Положення “Про цивільну оборону України”;

• Рішень наказів, вказівок (районних, міських, даржавних адміністрацій, відомств обєкту);

• рекомендацій по розробці плану;

• характеристики об’єкту, його паспорту;

• нормативних документів, довідників, інструкцій, наставлень.

План цивільного захисту розробляється на підставі наказу начальника цивільного захисту об’єкту де вказується:

• термін розробки лану;

• посадові особи, що залучаються до розробки плану та його додатки;

• календарний план розробки розділів;

• порядок затвердження плану.

План розробляється неменше як у двох примірника, підписується начальником штабу цивільного захисту, узгоджується з районним відділом з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення (можна також узгоджувати зі своїм відомством, але це не обов’язково), затверджується начальником цивільного захисту об’єкту.

План складається з 6 розділів та 7 додатків:

1. Розділ. “Загальні положення”.

Тут вказуються нормативні документи на підставі яких розроблений план, а саме:

• Закон України “Про правові засади цивільного захисту”;

• Закон України “Про цивільну оборону України”;

• Положення “Про цивільну оборону України”;

• вказівок Міністерства Надзвичайних ситуацій;

• Положення “Про територіальні підсистеми Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”, глави ІІ, ст. 4;

У цьому розділі треба відобразити всі координуючі органи та їх реквізити (номери телефонів):

• районний відділ з питань надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення;

• районна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

• районна евакуаційна комісія;

• служба охорони громадського порядку району;

• протипожежна служба району;

• інженерна служба цивільного захисту району;

• комунально-технічна служба та служба сховищ;

• служба енергетики цивільного захисту району;

• транспортна служба району;

• медична служба цивільного захисту району;

• служба захисту тварин і рослин, технічного забезпечення цивільного захисту району;

• служба оповіщення та зв’язку району;

• служба забезпечення нафтопродуктами цивільного захисту району;

• служба матеріально-технічного забезпечення цивільного захисту району;

• районний військкомат.

Перший розділ є інформаційним. У цьому розділи треба вказати 5 режимів готовності органів управління об’єкту, в залежності від масштабів та особливостей надзвичайної ситуації , яка прогнозується або сталася. Це рішення приймає районна обласна державна адміністрація або керівник підприємства.