Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
43
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
516.61 Кб
Скачать

3.5.1. Основні параметри діалогу студент - комп'ютер

Як педагогічне спілкування діалог студента з комп'ютером необхідно розглядати в контексті навчального процесу, де діалог виступає як засіб діяльності: для викладача - це засіб навчальної діяльності, для студента -учбової. Діалог - не самоціль, і його характеристики слід розглядати під кутом зору психолого-педагогічної, передусім дидактичної доцільності.

Параметри діалогу, що мають найважливіше значення:

- педагогічна спрямованість;

- сфера діалогу;

- адаптація;

- симетричність;

- особистісна віднесеність;

- структура партнерства;

- функціонально-рольові особливості;

- модальність спілкування;

- функції.

Дамо стислі характеристики кожного параметра.

Педагогічна спрямованість. Оскільки діалог вагомий не сам по собі, а як засіб для досягнення основної учбової мети, то­му важливим параметром діалогу студента з комп'ютером є його педагогічна спрямованість, її рівень залежить від того, наскільки діалог ураховує мету навчання. Можна виділити три рівні педагогічної спрямованості діалогу студента з комп'ютером.

Перший рівень діалогу — фатичний(не плутати з фактичним!), псевдодіалог, за якого відповідь будується на основі формальної перебудови повідомлення.

Зрозуміло, що педагогічний ефект фатичного діалогу у навчальному процесі незначний. Тут повідомлення комп'ютера не містять відомостей, що стосуються розв'язання конкретної задачі, а радять ще раз подумати над умовою задачі, звернути увагу на її вимоги і т.д., тобто виконують роль стимулюючої підказки.

Для другого рівня діалогу характерна спрямованість на розв’язання задачі без урахування мети навчання. Тут комп'ютер моделює діяльність не педагога, а фахівця з певної предметної галузі. Педагогічна цінність діалогу за умов другого рівня також незначна, оскільки не враховуються суттєві особливості навчання: адже основне значення має не розв'язання тієї або іншої учбової задачі, а саме засвоєння способу розв'язування задач певного типу, а також досягнення більш віддалених цілей. Для цього необхідно формувати у студента систему узагальнених умінь по розв'язанню задач певного типу, ефективних стратегій розв'язування. Необхідно передбачити також формування певного ставлення до учбової діяльності, рефлексії власної діяльності, вміння правильно оцінювати свою діяльність, долати труднощі і т.д.

На третьому рівні діалогу навчальний вплив будується таким чином, щоб забезпечити досягнення цілей навчання, в тому числі віддалених.

Сфера діалогу визначається тими об'єктами, на які він може бути спрямований. Нагадаємо, що діалог, який ми аналізуємо, стосується учбової діяльності студента, передусім безпосередньо учбової задачі. Залежно від того, які запитання студента система допускає, які його повідомлення розуміє і на які дає відповідь, виділяють такі аспекти діалогу:

- умова задачі (її уточнення);

- загальні принципи її розв'язання (теореми, аксіоми, формули, правила, евристики);

- план розв'язання задачі;

- конкретна операція з розв'язання задачі;

- оцінка оптимальності розв'язання задачі;

- аналіз помилок студента;

- аналіз діяльності студента з розв'язування задачі (наприклад, оцінка стратегії пошуку розв'язку).

Адаптація комп'ютера у широкому значенні передбачає, що в процесі діалогової взаємодії комп'ютер ураховує певні особливості студента. При цьому можна виділити два напрямки адаптації. Для першого напрямку характерна особлива увага до контексту задачі, для другого, крім цього, - врахування індивідуальних особливостей студента. В рамках першого напрямку кожній помилці (у розв'язуванні задачі) відповідає певний допоміжний вплив (інколи враховуються кілька відповідей). Для другого напрямку характерною є наявність моделі студента (як правило, динамічної), що враховує його певні індивідуальні особливості мислення, сприйняття тощо. Тому тут ураховується не лише кількість і характер помилок студента, а й та допомога, що виявилася достатньою, і т.д. В останньому випадку йдеться вже про індивідуалізацію.

Параметр симетричності характеризує міру ініціювання діалогу кожним партнером, а також можливість виходу з діалогу. Симетричний діалог передбачає рівність партнерів у його ініціюванні, породженні всіх типів реплік, виборі предмета діалогу, виходу з нього.

У менш досконалих комп'ютерних системах, як правило, закладається асиметрія на користь комп'ютера: студент повинен в основному відповідати на запитання комп'ютера, можливість ставити запитання останньому дуже незначна.

Асиметрія на користь студента означає, що він може ініціювати діалог, визначати об'єкт діалогу, бажані форми допомоги, а також за власним бажанням виходити з діалогу (комп'ютер же не може цього робити).

За особистісною співвіднесеністю розрізняють анонімне, соціально-орієнтоване і особистісне спілкування.

Анонімне спілкування характеризується відсутністю особистісних моментів і має місце у випадках, коли комп'ютер не вимагає, щоб студент давав про себе певні відомості, презентував себе.

Соціально-орієнтоване спілкування характеризується тим, що комп'ютер орієнтується на студента як на представника певної групи. Тут уже виступає модель студента, яка містить відомості, типові для представника певної групи (зокрема, про сформовані способи дії, можливі помилки, ті види допомоги, яким він віддає перевагу тощо).

Особистісне (неформальне) спілкування характеризується тим, що партнери сприймають один одного передусім особистостями, коли в центрі їхньої уваги постають особистісні стосунки.

Цей вид спілкування є прерогативою людського спілкування. Проте деякі особливості особистісного спілкування можуть моделюватися. Це відбувається шляхом так званої атрибуції суб'єктності, за якої комп'ютер розглядається як певний суб'єкт своїх дій. У деяких же випадках комп'ютеру приписують навіть певні риси особистості, інакше кажучи, комп'ютер персоніфікується.

Одним з важливих показників особистісної співвіднесеності є особистісна манера викладення матеріалу. Це досягається у випадках, коли події викладаються з позицій конкретної особи, а також включенням окремих слів та фраз з особистісною віднесеністю (зокрема, особові займенники, власні назви та інші фрази (звернення взагалі і безпосередньо до студента).

Параметр структура партнерства має щільний зв'язок з мірою симетричності і характеризується співвідношенням статусу партнерів спілкування. Мається на увазі позиція рівноправності або ж статус «старшого» («більш досвідченого», «дорослого»). Тут можливі кілька випадків: перший - комп'ютер виступає з позиції «старшого» (викладач, консультант, репетитор), другий - з позиції «дорослого» (у даному випадку означає «рівного мені»), як партнер, колега або ж суперник, третій - з позицій «дитини» (у даному випадку просто виконавець.).

Параметр функціонально-рольових особливостей спілкування щільно пов'язаний з параметром структури партнерства і характеризується спеціальною роллю, яка відводиться комп'ютеру. В системах комп'ютерного навчання комп'ютер моделює соціальну роль викладача, експерта, репетитора або ж слухняного студента. Роль викладача комп'ютер виконує у навчальній системі, роль засобу діяльності - у тих випадках, коли студент розв'язує задачу за його допомогою, роль студента - коли сам студент, складаючи певну програму, ніби «вчить» комп'ютер її виконувати.

В ролі студента комп'ютер виступає, зокрема, у системі ЛОГО. Найбільш послідовно роль студента комп'ютер здійснює у випадках, коли сам студент з метою вивчення особливостей експертних систем розробляє подібні міні системи.

Параметр модальність спілкуванняхарактеризується формою подання інформації комп'ютером і формою повідомлення студента. Враховуючи можливості комп'ютера щодо подання інформації та її розуміння, вимоги до модальності спілкування з боку обох партнерів значною мірою відрізняються.

Функції. Відповідно до виконуваних функцій виділяють два види діалогу: основний і допоміжний. Основний діалог стосується позв’язуваної задачі, вироблення плану її розв’язання, стратегії розв'язання та інших аспектів, про які вже йшлося. Допоміжний діалог (так званий метадіалог), спрямований на уточнення повідомлень студента. Поява метадіалогу зумовлена обмеженими можливостями комп'ютера у розумінні повідомлень студента. Допоміжний діалог ініціюється комп'ютером, і міра діалогу характеризується числом повідомлень-запитань (вони, як правило, мають вид альтернативи так - ні) для розуміння комп'ютером тексту повідомлень студента.