Завдання до самостійної роботи

1.Законспектувати матеріал теми, використовуючи рекомендовану літературу.

2. Скласти словник основних понять з теми.

Питання для самоконтролю

1. Зміст і завдання фінансової стратегії малого підприємства.

2. Сутність фінансової стратегії малого підприємства.

3. Показники, що характеризують фінансову стратегію малого підприємства.

4. Генеральна фінансова стратегія і її місце у виконанні стратегічного завдання малого підприємства.

5. Оперативна фінансова стратегія і її значення для поточного маневрування фінансовими ресурсами малого підприємства.

6. Оптимізація фінансових показників – основа для розроблення фінансової стратегії малого підприємства.

7. Оптимізація основних засобів і оборотних активі як складова фінансової стратегії малого підприємства.

8. Порядок розроблення пропозицій щодо формування фінансової стратегії малого підприємства.

9. Джерела фінансування різних варіантів інвестиційних проектів.

10. Основні складові елементи фінансової стратегії малого підприємства.

11. Оптимізація основних засобів та оборотних активів.

12. Оптимізація готівкових та безготівкових розрахунків.

13. Оптимізація розподілу прибутку.

14. Оптимізація податкових платежів.

Бібліографічний список

Основна [1; 2; 3; 4; 5; 7];

додаткова: [11; 13; 14; 15; 16; 21; 22; 23; 24; ; 28; 32; 33]

Тема 7. Державна фінансова підтримка розвитку малих підприємств

Мета: з’ясувати сутність державної фінансової підтримки розвитку малих підприємств

План вивчення теми

1. Необхідність і шляхи державної фінансової підтримки розвитку малих підприємств.

2. Централізовані фонди фінансової підтримки малого бізнесу, порядок їх формування і використання.

3. Зарубіжний досвід державної фінансової підтримки розвитку малого бізнесу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на те що малі підприємства орієнтовані переважно на масового споживача, найбільш залежні від впливу конкуренції і схильні до банкрутства. Така тенденція має враховуватися державою.

У період становлення малих підприємств, звичайно, необхідна державна фінансова підтримка, розрахована на стимулювання ділової активності, розширення обсягів виробництва.

Підтримка розвитку малого бізнесу з боку держави здійснюється двома шляхами: 1) фінансова допомога у формуванні первісного капіталу для створення малих підприємств; 2) забезпечення сприятливих умов для розвитку діючих малих підприємств.

Фінансову підтримку малого підприємництва в Україні можна поділити на два основні напрями: пряма і непряма.

Фінансове забезпечення програм підтримки малого підприєм­ництва здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів одержаних від приватизації державного майна та інших джерел фінансування, приватних та іноземних інвестицій.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України. Розпорядником цих коштів є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Передбачається, що органи державної влади та місцевого самоврядування можуть виділяти для підтримки малого підприємниц­тва кошти в розмірі не менше 0,5 % річних доходів відповідних бюджетів.

Інший напрям державної фінансової підтримки розвитку підприємництва має непрямий характер. Він поступово витісняє важелі прямого адміністративного впливу. До основних форм деревної фінансової підтримки підприємництва належать: податкові знижки (або повне звільнення від податків); податкові пільги прискорена амортизація; знижки на науково-дослідні роботи; знижки на витрати, пов’язані з підготовкою кадрів для підприєм­ницької діяльності та ін.

Зазначені форми державної підтримки тією чи іншою мірою використовуються в Україні і зарекомендували себе як ефективні та гнучкі важелі державної допомоги, які мають здебільшого недискримінаційний характер.

З метою удосконалення державної фінансової підтримки підприємницької діяльності необхідно передбачити такі заходи:

1. Удосконалення кредитної політики, а саме організація державних кредитних установ з метою пільгового кредитування підприємницької діяльності.

2. Удосконалення податкової політики, тобто створення сприятливого податкового клімату для суб’єктів малого підприємництва, зокрема для тих, котрі здійснюють діяльність у пріоритетних напрямах.

3. Подальше вдосконалення прямої фінансової підтримки з боку держави, а саме:

фінансування за рахунок бюджетних коштів державних, галузевих та основних регіональних програм підтримки малого підприємництва; залучення коштів місцевих бюджетів для фінансуван­ня регіональних програм розвитку підприємництва, цільових проектів; забезпечення умов для створення і діяльності недержавних фондів підтримки підприємництва; заохочення громадських об’єднань, фінансових організацій до надання коштів на підтримку розвитку малого підприємництва за пріоритетними напрямами тощо.

Таким чином, податкова система і фінансово-кредитна політика мають бути спрямовані на стимулювання розвитку малого підприємництва, реально допомагати у створенні нових фірм, відкритті бізнесу громадянами-підприємцями. Реальна фінансова Допомога малому підприємництву сприятиме не лише його становленню, тобто появі нових суб’єктів господарювання, а має бути спрямована також на забезпечення його фінансової самостійності, на створення сприятливих умов розвитку на національному і світовому ринку.

Неефективність нині діючої системи державної фінансової підтримки розвитку малого підприємництва полягає в тому, що заходи у сфері державної політики розвитку малого підприємництва розроблюються і затверджуються на рівні Кабінету Міністрів України і не мають правової та юридичної сили, оскільки правові засади та гарантії підприємництва, основні обов’язки громадянина, у тому числі й підприємця як фізичної особи ви­значаються виключно законами України.

Крім того, неефективність державної підтримки розвитку ма­лого підприємництва зумовлена недосконалістю, незавершеністю організаційної побудови комплексної дійової системи, спрямованої перш за все на фінансове і ресурсне забезпечення розвитку малого підприємництва. В окремих випадках механізм функціонування системи державної підтримки малого підприємництва неадекватний реальному стану внутрішнього та зовнішнього се­редовища малого підприємництва. Для усунення зазначених недоліків необхідно, щоб система державної підтримки малого підприємництва відповідала тим завданням, які має розв’язувати держава, підняти її на якісно нові концептуально-програмні параметри і затверджуватися на законодавчому рівні.

Слід зауважити, що суб’єктам малого підприємництва надається пільговий кредит за рахунок кредитів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). Для отримання пільгового кредиту суб’єкти малого підприємництва надають спеціальній комісії комерційного банку, якому дозволено кредитування за рахунок коштів ЄБРР, розрахунки щодо використання кредиту і розмір прибутку від його використання.

Надані розрахунки мають відповідати таким вимогам:

1. Дотримання оптимального співвідношення між власними і запозиченими коштами. Як правило, власних коштів мале підприємство повинно мати не менше 30 % загальної потреби у фінансових ресурсах.

2. Мале підприємство повинно бути кредитоспроможним. З цією метою визначаються відповідні фінансові коефіцієнти, які характеризують фінансовий стан малого підприємства.

3. Забезпеченість кредиту.

4. Мале підприємство обов’язково має бути приватним підприємством.

5. Наявність кредитного договору, укладеного між малим підприємством і комерційним банком.

Комерційний банк, якому дозволено здійснювати кредитування за рахунок коштів Європейського банку реконструкції і розвитку проводить аналіз господарської діяльності малого підприємства, звертаючи увагу на кредитоспроможність цього підприємства, оскільки комерційний банк бере на себе ризик неповернення виданого кредиту.

Відповідно до домовленості з Європейським банком реконструкції і розвитку комерційний банк, який надає кредит суб’єкту малого підприємництва, повинен відповідати таким вимогам:

1. Комерційний банк обов’язково має бути приватним.

2. Мати ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою.

3. Чітко дотримуватися вимог, які передбачені угодою, що укладається між комерційним банком і Національним банком України; надавати фінансові звіти для перевірки міжнародним аудиторам.

4. Підтримувати співвідношення між внесеним капіталом і активами комерційного банку (4 % на початку отримання кредиту і 8 % на період повернення кредиту).

Причинами відмови у наданні кредиту суб’єктові малого підприємництва можуть бути:

1. незадовільний поточний фінансовий стан суб’єкта малого підприємництва;

1. незадовільне управління малим підприємством;

2. відсутність належного контролю за використанням кредитних ресурсів;

4) непридатна технологія і організація виробництва. Отриманий суб’єктом малого підприємництва кредит має бути

цільовим, а саме: використовуватися на довгострокове фінансу­вання засобів виробництва та оборотного капіталу; фінансування експертних контрактів, імпортних технологій; кредитування оренди основних засобів.

Водночас кредит не надається на такі заходи: покриття зобов’язань малого підприємства комерційному банку; фінансування житлових програм; укладення в цінні папери.

Мінімальний розмір кредиту становить 50 тис. доларів, максимальний – 2,5 млн. доларів.

Строк повернення кредиту залежить від того, на які заходи використовується кредит. Зокрема, у разі використання кредиту на фінансування експортно-імпортних поставок строк повернення кредиту встановлений у межах 6–12 місяців; за умови кредитування засобів виробництва строк повернення кредиту – 5 років.

Відсотки за користування кредитом встановлюються на рівні маржі комерційного банку, який надає кредит.