Питання для обговорення

1. Як співвідносяться поняття етика та мораль?

2. Яким чином звичаї визначають характер моральності?

3. Як співвідносяться моральні, релігійні та юридичні норми у суспільному житті?

4. У чому суть моральної досконалості?

5. Яким чином співвідносяться автономія та гетерономія в моралі?

6. Яким чином формується моральна оцінка та моральне судження?

Ключові терміни та поняття

етика мораль

звичаї моральність

моральна свідомість автономія в моралі

гетерономія в моралі моральна оцінка

моральне судження моральні переконання

Література

Обов’язкова література: 1-6.

Додаткова література: 9, 10, 12, 18.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 2

Тема 2. Основні етичні вчення

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання з історії розвитку етичних вчень та концепцій.

План заняття

1. Етичне та моральне в традиційних суспільствах.

2. Поняття античної етики: автаркія, атараксія, апатія, агапе, калокагатія.

3. Поняття біблійної моралі: таліон, декалог.

4. Тлумачення терміну «етичне» в епоху Нового часу.

5. Модерні етичні теорії.

6. Термін «етичне» в постмодерному глобалізованому світі.

7. Деонтологія та утилітаризм. Гедонізм та евдемонізм. Гедонізм і аскетизм.

8. Етичний сентименталізм та інтелектуалістська етика. Еволюційна етика. Аналітична етика, метаетика та емотивізм.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Розкриваючи перше питання важливо усвідомити, що мораль не з’являється раптом одразу ж у «готовому», сучасному вигляді. Вона пройшла доволі довгий, складний шлях розвитку від найпримітивніших норм та уявлень до найвищих спрямувань сучасних проповідників святості, непорочності. Простежити шлях розвитку моралі є досить важливим для розуміння її сутності.

Висвітлюючи друге питання доцільно звернути увагу, що моральний канон передбачає знання про досконалу особистість, яку прийнято називати доброчинною, і досконале життя. Моральний канон, запроваджений Гомером, Гессіодом та сімома мудрецями, включає такі риси як: помірніть, мудрість, справедливість, мужність. Ці риси в історії культури закріплюються під назвою «чотири доброчинності античності».

Розкриваючи друге питання важливо відзначити, що середньовічна європейська етика безпосередньо пов'язана з християнською релігією. Центральне місце у ній приділялося темі Бога і людини. Усі морально-етичні повчання цієї епохи зводяться, насамперед, до того, щоб вказати шляхи, які ведуть у царство Небесне. В основі будь-яких філософсько-моральних роздумів лежить тлумачення текстів священного писання — Біблії.

Розкриваючи четверте питання треба наголосити, що етичні системи Західної Європи XVII ст., епохи зародження раціоналізму, характеризуються складною і суперечливою взаємодією християнського вчення про розумність створеного Богом світу і думкою гуманістичною, яка життєстверджує домінанти свідомості, перейняті вірою у можливість розумної перебудови світу та його удосконалення; розумово-прагматичним характером самої раціональності з орієнтацією на підприємницький успіх, ділову ініціативу і «здоровий глузд».

Вивчаючи пяте питання необхідно у першу чергу звернути увагу на етичну теорію І. Канта, який стверджував, що етика нічого не запозичує з інших наук про людину, а моральні принципи існували набагато раніше емпіричного знання про навколишній світ. Також необхідно проаналізувати етичні погляди А. Шопенгауера, який значну увагу приділяв аналізу християнської етики, а також погляди Ф. Ніцше на моральне обличчя зверхлюдини.

Розглядаючи шосте питання варто наголосити на той факт, що у період постмодернізму знайшла своє продовження традиція трактувати існування через відповідальність, яка веде свій початок від Ф. Ніцше. Ці погляди з різною інтенсивністю розвиваються Ж.-П. Сартром, М. Бланшо, Т. Адорно, Е. Блохом, Ж. Дерріда, Ж. Бодрійяром тощо.

При вивченні шостого та сьомого питань необхідно звернути увагу на той факт, що на сучасному етапі розвитку суспільства у етиці присутній значний плюралізм у підходах до вирішення питань моралі. Усі вони у різному ступені спрямовані на вирішення головного завдання етики в сучасному суспільстві, яке полягає в адаптації людини протягом її життя до швидких і кардинальних змін цивілізації.