70. Дайте поняття фіскальної політики держави. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Крива Лаффера.

Фіскальна політика - сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат (видатків) з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Проте поняття фіскальної політики ширше, ніж бюджетної. оскільки бюджетна політика пов'язана лише з формуванням і виконанням бюджетів, усіх рівнів цільових загальнодержавних фондів, а фіскальна використовує елементи бюджетної політики для впливу на економічне та соціальне становите в країні.

Найважливішою та найголовнішою частиною фіскальної політики с податкова політика, яка являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків

Фіскальна політика та бюджетна політика є складовою частиною фінансової політики держави.

Фіскальній політиці притаманні лише дві функції - фіскальна і регулювальна.

Фіскальна функція пов'язана з наповненням державної скарбниці, а регулювальна полягає у маніпулюванні державою бюджетними доходами та видатками з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства.

Фіскальна політика може бути; стимулювальна або стримувальна (обмежувальна), дискреційна та недискреційна

Стимулювальна фіскальна політика - це результат, збільшення сукупного попиту, що спричинене збільшенням державних видатків на товари і послуги, або зменшенням чистих податків, чи певним поєднанням обох цих заходів.

Стримувальна фіскальна політика - це результат, зменшення сукупного попиту, що зумовлене скороченням державних видатків на товари і послуги, або збільшенням чистих податків, або поєднанням обох цих заходів.

Отже, існують два види фіскальної політики: дискреційна та автоматична (політика вмонтованої стабільності).

Дискреційна фіскальна політика — це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, дій здійснюється на підставі державних рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію. Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти. Перший — державні закупки, які є інструментом прямої дії. Збільшуючи або зменшуючи державні закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП. Другий — чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту.

Автоматична фіскальна політика — це фіскальна політика, за якої бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів. Автоматичний (“вбудований стабілізатор”) — механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Якщо податкові надходження коливаються у тому самому напрямку, що й ВВП, то дефіцити, які зазвичай автоматично з’являються під час спадів, допомагають подолати спад. І навпаки — бюджетні надлишки, які мають тенденцію автоматично з’являтися під час економічного піднесення, сприятимуть подоланню можливої інфляції. Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням.

Крива Лаффера показує зв’язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень і виявляє таку податкову ставку (від 0 до 100 %), за якої податкові надходження досягають максимуму

Tmax — максимальні податкові надходження; tmax — податкова ставка, за якої податкові надходження є максимальними. З подальшим підвищенням ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, скорочуються обсяги виробництва і зменшуються податкові відрахування. За кривою Лаффера, зниження податкової ставки до оптимального рівня сприятиме економічному зростанню.

Еко­номічний зміст кривої Лаффера полягає в тім, що, коли податковий прес переходить оптимальну межу, то надходження в бюджет спо­чатку зростають, а згодом починають зменшуватись. Це відбуваєть­ся тому, що зниження прибутковості виробництва стимулює спа­дання ділової активності, збільшення схильності до споживання та скорочення обсягів інвестування, тобто фізично звужується база оподаткування. Крім того, скорочується сфера легального бізнесу.

Лаффер указав на необхідність визначення оптимальної ставки податку, яка, на його думку, залежить від економічної ситуації, роз­мірів та структури виробничої сфери, національних, культурних, психологічних та інших чинників.