56. Покажіть поведінку підприємства в умовах олігополістичного ринку. Дайте характеристику теоретичним моделям олігополії.

Олігопо́лія — структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Товар, реалізований олігополістичними фірмами, може бути як диференційованим так і стандартизованим.

Поведінка виробника на олігополістинному ринку є найскладнішою для прогнозування, тому що потрібно враховувати реакцію конкурентів на певні дії виробника та їх відповідну корекцію. Саме тому висновки, що будуть отримані при аналізі олігополістичного ринку для практичного застосування, використовують обережно, з додатковими обмеженнями.

У галузі може бути як 2-3 найбільші фірми ("жорстка" олігополія), так і 10-20 ("м'яка" олігополія).

Виділяють такі варіанти ціноутворення олігополіста:

· ламана крива попиту;

· ціноутворення, зумовлене таємним зговором;

· лідерство в цінах;

· ціноутворення за принципом "витрати плюс".

1. Ламана крива попиту.

Припустимо, що галузь має три рівноцінні фірми (А, В, С), що не погоджують свої ціни. При цьому можливі 4 варіанти поведінки цих фірм:

1) при зниженні ціни фірма А, щоб реалізувати більше своєї продукції, а фірми-конкуренти повторюють цей маневр, то приріст продажу буде досить незначним;

2) підвищення ціни фірмою А, при наслідуванні її поведінки іншими фірмами, то це призведе до зниження загального обсягу продаж і до зменшення продажу кожною фірмою;

3) фірма А знизить ціни, а інші фірми ні, тоді А збільшить обсяги продукції за рахунок В і С;

4) А підвищує ціни,, а В і С - ні, тоді А втрачає частину ринку, його окупують В і С.

З даних чотирьох альтернатив найбільш вірогідніші дві ситуації:

1) коли А знизить ціни, В і С будуть її наслідувати, щоб не втратити своєї частини ринку;

2) коли А підвищить ціни, то В і С проігнорують таку поведінку, щоб звільнитися від А і захопити його частку ринку.

Тому крива попиту для олігополіста матиме вигляд ламаної кривої

(рис. 7.3).

Ціни на олігополістичному ринку є негнучкими (жорсткими), адже ініціатор зміни ціни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні. Крім того, ламана крива граничної виручки означає, що в певний момент зміни граничних витрат не впливають на ціну та обсяги виробництва.

2. Модель заснована на таємному зговорі

Кооперативна поведінка фірм сприяє створенню картелі.

Картель – це об’єднання фірм, які узгоджують свої рішення з приводу цін і обсягів продукції.

У цих умовах картель діє як чиста монополія.

Умови створення картелі:

• визначення монопольних цін та загальний рівень випуску продукції;

• встановлення квоти для кожної фірми, що входить у картель;

• створення процедури контролю щодо встановлених квот.

Фактори, які не сприяють розвитку таємної змови:

а) загрозу картелю несе об’єднання аутсайдерів у контркартель;

б) у кожного учасника картелю виникає спокуса продавати свою продукцію за високу картельну ціну, але перевищувати картельну квоту, отримуючи додатковий прибуток. Якщо такої поведінки дотримується більшість фірм, у картелі – він повинен розвалитися;

в) антитрестове законодавство;

г) різниця в попиті та в витратах виробництва учасників змови.

Якщо між учасниками змови досягнута домовленість, то олігополія вироджується у чисту монополію.

Всі криві попиту – це єдина крива попиту D.

Обсяг продаж визначається В, де МR =MC.

При монопольній ціні Р₀ економічний прибуток складає площу Р₀ АСN.

3. Модель «Лідерство в цінах»

Це модель ціноутворення, в якій фірма - лідер встановлює ціну при мовчазливій домовленості інших фірм. Модель «Лідерство в цінах» визначає, що оскільки перегляд цін пов’язаний з певним ризиком для лідера, що пояснюється ламаною кривою попиту, то навіть лідер змінює їх не так часто. Він завчасно попереджає про наступні зміни, що дає можливість партнерам підготуватися до наступного маневру.

Фірма-лідер визначає свій попит, віднімаючи кількість товару, яку пропонують інші фірми при всіх можливих цінах, від ринкового попиту. Її чистий попит визначається D₁ (графік а). В точці, де MR = МС фірма-лідер виробляє Q_L товару при ціні Р_L.

На графіку б) показана крива пропозиції S останніх фірм які виробляють Q₁ товару при ціні Р_L.

У підсумку це буде мати такий вигляд Q_L +Q₁ = Qġ при Р_L

4. Ціноутворення за принципом «витрати плюс»

Для спрощення механізму розрахунку ціни лідери досить часто вдаються до методики «витрати плюс». Тут за основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток, у вигляді надбавки.

Найбільш питома вага має змінні витрати, де до їх середньої величини додають певний процент, який включає середні постійні витрати та нормальний прибуток.

P = AVC (1+K) = AVC +K*AVC = AVC + AFC + П,

де, Р – ціна;

К – процент надбавки;

AVC - середні змінні витрати;

AFC – середні постійні витрати.

Нормальний процент залежить від еластичності попиту на товар: чим вище еластичність, тим нижче процент надбавки.

Теоретичні моделі олігополії

До основних ознак олігополії належать:

• Панування на олігополістичному ринку кількох фірм. Їх може бути від 2 до 20.

• Продукт олігополії може бути як стандартним, так і диференційованим (ринок мотоциклів і ринок автомобілів).

• Кожен олігополіст може проводити самостійну цінову політику.

• Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Діють ті ж фактори, що і при монополії.

• Олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, за часту, одночасно всіма фірмами-олігополістами.

Олігополія — досить поширена модель ринку.

Олігополії виникають за таких обставин:

1)утворення великих фірм за рахунок поглинання конкурентів;

2)злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості контролю за цінами, а також виграш при оптовій закупці ресурсів.