- •Вищий адміністративний суд україни Довідка про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
- •1. Законодавство, що регулює правовідносини у сфері соціальної захищеності інвалідів в Україні
- •2. Причини виникнення спорів, пов'язаних із правовідносинами, визначеними статтями 19,20 Закону; суб'єктний склад учасників адміністративного процесу
- •3. Проблемні питання практики застосування статей 19,20 Закону
- •3.1. Питання визначення юрисдикції справ за участю відділень Фонду соціального захисту інвалідів
- •3.2. Проблемні питання застосування до спірних правовідносин приписів статті 250 Господарського кодексу України
- •3.3. Визначення предмету доказування у справах про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів
- •3.4. Проблемні питання визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів
- •3.5. Практика розгляду справ за участю відповідачів - платників єдиного податку
- •3.6. Деякі питання стягнення пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій
- •3.7. Проблеми правозастосування частини третьої, п'ятої статті 20 Закону
- •4. Висновки
- •Статті 19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
4. Висновки
Однією з вимог верховенства права, виведених Європейським судом з прав людини, є вимога про якість закону. Вирішуючи справу "Круслен проти Франції" Європейський суд зазначив, що словосполучення "згідно із законом" передбачає певну якість такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для особи, яка б могла передбачити наслідки застосування цього закону до себе.
Одним із напрямків удосконалення законодавства про соціальну захищеність інвалідів в Україні має бути чітке визначення в Законіне лише розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць, а й підстав для звільнення від такої відповідальності, наприклад, відсутність інвалідів в регіоні, в якому розташовано підприємство, ненаправлення інвалідів на підприємство для працевлаштування; вжиття роботодавцем всіх заходів по виконанню вимог законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів тощо.
Виходячи з аналізу судової практики, для уникнення помилок, що допускаються судами при застосуванні статей 19,20 Законута з метою забезпечення однакової практики, судам слід враховувати таке.
1. У розумінні пункту 1,підпункту 3 пункту 4,пункту 9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, частини дев'ятоїстатті 20 Закону,пункту 1 частини першої статті 3,пункту 4 частини першої статті 17 КАСсправи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців, що виникають із правовідносин застаттями 19,20 Законує адміністративними.
2. Відповідно до статей 19,20 Законурозрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, розрахунок та сплата штрафних санкцій здійснюється наступного року за роком, в якому відбулося порушення нормативу. В зв'язку з цим зазначені розрахунки здійснюється на підставі законодавства, чинного протягом звітного періоду, а їх сплата та подання звітності здійснюється на підставі законодавства, чинного на момент вчинення відповідних дій.
3. Виходячи із завдань Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів), фактом вчинення правопорушення є несплата адміністративно-господарських санкцій. З огляду на викладене, судам слід мати на увазі, що право звернення до суду виникає після встановлення факту несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк.
З 01.01.2006 до спірних правовідносин у зазначеній категорії справ застосовуються строки звернення до суду, визначені статтею 99 КАСз урахуванням вимогстатті 103 КАС.
Стаття 250 Господарського кодексу Українистосовно строків застосування адміністративно-господарських санкцій застосовується до правовідносин, які існували у 2003, 2004 роках.
4. Судам, відповідно до статті 71 КАСналежить у кожній справі всебічно перевіряти всі обставини справи. Зокрема, слід враховувати, що працевлаштуванню інваліда передує створення відповідачем робочих місць відповідно до встановленого нормативу та інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць.
Якщо відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність.
Окрім того, суди повинні з'ясовувати чи спрямовувалися органами працевлаштування інваліди до роботодавців та причини їх непрацевлаштування.
5. При застосуванні Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві України(втратила чинність),Інструкції зі статистики кількості працівників(чинна з 01.01.2006) судам слід враховувати зміну строку направлення звітності відповідно з 1 лютого на 1 березня наступного після звітного періоду.
6. Застосовуючи частину першу статті 19 Закону, та вимоги зазначених Інструкцій, судам слід мати на увазі, що роботодавці при розрахунку кількості робочих місць повинні використовувати штатну чисельність працівників за основним місцем роботи. До облікового складу штату працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа. При цьому фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих у інвалідів у звітному періоді.
7. Звернути увагу судів на те, що Законвстановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств в аспекті дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.
8. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 28.06.99 N 746/99 не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникають між відділеннями Фонду та підприємствами, що обрали спрощену систему оподаткування.
9. При застосуванні частини третьої, п'ятої статті 20 Законусудам слід враховувати, що зазначені норми не ставлять в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказують лише на порядок їх сплати.
З метою вдосконалення законодавства і судової практики щодо застосування статей 19, 20 Закону вважаємо, що викладені вище проблеми потребують детального і глибокого обговорення як науковців, так і практиків. В зв'язку з цим пропонуємо Довідку про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"обговорити на засіданнях судових палат, президії Вищого адміністративного суду України та направити для обговорення членам Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, Фонду соціального захисту інвалідів.
Додаток: за текстом на 12 арк.
Суддя Вищогоадміністративного суду України |
Н. Фадєєва |
Науковий консультант відділуузагальнення судової практики |
Н. Богданюк |
ПОГОДЖЕНО: |
|
Начальник Управліннязаконодавства та узагальненнясудової практики |
В. Демченко |
Начальник відділуузагальнення судової практики |
О. Головенко |
Додаток |