3.5. Практика розгляду справ за участю відповідачів - платників єдиного податку

Вивчення судових справ свідчить про відсутність єдиної практики вирішення спорів про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів роботодавцями - платниками єдиного податку.

Причиною такої неоднакової практики є різне тлумачення судами правової природи платежу, який повинні сплачувати роботодавці відділенням Фонду.

Задовольняючи позови про стягнення санкцій, суди виходять з того, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 28.06.99 N 746/99 не розповсюджується на спірні правовідносини, які виникають між відділеннями Фонду та підприємствами, що обрали спрощену систему оподаткування, оскільки внески до відділень Фонду, визначеніпунктом 6 зазначеного Указу, які суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку не повинен сплачувати, не є адміністративно-господарськими санкціями, визначенимистаттею 20 Закону.

Зазначене суди обґрунтовують наступним.

Статтею 92 Конституції Українивстановлено принцип пріоритету закону в регулюванні податкових відносин, зокрема у встановленні системи оподаткування, податків і зборів.

Частиною сьомою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Внесок до відділень Фонду не відповідає визначенню поняття "податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та державних цільових фондів", наведений в частині першій статті 2 Закону України "Про систему оподаткування"і не міститься в переліку податків та зборів (обов'язкових платежів), наведених встаттях 14,15 зазначеного Закону.

Спрощена система оподаткування за своєю природою є економічним явищем і полягає в заміні сплати, передбачених звичайною системою оподаткування податків, сплатою єдиного податку.

З огляду на викладене, роботодавці, що обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані виконувати норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а в разі його невиконання сплачувати адміністративно-господарські санкції до відділень Фонду, якщо не доведуть що ними вжито усіх належних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зазначене відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Капітал" про стягнення суми штрафних санкцій за нестворені у 2003 році місця для працевлаштування інвалідів.

Інша позиція викладена у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Інженерно-виробничого кооперативу "Енергія".

У зазначеній справі Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що відповідно до пункту 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 N 727/98суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Відповідно до статті 11 Законубюджет Фонду соціального захисту інвалідів формується за рахунок коштів державного бюджету, благодійних внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень.

Станом на дату видання Указу Президента України- 03.07.98 -статтею 20 Законубуло передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності та господарювання), на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації. Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Визначення відрахувань у якості штрафних санкцій було здійснено з моменту вступу в силу Законув редакції від 05.07.2001.

З огляду на викладене, судам, потрібно досліджувати чи зі сплачених ним сум єдиного податку до Державного бюджету України перераховуються суми, у тому числі, на рахунки відділення Фонду.

На нашу думку, висловлюючи таку позицію, суди не звернули уваги на те, що відрахування до відділень Фонду не мають характеру обов'язкових платежів і сплачуються лише в тому разі, якщо роботодавцем не виконуються нормативи по створенню робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Ці платежі мають характер санкцій за нестворення робочих місць, а тому не належать до податків і зборів (обов'язкових платежів), справляння яких передбачене Законом України "Про систему оподаткування". Положеннями абзацу 2пункту 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"(в редакціїЗакону від 04.06.97), передбачено, що дія цього Закону не поширюється на надходження коштів, зокрема неподаткових платежів до Державного бюджету України (в тому числі до Фонду соціального захисту інвалідів), які визначаються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.