F 4-1-МУ 2012-12 Кудинов библиотека
.pdf
81
інших випадків, які передбачені у відповідних стандартах Системи проектної документації для будівництва (СПДБ).
Розмірну лінію на її перетині з виносними лініями, лініями контуру або осьовими лініями обмежують карбами у вигляді товстих основних ліній завдовжки 2–4 мм, які проводять з нахилом праворуч під кутом 450 до розмірної лінії, при цьому розмірні лінії повинні виступати за крайні виносні лінії на 1–3 мм.
При нанесенні розміру діаметра або радіуса всередині кола, а також кутового розміру розмірну лінію обмежують стрілками. Стрілки застосовують також при нанесенні розмірів радіусів і внутрішніх закруглень.
Для прив’язки будівлі до будівельної геодезичної сітки генплану й визначення взаємоположення елементів будинку (споруди), кожному окремому будинку або споруді надають самостійну систему позначень координаційних осей їх несучих конструкцій (стін, колон) – рисунок В.1, додаток В.
Координаційні осі наносять на зображення тонкими штрих-пунк- тирними лініями з довгими штрихами, позначають арабськими цифрами й великими літерами українського алфавіту (за винятком літер: З, Е, І, Ї, Й, О, Х, Ц, Ч, Щ, Ь), у кружках з діаметром 6–12 мм.
Пропуски в цифрових і літерних (крім указаних) позначеннях координаційних осей не допускаються.
Цифрами позначають координаційні осі по стороні будівлі та споруди з більшою кількістю осей. Якщо для позначення координаційних осей недосить літер алфавіту, наступні осі позначають двома літерами.
Приклад: АА; ББ; ВВ.
Послідовність цифрових і літерних позначень координаційних осей приймають за планом зліва направо та знизу вверх.
Позначення координаційних осей, як правило, наносять по лівій і нижній стороні будівлі й споруди. При незбігу координаційних осей протилежних сторін плану позначення цих осей у місцях розходження додатково наносять по верхній і (або) правій стороні.
Для окремих елементів, що розташовані між координаційними осями основних несучих конструкцій, наносять додаткові осі й позначають їх у вигляді дробу, де в чисельнику вказують позначення попередньої координаційної осі, а в знаменнику – додатковий порядковий номер у межах ділянки між суміжними координаційними осями у відповідності з рисунком В.1 (додаток В).
При необхідності, орієнтацію координаційної осі, до якої прив’язаний елемент, відносно сусідньої осі зазначають у відповідності з рисунком В.2 (додаток В).
На планах відмітки рівнів (висоти, глибини) елементів конструкцій, устаткування, трубопроводів, повітроводів та інше від рівня відліку (умовної «нульової» відмітки) наносять у прямокутнику відповідно до рисунка В.3 і
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
82
вказують у метрах з трьома десятинними знаками, які відокремлені від цілого числа комою.
На планах напрямок уклону площин указують стрілкою, над якою, при необхідності, проставляють величину уклону у відсотках, відповідно до рисунка В.4 або у вигляді відношення висоти й довжини (наприклад, 1:7).
Допускається, при необхідності, величину уклону вказувати в промілях, у вигляді десятинного дробу з точністю до третього знаку. На кресленнях і схемах перед розмірним числом, яке визначає величину уклону, наносять знак « < », гострий кут якого повинен бути спрямований у сторону уклону.
Позначення уклону наносять безпосередньо над лінією контуру або на полиці лінії-винесення.
Номери позицій (марки елементів) наносять на полицях ліній-винесень, які проводять від зображення складових частин предмета, поруч із зображенням без лінії-винесення або в межах контурів частин предмета, що зображені, відповідно до рисунка В.5 (додаток В).
Розмір шрифта для позначення координаційних осей і позицій (марок) повинен бути на один – два номери більше, ніж розмір шрифта, який прийнятий для розмірних чисел на тому самому кресленні.
Умовні графічні зображення будівельних конструкцій і їх елементів наведені в додатку Б (таблиця Б.5).
При виконанні плану поверху положення уявної горизонтальної січної площини розрізу приймають на рівні віконних прорізів або на 1/3 висоти поверху, що зображується.
На плані поверхів наносять:
а) координаційні осі будівлі (споруди); б) розміри, що визначають відстань між координаційними осями й про-
різами, товщину стін і перегородок, інші необхідні розміри, відмітки ділянок, які розміщені на різних рівнях;
в) назва приміщень (технологічних ділянок), їх площі, (кв. м, з точністю до сотої частки) категорії за вибухопожежною й пожежною безпекою.
Площі проставляють у нижньому правому куті приміщення (технологгічної ділянки) і підкреслюють. Категорії приміщень (технологічних ділянок) проставляють під їх найменуванням у прямокутнику розміром 5 8 (h ) мм.
Допускається найменування приміщень (технологічних ділянок), їх площі й категорії наводити в експлікації згідно з формою таблиці Д.3 (додаток Д).
У цьому випадку на планах замість найменування приміщень (технологічних ділянок) проставляють їх номери.
г) межі зон переміщення технологічних кранів (при необхідності). Майданчики, антресолі та інші конструкції, що розміщені вище січної
площини зображують схематично штрих-пунктирною тонкою лінією з двома крапками. Таким же чином виконують кранові шляхи, монорельси, мостові та
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
83
підвісні крани з вказівкою вантажопідйомності.
На виробничому корпусі автопідприємства обов’язково вказують робочі та допоміжні автомісця (відповідно тонкою штриховою та штрих-пунк- тирною тонкими лініями), основне обладнання робочих постів (канави, підйомники, конвеєри, тощо), напрямок заїзду та виїзду автомобілів у будинок та на пости, огорожа відкритих канав.
За габаритами плану поверху проставляють три-чотири, іноді п'ять ланцюжків розмірів.
1-й, 2-й ланцюжки: прив’язка простінків і зовнішніх меж стін до координаційних осей, розміри простінків і прорізів;
3-й, 4-й ланцюжки: відстань між усіма координаційними осями, прив’язка крайніх колон; крок та проліт колон (як по зовнішнім стінам, так і всередині будови);
5-й ланцюжок: габаритні розміри будинку (споруди), тобто відстань між крайніми координаційними осями.
Для зменшення кількості вказівок розмірів усередині будинку на учбових технологічних плануваннях указують тільки прив’язку основного устаткування (канави, підйомники, конвеєри, діагностичні верстати тощо) до координаційних осей або поверхні основних елементів конструкції (стін, колон), кут розташування осі поста до осі проїзду, габарити устаткування як у плані, так і по висоті. Для встановлення розмірів стосовно приміщень, окрім вказівки їх площі в основному напису, у найменуванні будови вказують прийнятий на кресленні масштаб. По дверним проймам указують напрямок відчинення дверей.
Пристроєні частини будинку (споруди), якщо на них потрібно розробляти окремі креслення (адміністративно-побутовий корпус, приміщення для стоянки авто), на плані зверху дозволяється повністю не показувати, відокремлюючи нанесенням лінії обриву й найменування цих частин.
Приклад виконання плану виробничого корпусу наведений у додатку К (рисунок К.2).
7.4 Основні правила виконання технологічного плану окремих дільниць
Технологічне планування виробничих зон, дільниць, відділень представляє собою суміщення плану розставлення устаткування на площі приміщення.
Обов’язковим є прив’язка та орієнтація плану дільниці стосовно загальної будови виробничого корпусу. Це робиться шляхом вказівки напрямку
розташування координаційних осей будинку, назв сусідніх приміщень. До планування докладається специфікація обладнання, де вказуються
його габаритні розміри, тому на плані зображуються контури обладнання в
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
84
прийнятому масштабі за місцем його розташування, без вказівки розмірів. Із розмірів на плані вказують (крім указаних вище):
прив’язку осі або габариту устаткування, що має фундамент до поверхні основних елементів конструкції приміщення;
розташування умовної лінії розставлення технологічного ланцюжка обладнання;
відстань між сусіднім обладнанням (осями або боковими сторонами);
осі та поле захвату вантажопідйомних механізмів (кран-балки, тельфери, мостові крани).
На плані також указуються умовні позначки застосовуваних у виробничому процесі середовищ (електроенергії, стислого повітря, води та інше) у тому місці, де вони використовуються.
Приклад оформлення технологічного планування дільниці наведений у додатку К (рисунок К.3).
Умовні графічні позначення виробничих середовищ – додаток Е. У специфікації обладнання (таблиця Д.7, додаток Д) указують:
у графі 1 – позиційні позначення обладнання;
у графі 2 – найменування обладнання, виробу, матеріалу, їх технічну характеристику, тип приводу, потужність тощо;
у графі 3 – тип, марку обладнання, виробу, позначення стандарту, технічних умов чи іншого документа;
у графі 4 – код обладнання, виробу, матеріалу за класифікатором промислової та сільськогосподарської продукції;
у графі 5 – найменування заводу-виготовлювача обладнання (для імпортного обладнання, країни, фірми);
у графі 6 – позначення одиниці виміру;
у графі 7 – кількість обладнання, виробів, матеріалів;
у графі 8 – масу одиниці обладнання, виробу у кілограмах;
у графі 9 – додаткові відомості, серед них габаритні розміри. Специфікація є текстовим документом, тому на першому аркуші вико-
ристовується основний напис за формою таблиці Д.5, на наступних – за формою таблиці Д.6.
На будівельних кресленнях виконують основний напис за формою таблиці Д.4 (додаток Д).
Приклад оформлення креслення дільниці (рисунок К.4, додаток К).
7.5 Вказівки щодо заповнення основного надпису
У графах основного надпису (таблиці Д.4, Д.5, Д.6) і додаткових граф до нього (номери граф на формах показані у дужках) указують:
а) у графі 1 – позначення документа (основного комплекту робочих креслень, креслення виробу, текстового документа тощо);
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
85
б) у графі 2 – найменування підприємства (у т. ч. установи й підприємства обслуговування), до складу якого входить будинок (споруда);
в) у графі 3 – найменування будинку (споруди); г) у графі 4 – найменування зображень, які вміщені на даному аркуші, у
точній відповідності з найменуваннями зображень на кресленні. д) у графі 5 – найменування документа (таблиця Д.5);
е) у графі 6 – умовне позначення стадії «Технологічне проектування» – «ТП»;
є) у графі 7 – порядковий номер аркуша. На документах, які складаються з одного аркуша, графу не заповнюють;
ж) у графі 8 – загальна кількість аркушів документа. Графу заповнюють тільки на першому аркуші.
з) у графі 9 – найменування або розпізнавальний індекс організації, яка розробила документ;
и)у графі 10 – характер роботи (розробив, перевірив, нормоконтроль, затвердив);
і) у графах 11–13 – прізвища й підписи осіб, які вказані у графі 10, і дату підписання;
к) у графах 14–19 – графи таблиці змін.
Питання до самоконтролю
1.Викласти основні правила виконання генеральних планів СТОА.
2.Сформулювати вимоги до креслення розпланування.
3.Викласти основні правила виконання плану поверхів будинків і
споруд.
4.Навести правила заповнення основного надпису на будівельному кресленні.
5.Навести порядок нанесення на генплан будівельної координатної сітки та координаційних осей будівлі.
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
86
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Викладений матеріал є частиною курсу лекцій із дисципліни «Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту». Він доповнює й розширює матеріал, який викладено в навчальному посібнику «Технологічне проектування автотранспортних підприємств» [2] і призначений для самостійної підготовки студентів-заочників на рівні «спеціаліст» та «магістр».
У посібнику приведено достатньо нормативного матеріалу для виконання курсового проекту та основної (технологічної) частини дипломного проекту, якими закінчується навчання за освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство».
Крім основного матеріалу з технологічного розрахунку станцій технічного обслуговування автомобілів, у посібнику розглянуто матеріали, що пов’язані з сучасним станом організації ТО та ремонту автомобілів як в Україні так і за кордоном, послідовність проектування, склад, зміст та вимоги до проекту підприємства транспортної інфраструктури, що важливо знати випускнику вищої школи. Особливу увагу приділено розгляду графічної частини проектів, бо студентам даної спеціальності мало виділяється часу для вивчення вимог, норм і стандартів будівельних креслень.
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
87
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Драпіковський В. Революційні зміни і рух за інерцією / В. Драпіковський // Автосервіс. – 2003.– № 11.– С. 49–51.
2.Технологічне проектування автотранспортних підприємств: навч. посіб. / за ред. проф. С. І. Андрусенка. – К.: Каравела, 2009. – 368 с.
3.Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. – К.: Мінтранс України,
1998. – 10 с.
4.Марков О. Д. Станции технического обслуживания автомобилей / О. Д. Марков. – К.: Кондор, 2008. – 536 с.
5.Организация производства технического обслуживания и текущего ремонта автомобилей: учеб. пособие / В. М. Виноградов и др. – М.: Издательский центр «Академия», 2009. – 256 с.
6.Автосервис: станции технического обслуживания автомобилей: учебник / под ред. В. С. Шуплякова, Ю. П. Свириденко. – М.: Альфа-М: ИНФРА-М, 2009. – 480 с.
7.Канарчук В. Є. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів: у 3 кн. / В. Є. Канарчук. – К.: Вища шк., 1994. – Кн. 2: Організація, планування і управління: підручник. – 383 с.
8.Правилах надання послуг з ТО і ремонту автомобільних транспортних засобів. – К.: Мінтранс України, 2003. – 24 с.
9.Афанасьев Л. Л. Гаражи и станции технического обслуживания
автомобилей (альбом чертежей) / Л. Л. Афанасьев, А. А. Маслов, Б. С. Колясинский. – М.: Транспорт, 1980. – 216 с.
10.Напольский Г. М. Технологическое проектирование автотранспортных предприятий и станций технического обслуживания: учебник для вузов / Г. М. Напольский. – 2-е изд. – М.: Транспорт, 1993. – 271 с.
11.Лемешинский С. Некоторые данные о развитии автосервиса в Германии / С. Лемешинский. – Автобизнес. – 2002. – № 5. – С. 34.
12.Марков О. Блеск и нищета малого бизнеса / О. Марков // Автобизнес. –
№ 5. – 2002. – С. 35.
13.Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва: ДБН А.2.2-3-2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
14.Система містобудівної документації. Склад, зміст, порядок розроблення,
погодження та затвердження містобудівного обґрунтування: ДБН Б.1.1-4:2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
15.Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень: ДБН 360-92 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
16.Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд:
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
88
ДБН А.2.2-4-2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
17.Вишукування, проектування і територіальна діяльність. Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва: ДБН А.2.1-1-2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
18.Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд: ДБН А.2.2-1-2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
19.Територіальна діяльність в будівництві: ДБН А.2.3-1-99 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
20.Правила визначення вартості будівництва: ДБН Д.1.1-1-2000 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: www.dbn.at.ua.
21.Правилами визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України: ДБН Д.1.1-7-2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
22.Фастовцев Г. Ф. Автотехобслуживание / Г. Ф. Фастовцев. – М.: Машиностроение, 1985. – 256 с.
23.Попржедзинский Р. А. Технологическое оборудование для технического обслуживания и ремонта легковых автомобилей / Р. А. Попржедзинский и др.
– М.: Транспорт, 1988. – 176 с.
24.Методичний посібник по вибору технологічного устаткування для СТО легкових автомобілів. – Горлівка: АДІ ДонДТУ, 2001. – 41 с.
25.Общесоюзные нормы технологического проектирования предприятий автомобильного транспорта: ОНТП-01-91. – М.: Гипроавтотранс, 1991. –
184с.
26.Строительные нормы и правила. Часть II. Нормы проектирования. Глава 89. Генеральные планы промышленных предприятий (Будівельні норми і правила. Частина II. Норми проектування. Глава 89. Генеральні плани промислових підприємств): СНиП II-89-80 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: www.dbn.at.ua.
27.Производственные здания (Виробничі будівлі): СНиП 2.09.02-85 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
28.Сооружения промышленных предприятий (Споруди промислових підприємств): СНиП 2.09.03-85 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
29.Предприятия по обслуживанию автомобилей: ВСН 01-89 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
30.Русскевич Н. Л. Справочник по инженерно-строительному черчению / Н. Л. Русскевич, М. Н. Ткач. – К.: Будівельник, 1987. – 264 с.
31. Основні вимоги до проектної та робочої документації: ДСТУ Б А.2.4-4-99 (ГОСТ 21.101-97). СПДС [Електронний ресурс]. – Режим
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
89
доступу: www.dbn.at.ua.
32.Правила виконання робочої документації генеральних планів підприємств, споруд та житлово-цивільних об’єктів: ДСТУ Б А.2.4-6-95 (ГОСТ 21.508-93). СПДС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
33.Умовні графічні позначення і зображення елементів генеральних планів та споруд транспорту: ДСТУ Б А.2.4-2-95 (ГОСТ 21.204-93). СПДС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
34. Правила виконання архітектурно-будівельних креслень: ДСТУ Б А.2.4-7-95 (ГОСТ 21.501-93). СПДС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
35.Правила виконання специфікації обладнання, виробів і матеріалів: ДСТУ Б А.2.4-10-95 (ГОСТ 21.110-95) СПДС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dbn.at.ua.
36.Правила выполнения темплетов: ГОСТ 2.428-84. ЕСКД [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.helpnik, college. ks.ua.
37.Табели технологического оборудования и специнструмента для станций технического обслуживания, принадлежащих гражданам. – Табели технологического оборудования и специнструмента для станций технического обслуживания.– М.: НАМИ, 1988. – 1976 с.
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
90
ДОДАТОК А Довідкові дані для технологічного розрахунку СТОА
Таблиця А.1 – Технічна характеристика автодороги в залежності від її категорії
Показник |
Категорія автодороги |
|
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
|
||||||
Середньодобова інтенсивність |
Більше |
3000– |
1000– |
200– |
Менше |
|
руху, авт/добу |
7000 |
7000 |
3000 |
1000 |
200 |
|
Кількість смуг руху |
4 і більше |
2 |
2 |
2 |
1 |
|
Ширина проїзної частини, м |
15 і більше |
7,5 |
7,0 |
6,0 |
4,5 |
|
Ширина земляного полотна, м |
27,5 |
15 |
12 |
10 |
8 |
|
Таблиця А.2 – Розподіл робочих і допоміжних постів та автомісць очікування між виробничими дільницями згідно з типовими проектами 10
Найменування |
|
|
Кількість робочих постів |
|
|
|||||
|
11 |
|
|
15 |
|
|
25 |
|
||
дільниць або поста |
|
|
|
|
|
|
||||
роб. |
доп. |
очік. |
роб. |
доп. |
очік. |
роб. |
доп. |
очік. |
||
|
||||||||||
Прибирально-мийна |
1 |
– |
– |
1 |
1 |
– |
1 |
1 |
– |
|
Прийому й видачі |
– |
2 |
– |
– |
2 |
– |
– |
2 |
– |
|
автомобілів |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Діагностування |
2 |
– |
– |
3 |
– |
– |
4 |
– |
– |
|
ТО й ремонту |
4 |
– |
7 |
5 |
– |
11 |
10 |
– |
16 |
|
Мастильний пост |
1 |
– |
– |
1 |
– |
– |
2 |
– |
– |
|
Кузовна |
1 |
– |
1 |
3 |
– |
– |
3 |
1 |
2 |
|
Малярна |
2 |
1 |
2 |
2 |
1 |
2 |
5 |
2 |
– |
|
Разом |
11 |
3 |
10 |
15 |
4 |
13 |
25 |
6 |
18 |
|
Таблиця А.3 – Питомі техніко-економічні показники СТОА на один робочий пост для еталонних умов (за ОНТП-01-91)
|
|
Показник |
Тип СТОА |
|
|
|
міська |
дорожня |
|
|
|
|
||
|
1. |
Чисельність виробничих робітників, чол. |
5,0 |
4,7 |
|
2. |
Площа виробничо-складських приміщень, м2 |
197 |
108 |
|
3. |
Площа адміністративно-побутових приміщень, м2 |
81 |
50 |
|
4. |
Площа території, м2 |
1050 |
870 |
|
5. |
Кількість комплексно обслуговуваних автомобілів |
390 |
– |
|
у рік, од. |
|||
|
|
|
||
|
6. |
Кількість заїздів автомобілів у рік, од. |
– |
3590 |
|
7. |
Кількість заїздів на комерційну мийку, од. |
43680 |
– |
|
8. |
Те ж на протикорозійну обробку, од. |
1820 |
– |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»