F 4-1-МУ 2012-12 Кудинов библиотека
.pdf
51
Кількість постів сушіння після фарбування визначається за умови, що пропускна здатність комбінованої фарбувально-сушильної камери дорівнює 5–6 автомобілям за зміну.
На виробничих дільницях передбачаються також автомісця очікування обслуговування, ремонту знятих з автомобіля агрегатів, вузлів, із розрахунку 0,3–0,5 одиниць на один робочий пост.
Розподіл автомісць очікування між дільницями можна зробити з урахуванням типових проектів (додаток А, табл. А.2).
Для зберігання прийнятих у ТО й ремонт автомобілів, а також готових до видачі передбачаються автомісця зберігання з розрахунку 3 на один робочий пост для міських СТОА, або 1,5 автомісця для дорожньої СТОА.
Відкриті стоянки для автомобілів клієнтури й персоналу станції поза її межами визначаються з розрахунку 7–10 автомісць на 10 робочих постів.
Якщо при розробці проекту приймається рішення, що СТОА буде продавати автомобілі, то необхідно передбачати відкриті (під навісом) автомісця для магазину Х маг . При цьому кількість автомісць на відкритій стоянці до-
рівнює:
Х маг |
Nпр Д з |
, |
(0.20) |
|
Д рм |
||||
|
|
|
де Nпр – задана кількість автомобілів, які продаються магазинам протягом року;
Дз – запас продукції у днях, приймається у межах від 1 до 10 днів 10 ;
Дрм – кількість робочих днів магазину на рік, Д рм = 305–365 днів.
3.6 Розрахунок кількості виробничих робітників
До виробничих робітників відносяться робітники дільниць, що безпосередньо виконують роботи з ТО й ремонту автомобілів. Розрізняють технологічно необхідну (явочну) й штатну (облікову) кількість робітників. Технологічно необхідна кількість робітників забезпечує виконання добової, а штатне – річної виробничої програми (обсягів робіт) з ТО й ремонту автомобілів.
Технологічно необхідна кількість робітників Рт :
Рт Т р / Фт , |
(0.21) |
де Т р – річний обсяг робіт на дільниці (включаючи самообслуговування
– якщо вони виконуються на дільницях), люд·год; Фт – річний фонд часу технологічно необхідного робітника (номіналь-
ний фонд – таблиця 3.4) при однозмінній роботі, год.
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
52
Кількість технологічних робітників Pт , що працюють на постах, визна-
чається множенням: |
|
Pт X p·Pn·C . |
(0.22) |
Штатна кількість робітників Рш : |
|
Рш Т р / Фш , |
(0.23) |
де Фш – річний фонд штатного робітника (ефективний фонд – таб-
лиця 3.4), год.
Кількість штатних робітників може бути визначена із співвідношення:
Рш Рт·Фт / Фш Рт / ш , |
(0.24) |
де ш – коефіцієнт штатності, ш = 0,9–0,95 1 .
Для визначення річного фонду часу робітника можна скористатися рекомендаціями ОНТП 01-91 (таблиця 3.4).
Таблиця 0.4 – Номінальний і ефективний річні фонди часу виробничого персоналу
|
Тривалість |
Річний фонд часу |
|||
|
робітників, год. |
||||
Професія |
|
|
|||
Робочого |
|
Номінальний, |
Ефективний, |
||
працюючого |
Основна |
||||
тижня, |
|||||
|
відпустка, дні |
Фт |
Фш |
||
|
год. |
||||
|
|
|
|
||
Маляр |
36 |
24 |
1830 |
1610 |
|
Усі інші професії |
40 |
24 |
2020 |
1800 |
|
При визначенні кількості робітників на спеціалізованих виробничодопоміжних дільницях, враховуємо те, що на деяких дільницях виконуються роботи самообслуговування підприємства. Трудомісткості окремих дільниць, що недостатні для прийняття хоча б одного робітника, об'єднуються (з урахуванням технологічної сумісності робіт).
Кількість допоміжних робітників визначається з трудомісткості допоміжних робіт. Розподіл цих робітників за видами робіт може бути за даними таблиці 3.5.
Штатна чисельність інженерно-технічних працівників і службовців СТОА, молодшого обслуговуючого персоналу, пожежно-сторожової охорони, залежно від потужності СТОА слід приймати відповідно до вимог ОНТП-01-91 (таблиця 3.6).
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
|
|
|
|
|
|
|
53 |
|
Таблиця 0.5 – Розподіл допоміжних робітників за видами робіт |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Співвідношення |
||
Вид допоміжних робіт |
|
|
|
|
допоміжних робітників |
|||
|
|
|
|
|
за видами робіт, % |
|||
Ремонт й обслуговування технологічного |
|
|
|
25 |
|
|
||
обладнання, оснащення й інструментів |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
||
Ремонт й обслуговування інженерного |
облад- |
|
20 |
|
|
|||
нання, мереж і комунікацій |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Приймання, зберігання й видача матеріальних |
|
20 |
|
|
||||
цінностей |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Перегін рухомого складу |
|
|
|
|
|
10 |
|
|
Обслуговування компресорного обладнання |
|
10 |
|
|
||||
Прибирання виробничих приміщень |
|
|
|
|
|
7 |
|
|
Прибирання території |
|
|
|
|
|
8 |
|
|
Таблиця 0.6 – Чисельність персоналу СТОА |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
Чисельність персоналу, чол., |
|
|||||
Найменування |
|
|
при числі робочих постів |
|
||||
До 5 |
|
Понад 5 |
Понад 10 |
Понад 20 |
|
|||
|
|
|
||||||
|
|
до 10 |
до 20 |
до 30 |
|
|||
|
|
|
|
|
||||
Загальне керівництво |
1 |
|
|
1 |
|
1 |
1–2 |
|
Техніко-економічне планування |
– |
|
|
– |
– |
1 |
|
|
Організації праці й заробітної плати |
– |
|
|
– |
– |
1 |
|
|
Бухгалтерський облік і фінансова |
– |
|
|
1 |
|
2 – 3 |
3 |
|
діяльність |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Комплектування й підготовка кад- |
– |
|
|
– |
– |
1 |
|
|
рів |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Загальне діловодство й господарсь- |
– |
|
|
– |
– |
1 |
|
|
ке обслуговування |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Матеріально-технічне постачання |
– |
|
|
– |
– |
2 |
|
|
Виробничо-технічна служба |
2 |
|
|
3–5 |
6–8 |
8–9 |
|
|
Молодший обслуговуючий персо- |
1 |
|
|
1 |
|
2 |
3 |
|
нал |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Пожежно-сторожова охорона (ПСО) |
4 |
|
|
4 |
|
4 |
4 |
|
Разом |
9 |
|
|
10–12 |
16–20 |
25–27 |
|
|
3.7 Розрахунок площ виробничих приміщень
Площі приміщень СТОА за своїм функціональним призначенням поділяються на три основні групи: виробничо-складські, зберігання автомобілів і допоміжні.
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
54
До складу виробничо-складських приміщень входять дільниці ТО й ремонту, виробничі спеціалізовані дільниці ремонту, склади, а також технічні приміщення енергетичних і санітарно-технічних служб і пристроїв (компресорні, насосні, трансформаторні, вентиляційні камери й т. д.). Для малих СТОА при невеликій виробничій програмі деякі дільниці з однорідним характером робіт, а також окремі складські приміщення можуть бути об'єднані.
До складу допоміжних входять: санітарно-побутові приміщення, пункти громадського харчування, охорони здоров'я, культурного обслуговування, управління, приміщення для навчальних занять і громадських організацій.
Площі виробничих приміщень розраховують за двома способами:
за питомою площею – при попередніх розрахунках, на стадії вибору об'ємно-планувального рішення;
за графічною побудовою – на стадії розробки планувального рішення зон, дільниць.
Площі виробничих приміщень при плануванні можуть відрізнятись від
розрахункових у межах до 20 % (при площі до 100 м2) і до 10 % (коли площа більше, ніж 100 м2). При цьому загальна площа приміщень повинна бути не менше 20 м2 на одного працюючого в найбільш чисельній зміні. Площа дільниць Fд , де розташовані пости (включаючи допоміжні й місця
очікування) визначається з виразу:
Fд fа· Хп· Кщ , |
(0.25) |
де fа – площа, що зайнята автомобілем у плані (за габаритними розмірами), м2;
Х п – кількість постів; Кщ – коефіцієнт щільності розставляння постів.
Попередньо необхідно визначитися з кількістю допоміжних постів і місць очікування по кожній з дільниць. Для цього можна скористатися типовим розподілом (додаток А, табл. А.2). У залежності від призначення поста приймається різне значення коефіцієнта щільності розставлення автомобілів: для робочих Кщ 4 – 5; для допоміжних і очікування Кщ 2,5 – 3 10 .
Площі дільниць із технологічним устаткуванням (виробничо-під- готовчих робіт) розраховують за площею приміщень, що зайнята устаткуванням, і коефіцієнтом щільності його розставляння. Розрахункова площа дільниці буде мати значення:
Fд fоб·Кщ , |
(0.26) |
де fоб – сумарна площа горизонтальної проекції устаткування за габаритними розмірами устаткування, м2.
Кщ – коефіцієнт щільності розставлення устаткування.
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
55
Попередньо, на основі «Табеля технологического оборудования и специнструмента для станций технического обслуживания» [37], каталогів і довідників технологічного устаткування 22, 23, 24 складається відомість устаткування й визначається його сумарна площа fоб .
При цьому рівень механізації виробничих процесів повинен бути: для прибирально-мийних робіт – 30–40 %, ТО – 25–30 %, ремонту – 20–25 %. Доля робітників, що зайняті ручною працею, не повинна перевищувати 30–40 % (вимоги ОНТП).
Якщо в дільниці передбачаються місця для автомобілів або кузовів, то до площі, що займається устаткуванням, необхідно додати площу горизонтальної проекції автомобіля або кузова.
3.8 Розрахунок площ складів і стоянок
Для міських СТОА площі складських приміщень можуть бути визначені згідно з ОНТП – за питомою площею складу на кожні 1000 комплексно обслуговуваних автомобілів.
Нижче наводяться ці питомі нормативи, м2: Запасні частини й деталі – 32; Двигуни, агрегати й вузли – 12; Експлуатаційні матеріали – 6; Склад шин – 8; Лакофарбові матеріали – 4; Мастильні матеріали – 6;
Кисень і ацетилен у балонах – 4.
Але ці норми застарілі. Для сучасних СТОА слід прагнути до зменшення площі складу. Вартість утримування запасів на складах щорічно зростає через ріст вартості оренди, електроенергії, опалення, страхування, робочої сили. Тому бажано, щоб розміри складу не перевищували мінімально необхідних, його обсяг використовувався оптимально, деталі й вузли розміщалися економічно, а планування було зручне для приймання, переміщення й відвантаження. Статистика показує, що для різновікового парку автомобілів, що сформований протягом 10 років продажу автомобілів, на один середньостатистичний легковий автомобіль у Франції в рік продається близько 15 кг запасних частин, в Італії – 12–18 кг [5]. На одну вантажівку продається приблизно в шість разів більше запасних частин, ніж на легковий автомобіль, тобто близько 90 кг.
Розрахунки площ під склади Sск (м2) виконуються за формулою:
Sск G tx kщ /q, |
(0.27) |
де G – маса матеріалу (деталей, вузлів), що проходять через склад у середньому за добу, кг;
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
56
tx – строк зберігання на складі матеріалів (деталей, вузлів), діб; q – припустиме навантаження на 1 м2 площі складу, кг/м2;
kщ – коефіцієнт щільності (перехідний коефіцієнт від площі, що зайнята стелажами, до загальної площі складу).
G 15 Ар / |
365 |
0,041 Ар. |
(0.28) |
Строк зберігання запасних |
частин |
на складі |
слід приймати |
tx 10 –15 діб.
Припустиме навантаження на одиницю площі стелажа – q , залежно від
призначення складу, коливається від 300 до 600 кг/м2. Так, наприклад, для лакофарбових матеріалів – 300 кг/м2, для запчастин та металу – 600 кг/м2. Коефіцієнт щільності приймається kщ = 2,5.
Коефіцієнт використання площі складу при висоті стелажів 5 м становить 48 %, тобто 0,48; при висоті 3,5 м – 0,36, при висоті 7 м – 0,6.
Загальна площа складських приміщень сучасних СТОА складає 5–6 % від площі виробничих дільниць підприємства [5].
Площа комори для збереження автоприладдя, що зняте з автомобіля на період обслуговування, приймається з розрахунку 1,6 м2 на один робочий пост. Площа для збереження дрібних запасних частин і авто-приладдя, що продаються власникам автомобілів, приймається в розмірі 10 % від площі складу запасних частин.
Для дорожніх СТОА площу складу запасних частин і матеріалів визначають за укрупненими нормами з розрахунку 5–7 м2 на один робочий пост
10 . За укрупненими розрахунками площа зони зберігання Fзб |
(стоянки) ав- |
|
томобілів визначається: |
|
|
|
Fзб fа· Х зб· Кщ , |
(0.29) |
де |
fа – площа, що зайнята автомобілем у плані (за габаритними розмі- |
|
рами), м2; |
|
|
Х зб – кількість автомісць зберігання; |
|
|
Кщ |
– коефіцієнт щільності розміщення автомісць |
зберігання, |
Кщ = 2,5–3,0.
3.9 Розрахунок площ допоміжних приміщень
Площі адміністративних приміщень розраховуються, виходячи зі штату управлінського апарату, а громадських приміщень – з облікової кількості працюючих. Площі побутових приміщень розраховують, виходячи зі штатної чисельності працюючих, кількості працюючих у найбільш чисельній зміні, співвідношення кількості чоловіків і жінок.
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
57
На стадії попередніх розрахунків орієнтовно загальна площа допоміжних приміщень може бути визначена з розрахунку 10–12 м2/чол – при чисельності працюючих до 100 чол. і 7–9 м2/ чол – при чисельності працюючих до 200 чол.
Більш детально допоміжні площі можуть бути розраховані з виразу:
Fдоп |
|
fн Р, |
(0.30) |
100 |
де – частка працюючих, які одночасно користуються приміщенням, %;
– пропускна здатність одиниці устаткування чи площі; fн – санітарна норма площі на одного працюючого, м2;
Р – чисельність працюючих найбільшої зміни, які одночасно користуються приміщенням, чол.
Значення величин , , fн наведено в додатку А табл. А.5.
Крім того, для міських станцій передбачається приміщення для клієнтів, площа якого приймається з розрахунку на один робочий пост: для СТО до 15 постів – 8–9 м2; від 16 до 25 постів – 7–8 м2; більш 25 постів –
6–7 м2 6, 10 .
Для дорожніх СТОА площі приміщень для клієнтів дорівнюють 6–8 м2
6, 10 .
Загальна площа допоміжних приміщень: |
|
||||
F |
|
Р |
Р |
Р ·S, |
(0.31) |
доп |
|
т |
доп |
ітр |
|
де Рт , Рдоп , Рітр – чисельність технологічних, допоміжних робітни-
ків і службовців;
S – питома площа, м2/чол. Площа приміщень для клієнтів:
Fкл S·X р , |
(0.32) |
де S – питома площа, м2/пост; X p – кількість робочих постів.
Для орієнтовного визначення виробничої площі СТОА в проекті можна використовувати питому площу на один робочий пост – 120 м2. Виробничі площі СТОА розподіляються між дільницями приблизно в наступному співвідношенні, %:
Зона постів ТО й ремонту – 56 Виробничі відділення поза постовими роботами – 12 Фарбувальна дільниця – 10 Кузовна дільниця – 8
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
58
Дільниця приймання-видачі й діагностування – 10 Дільниця прибирально-мийних робіт – 4
Приблизний рекомендований розподіл площ приміщень СТОА, %: Виробничі – 70 Адміністративно-побутові – 20 Складські – 10
Питання для самоконтролю
1.Пояснити методику вибору вихідних даних для проектування
СТОА.
2.Визначити поняття виробничої програми СТОА, висвітлити порядок її визначення.
3.Визначити поняття та викласти методику розрахунку об’єму робіт окремих дільниць СТОА.
4.Навести послідовність розрахунку кількості робочих постів СТОА.
5.Навести призначення, порядок визначення допоміжних постів
СТОА.
6.Пояснити методику вибору номенклатури та кількості технологічного обладнання дільниць.
7.Пояснити різновид персоналу СТОА та порядок розрахунку його чисельності.
8.Навести порядок визначення площ виробничих, складських та допоміжних приміщень.
9.Дати порядок визначення потрібної площі землі під будівництво.
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
59
4 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ СТОА
4.1 Загальні вимоги до планування
Необхідно, щоб будівля СТОА була зручно розташована, мала гарні можливості для в’їзду з вулиці й виїзду, зручний доступ до приймальника сервісної служби, до прилавка, що торгує запасними частинами, до каси, мале комфортабельне приміщення для клієнтів. Співробітникам також потрібні комфортні приміщення, де їм буде зручно працювати.
На початковій стадії розробки планувальних рішень виконуються кілька варіантів планів, які відображають розташування основного обладнання на виробничих дільницях. При їхній розробці використовуються рекомендації виробників обладнання, технічна документація його постачальників, а також особистий досвід проектувальника технології виконання окремих видів робіт, типових проектів. Плани розробляються з урахуванням оптимального розташування робочих дільниць відповідно до прийнятої технології обслуговування автомобілів, з досить широкими проїздами й проходами для обслуговуючого персоналу, перевіряється можливість безперешкодного заїзду автомобіля на кожний пост.
Звичайно розробляється 3–4 варіанти планування розміщення технологічного обладнання й робочих приміщень. На їхній основі вибирається оптимальне рішення.
Як правило, на СТОА обладнуються пости ТО й діагностування, які оснащені підйомниками або оглядовими канавами (вантажні автомобілі, автобуси), пост і обладнання для мийки автомобілів, пост шиномонтажу, кузовні й фарбувальні пости. Унаслідок особливостей кожного автосервісу, якісь дільниці можуть бути об’єднані, а від якихось взагалі доведеться відмовитися.
Спочатку йде підбор основного обладнання для постів, дільниць згідно з каталогами технологічного устаткування, рекламних проспектів, проектіваналогів, рекомендацій фахівців [22, 23, 24]. Габаритні розміри таких великих, стаціонарно встановлюваних елементів, як фарбувально-сушильна камера або автомобільні підйомники, багато в чому визначають усю конфігурацію автосервісу. На цьому етапі вирішується питання, яке устаткування вибрати – більш дороге, або найдешевше, порівнюються переваги й недоліки можливих варіантів (строк служби, витрати на ТО та інше).
Після узгодження планувального рішення воно деталізується. На плані відображається основне й допоміжне устаткування, точно визначається місце розташування кожної одиниці обладнання з прив’язкою до конструкційних елементів будівлі. У випадку необхідності розробляється план фундаментів, плани розведення трас інженерних систем, указується розташування освітлювальних приладів. У специфікації, що додається до планування дільниці, наводиться перелік основного й допоміжного устаткування.
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
60
4.2 Основні рекомендації й вимоги до планувальних рішень СТОА
Розробка планувального рішення СТОА є надзвичайно складним завданням, що обумовлене необхідністю взаємного ув’язування елементів виробничих, складських і інших підрозділів, площі яких визначаються в результаті технологічного розрахунку, із прийнятими технологічним процесом й організацією виробництва, з урахуванням вимог до організації руху автомобілів, кліматичних умов, будівельних, протипожежних, санітарно-гігієнічних вимог та ін.
Основою для розробки планувальних рішень є наступні технологічні вимоги:
–відносне розташування зон і дільниць повинно відповідати технологічному процесу;
–конструктивна схема будівлі й розміщення виробничих підрозділів повинні забезпечувати можливість зміни в перспективі технологічних процесів і розширення виробництва без істотної перебудови будівлі; зарезервовані ділянки землі можна використовувати для організації платної стоянки автомобілів;
–у місцях інтенсивного руху потоки автомобілів не повинні перетина-
тися.
При компонуванні виробничо-складських приміщень у виробничому корпусі враховують його розташування на генеральному плані для визначення напрямку в’їздів у будівлю й виїздів з неї, відповідно до організації руху автомобілів по території підприємства, а також переважний напрямок вітрів (по річній розі вітрів – рисунок 4.1) для правильного розміщення на генплані пожежонебезпечних і шкідливих для здоров’я людей виробництв [2].
Генеральний план – це план відведеної під забудову земельної ділянки, що орієнтований щодо сторін світу, де зображено плани будівель, споруд, майданчиків для відкритого зберігання автомобілів і шляхів їх руху по території ділянки, проїздів загального користування й позначена відомча приналежність сусідніх земельних ділянок.
Розробка генерального плану здійснюється відповідно до вимог СНиП II-89-80 «Генеральні плани промислових підприємств», ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва», ОНТП АТП СТО-91 «Загальносоюзні норми технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту», ВБН 01-90 «Відомчі будівельні норми підприємств по обслуговуванню автомобілів» і ДБН 360-92 «Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень» [25, 26, 27, 28].
EQUATION CHAPTER 4 SECTION 4
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»