F 4-1-МУ 2012-12 Кудинов библиотека
.pdf
21
Дільниці постових робіт ТО й ремонту. Автомобілі, що надходять на станцію, вимагають проведення самих різних за найменуванням та обсягом робіт ТО й ремонту та тому організація виробництва станції повинна забезпечувати виконання будь-якого їх поєднання, тобто володіти достатньою гнучкістю технологічного процесу ТО й ремонту.
У зв'язку з випадковим характером необхідних технічних впливів, для автомобілів, що надходять на СТОА, можливі наступні варіанти поєднання робіт ТО з роботами ремонту: ТО в повному обсязі; вибірковий комплекс робіт ТО (регулювальні, мастильні та ін.); повний обсяг ТО разом з роботами ремонту, що виявлені в процесі діагностування; вибірковий комплекс робіт ТО з роботами ремонту, що виконані в процесі діагностування. При цьому спочатку виконуються роботи з ремонту, а потім вже ТО.
Залежно від того чи іншого поєднання необхідних видів робіт, вибираються раціональна технологічна схема й організація виробництва робіт ТО й ремонту з відповідним вибором технологічного устаткування, розташування постів.
1.7 Класифікація станцій технічного обслуговування автомобілів
Основною ланкою (з обсягу робіт) системи автосервісу є підсистема підтримки автомобілів у працездатному стані – СТОА. Ця підсистема виконує послуги з ТО та ремонту з метою забезпечення безпечної й довгої експлуатації автомобілів населення й представлена широкою мережею різних за потужністю й призначенням підприємств.
Необхідність створення широко розгалуженої, добре оснащеної й організованої мережі СТОА, обґрунтовується крім технічних наступними міркуваннями:
економічними: за даними американських економістів, кошти, вкладені у виробництво запчастин, ТО й ремонт проданих автомобілів, забезпечують удвічі більший прибуток, чим при вкладенні у виробництво самих автомобілів;
соціальними: відносна небезпека автомобіля як транспортного засобу дуже велика і, за даними світової статистики, число ДТП унаслідок несправності автомобілів становить 10–15 % загального числа ДТП.
Організаційні форми ТО й ремонту легкових автомобілів досить різноманітні. Сучасні СТОА – це багатофункціональні підприємства, які можна класифікувати за призначенням (ступенем спеціалізації), місцем розташування, виробничою потужністю (числом виробничих постів і дільниць), способами утворення й приналежністю (авторизовані, незалежні) та іншим ознакам.
Найбільш повно різновиди класифікації підприємств автосервісу за типами, видами та категоріями надані О. Д. Марковим [4].
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
22
Тип підприємства автосервісу визначається його призначенням, видами наданих послуг, виробничою площею та потужністю, організаційною структурою, особливостями виробничого процесу. Виділяються наступні типи підприємств:
–пункт обслуговування автомобілів (ПОА);
–пункт обслуговування при АЗС;
–авторемонтна майстерня (АРМ);
–станція технічного обслуговування автомобілів;
–автоцентр (АЦ);
–станція інструментального контролю;
–станція відновлювального ремонту.
За видами СТОА поділяються на авторизовані (фірмові), незалежні, універсальні, спеціалізовані.
У залежності від матеріально-технічного забезпечення, номенклатури та якості наданих послуг, а також рівня обслуговування клієнтів підприємству автосервісу може бути надана одна з наступних категорій:
–еліт-клас;
–престиж-клас;
–I клас;
–II клас;
–III клас;
–Без класу.
Залежно від розташування СТОА підрозділяють на міські, які в основному обслуговують парк легкових автомобілів конкретного населеного пункту або території, і дорожні, які надають технічну допомогу автомобілям, що перебувають у дорозі. Даний поділ визначає різницю в числі виробничих постів і технологічного оснащення СТОА. Дорожні СТОА є універсальними (для обслуговування як легкових, так і вантажних автомобілів, автобусів), мають від 1-го до 5-ти робочих постів і призначені для виконання мийних, мастильних, кріпильних, регулювальних робіт, усунення дрібних відмов і не справностей, які виникають у дорозі, а також для заправлення автотранспорту паливом і мастилом. Дорожні станції, як правило, споруджуються в комплексі з автозаправними станціями.
До дорожніх СТОА відносять мотелі й кемпінги. Мотелі (від англ. motor hotel) – невеликі готелі для автотуристів, вхід в які виконується з місця паркування автомобіля. У готелів такого типу автомобіль тримають поблизу власника. Місткість мотелів – 12–18 місць [7]. Мотелі будують там, де можна добре відпочити – у мальовничих місцях, біля водоймищ та ін. Кемпінги (від англ. camping «проживання в таборі») мають таке саме призначення, як і мотелі, але послуг тут надається значно більше. Вони можуть мати магазин, ав- то-мийку, пости ТО та ремонту автомобілів. Місткість кемпінгів 100–200 ма- шино-місць [7].
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
23
По ступеню спеціалізації автомобілів підприємства автосервісу підрозділяються на універсальні (комплексні), спеціалізовані як за видами робіт так і за марками автомобілів.
Універсальні СТОА по видам робіт виконують увесь комплекс робіт з обслуговування й ремонту автомобілів. Вони можуть бути призначені для обслуговування й ремонту декількох марок автомобілів або для обслуговування однієї марки автомобіля. Зі збільшенням парку легкових автомобілів і різноманітністю його структури одержують розвиток спеціалізовані СТОА за марками автомобілів. Це підтверджує закордонна практика, а також досвід таких міст, як Київ, Харків, Донецьк [4]. Спеціалізовані підприємства автосервісу також класифікуються й за видами робіт (діагностичні, ремонту й регулювання гальм, ремонту приладів живлення й електроустаткування, ремонту автоматичних коробок передач, ремонту кузовів, шино-монтажу, мийні, ТО й ремонт у гарантійний період, ТО й ремонт у післягарантійний період та ін.). Їх називають вузькоспеціалізовані станції або майстерні. Наприклад, в Америці такі станції становлять до 25 % їх загального числа [5].
Ремонт автомобілів й усунення наслідків аварій звичайно здійснюється або спеціалізованими майстернями, або порівняно великими СТОА, що оснащені спеціальним устаткуванням.
За виробничою потужністю (виходячи із числа виробничих постів або кількості працюючих) міські СТОА можна поділити умовно на малі, середні й великі. Існує стара, традиційна класифікація [6, 10], за якою розроблені норми проектування [25], та нова, сучасна класифікація [4], яка враховує кількісне співвідношення СТОА, що діють сьогодні в Україні, Європі та світі. Розглянемо традиційну класифікацію.
Малі СТОА із числом робочих постів до 10 виконують наступні види робіт: мийно-прибиральні, експрес-діагностику, ТО, змащення, шиномонтажні, ремонт приладів електрообладнання, кузовні, підфарбування кузова, зварювальні, ремонт агрегатів. Основну долю цієї групи становлять спеціалізовані СТОА. Як правило, вони зайняті виконанням тільки профілактичних видів робіт і розташовуються в радіусі, що не перевищує 10–15 км від споживача.
Середні СТОА із числом робочих постів від 11 до 30 виконують крім перерахованих робіт для малих СТОА ще повну діагностику технічного стану автомобіля та його агрегатів, фарбування всього автомобіля, заміну агрегатів. Ними також може проводитися продаж автомобілів.
Великі СТОА із числом постів більше 30 виконують усі види обслуговування й ремонту в повному обсязі. На цих СТОА можуть бути спеціалізовані дільниці для проведення капітального ремонту агрегатів і вузлів. Для виконання робіт з діагностики й ТО можуть застосовуватися потокові лінії. Як правило, на цих СТОА здійснюється продаж автомобілів.
За класифікацією О. Д. Маркова [4], до малих СТОА слід віднести під-
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
24
приємства, які мають до 2-х робочих постів, з чисельністю виробничих працівників до 4-х чол.; до середніх – ті, що мають 3–9 постів та 5–10 працівників; до великих – ті, що мають 10–19 постів та 10–40 працівників. Виділяється також група значних СТОА з 20–35 робочими постами та 21–70 виробничими робітниками, а також незначна група надзначних СТОА з 36–50 постами.
По формам утворення авто-сервісних послуг СТОА можна підрозділити в такий спосіб.
Перша група – фірмові (дилерські) СТОА, які продають і обслуговують автомобілі конкретних фірм і працюють безпосередньо з фірмами, концернами, підприємствами-виробниками. Ці спеціалізовані СТОА мають сучасне технологічне обладнання, оригінальні запасні частини, широкий вибір послуг для конкретної марки автомобілів, підготовлені кадри з високим рівнем культури обслуговування клієнтів, високу репутацію але й високі ціни. Фірмові СТОА виконують функції, що пов'язані з обслуговуванням і ремонтом автомобілів у гарантійний і післягарантійний періоди експлуатації. Крім того, їх можна розглядати як підрозділи автозаводів, що забезпечують їх достовірною інформацією про якість автомобілів, що випускаються. Одночасно фірмові СТОА можуть виступати центрами з виробничо-технічного навчання персоналу.
Другу групу становлять старі, колишні державні СТОА, які мають великий досвід роботи в автосервісі, спеціально спроектовані приміщення, вигідне розташування, гарні традиції, але застарілі погляди на відношення до клієнта й інерцію, що ускладнює їхню повну й ефективну адаптацію до умов ринку. На цих СТОА нерідко застаріле обладнання, але: напрацьовані зв'язки зі споживачами, які звикли користуватися їхніми послугами; як правило, невисокі ціни; мають непоганий імідж, їм довіряють. По охвату ринку, з погляду номенклатури послуг, їх можна назвати універсальними.
До третьої групи належать приватні, знову створені СТОА, які з'явилися після переходу до ринкової економіки. У цілому вони мають такі ж характеристики, що й друга група.
До четвертої групи відносяться автосервіси на виробничо-технічній базі автотранспортних і інших підприємств. Тут порівняно низький рівень технології технічного обслуговування й ремонту, низька культура обслуговування, низька кваліфікація кадрів, низька естетика виробництва, завищена тривалість виконання робіт і вузька спеціалізація по моделях автомобілів.
До п'ятої групи авто-сервісних підприємств відносяться гаражні автосервіси. За характеристиками вони поступаються підприємствам попередньої групи.
На сьогодні більшість СТОА в Європі, Україні та Росії – малі.
Так у Німеччині СТОА з кількістю робочих постів до 5 (або до 9 працівників) – 67 %, від 6 до 10 постів (10–19 робітників) – 20 %, від 11 до 25 постів (20–49 робітників) – 8 %, більше 25 постів (більше 50 робітників) – 5 % [11].
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
25
ВУкраїні на сьогоднішній день СТОА з 1–2 робочими постами налічується близько 70%; з 3-9 постами приблизно 15 %; з 10–19 постами – 5 %
[4].На 10 % припадають великі, значні СТОА, автоцентри та інше. В великих містах розподіл дещо інший. Наприклад у м. Київ у 2004р. був такий розподіл: СТОА з 1–2 постами – 29 %; 3–5 постами – 40 %; 6–8 постами – 15 %; 9 і
більше – 16 % [4].
ВРосії, де початок розвитку автосервісу співпадає з Україною, розподіл
чисельності СТОА за потужністю близький до європейського. Так, в м. Москва близько половини автосервісних підприємств мають потужність від 1 до 3 робочих постів; більше 40 % – від 4 до 10 постів; 7 % – до 30 постів; великі станції становлять менше 2 % [6].
Сьогодні в Україні існує великий розрив між попитом (потребами автовласників з ремонту й обслуговуванню автомобілів) і можливістю його повного задоволення [12]. Це обумовлено двома основними причинами: невисока платоспроможність більшості автовласників та недолік виробничих потужностей існуючих СТОА, особливо в малих населених пунктах.
1.8 Досвід технічного обслуговування автомобілів за кордоном
Досвід розвитку служби автосервісу в закордонних країнах показує, що поряд з великими й середніми підприємствами фірмового обслуговування автомобілів, що створені автомобільними концернами, існує велика мережа невеликих фірм і підприємств з обслуговування вантажних і легкових автомобілів.
Європейська модель розвитку СТОА автосервісу базується на великих центрах, що розраховані на обслуговування автомобілів однієї фірми. Служби технічного сервісу таких дилерських фірм виконують наступні завдання:
передпродажна підготовка нових і старих автомобілів;
гарантійний ремонт проданих нових і старих автомобілів;
комерційне регламентне обслуговування техніки;
комерційне реабілітаційне обслуговування (ремонт);
ремонт старих вузлів і агрегатів для фонду відновлених запасних час-
тин.
Усі великі закордонні виробники починають просування своїх автомобілів на ринку зі створення фірмового сервісу, тому що вважають що продавці автомобілів повинні відповідати за їхнє обслуговування. Такий же підхід повинен бути й з боку вітчизняних виробників.
Авторизовані СТОА обладнані за останнім словом техніки, володіють інформаційною підтримкою фірми-виробника й можуть забезпечити високу якість ремонту. Однак, при цьому неминучий високий рівень цін. Набір устаткування, вимоги до приміщення, прийоми робіт, використані матеріали
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
26
визначаються фірмою-виробником автомобілів. Число власників автомобілів певної фірми в районі розташування фірмового сервісу може бути недостатнім для оптимального завантаження встановленого устаткування. Тому, навіть при високих цінах ремонту, фірмовий автосервіс може стати плановозбитковим придатком до салону із продажу автомобілів певної фірми. З такою ситуацією власники салонів змушені змиритися, тому що неможливо здобути права дилерів із продажу автомобілів, не організувавши їх ремонт і гарантійне обслуговування.
Існує й інший шлях розвитку автосервісу. В Америці, у невеликих містах обслуговування автомобілів різних марок і року випуску виконується мережею незалежних універсальних СТОА, що не прив'язані ні до однієї конкретної марки автомобіля. Держава підтримує діяльність цих СТОА, вимагаючи від компаній, що поставляють свої автомобілі на ринок Америки, надання для широкої мережі незалежних СТОА інформації з їхнього ТО, ремонту й регулювання, які в Європі надаються тільки своїм фірмовим станціям. Велика кількість організацій, підприємств забезпечують мережу незалежних станцій запасними частинами, матеріалами, інформаційною підтримкою. Усе це дозволяє успішно підтримувати в гарному технічному стані навіть досить старі автомобілі, експлуатація яких в Європі давно б стала невигідною через високу вартість ремонтних робіт.
Ів Україні одержали широке поширення малі підприємства автосервісу.
Убільшості вони універсальні. Вони мають ряд істотних переваг перед великими й середніми підприємствами насамперед через те, що максимально наближені до споживача. Такі СТОА організовані як у великих, малих містах і селищах, так і вздовж автомобільних магістралей, де створення великих СТОА економічно невигідно.
Універсальні станції вимагають більш високої кваліфікації механіків. Робота на них виконується без заздалегідь створених технологічних карт, вимагає більших творчих здібностей. Будь-який вид робіт тут можна виконати з якістю, не гіршою, ніж на фірмовому сервісі. І хоча тривалість виконання робіт більша, зате вартість їх в 2–3 рази нижча. Завдання зниження собівартості ремонту стає особливо актуальною в наш час. Дрібні майстерні, що спеціалізуються на окремих видах робіт, можуть добитися істотного зниження цін, що приваблює багатьох клієнтів.
Для сервісного ринку всіх країн характерна загальна картина – замовники, які купили у дилера автомобіль, справно являється на сервіс протягом гарантійного періоду. Однак після закінчення строку гарантії до половини цих клієнтів воліють звертатися в незалежні ремонтні фірми й дрібні спеціалізовані майстерні.
На універсальних СТОА використовується, як правило, універсальне устаткування: багатоцільові знімачі, вимірники, оправлення. Це дозволяє мінімізувати набір інструментів.
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
27
Споживачі – різні люди, які мають спільну рису: вони чутливі до того, як до них ставляться. Кожний очікує індивідуального підходу, уже не тільки якість і ціна мають значення. Не менш важливі комплексність і прозорість роботи. Тому клієнти нерідко віддають перевагу дрібним майстерням, де їм приділяється більше уваги й вони можуть бути присутніми при ремонті, розмовляти з майстрами. У дилерських фірмах з більшим обсягом замовлень клієнтам не дозволяють підходити до робочих місць, з ними менше спілкуються. Присутність замовника бажана при ремонті, тому що це дозволяє оперативно вирішувати питання, що виникають при усуненні прихованих дефектів, що виявлені після того, як автомобіль прийнятий у ремонт. Прозорий сервіс швидко завойовує довіру власників. Механік за домовленістю з клієнтом і при взаємній вигоді стежить за технічним станом його автомобіля, довідується про наявність запасних частин, повідомляє клієнта, що й коли потрібно зробити, і сам усе це робить. У цьому полягає справжня культура сервісу.
Багато хто вибирає майстерні з ремонту й обслуговування автомобілів через більш зручне розташування. Ідеальне розташування майстерні, на думку клієнтів – близьке або від будинку, або від роботи, тим більше, якщо до неї зручно добратися громадським транспортом. Біля великих торгових центрів сервісні майстерні спеціалізуються на таких роботах, які можна виконати, поки клієнт ходить за різноманітними, численними покупками, тобто протягом 1–2 годин.
Більшість невеликих майстерень починають працювати рано й закінчують досить пізно, нерідко працюють у вихідні дні, іноді виявляють готовність терміново усунути несправність у будь-який час.
Дилери змушені миритися з тим, що незалежні майстерні не зникнуть. Більшість дилерів теж починали бізнес як незалежні майстерні. Більше того, самі дилери користуються послугами спеціалізованих майстерень, віддаючи їм роботи, виконання яких не організовано в сервісному центрі дилера, наприклад, пайку радіаторів, шліфування колінчатих валів, балансування карданних валів і т. д.
Дилери вивчають конкурентів, щоб знати, кому й чому віддають перевагу клієнти. Вивчення ринку сервісу допомагає визначити стратегію конкурентів і зрівняти її з власною. Дилери складають перелік усіх операцій своєї фірми й зіставляють характер їх виконання з аналогічними операціями конкурентів, з'ясовують, що можна було б запропонувати клієнтам додатково. Порівнюють та підлаштовують час роботи, порядок попереднього запису на ремонт, доставку автомобілів у ремонт і з ремонту, рекламу, гарантії, систему оплати роботи механіків і т. д.
Таким чином, можна зробити наступні висновки, які треба враховувати якщо прийнято рішення про відкриття бізнесу в системі автосервісу України:
обсяги надання послуг СТОА постійно зростають;
потреби в автосервісних послугах забезпечені недостатньо;
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
28
підприємства автосервісу розподілені по містах нерівномірно, тому досить актуальна проблема забезпечення в кількості й територіальної доступності автосервісниx послуг;
успішне функціонування СТОА можливе при обліку всіх нововведень в області автотехобслуговування, накопичуванні й аналізі статистичного матеріалу, використанні типових проектів станцій, що об’єднані єдиним задумом і можливістю трансформації, наявності висококваліфікованих фахівців у цій області;
створення спільних підприємств за участю закордонних партнерів в області автосервісу буде сприяти придбанню досвіду, найшвидшому рятуванню від негативних моментів у діяльності підприємства автосервісу, нагромадженню фінансових коштів для розвитку даної сфери обслуговування;
розпочинати бізнес у сфері автотехобслуговування слід з проектування універсальної СТОА малої потужності.
Контрольні запитання
1.Охарактеризувати структуру, насиченість парку автомобілів індивідуального користування.
2.Назвати особливості експлуатації легкових автомобілів населення
країни.
3.Охарактеризувати послуги, які надають СТОА.
4.Викласти вимоги до підприємств ТО легкових автомобілів насе-
лення.
5.Охарактеризувати систему й способи організації обслуговування автомобілів індивідуального використання.
6.Викласти можливі класифікації СТОА.
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»
29
2 ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОЕКТУВАННЯ СТОА ТА ЙОГО СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ
2.1 Загальні положення
Право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам – суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності (далі – проектувальник), які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно із законодавством (ДБН А.2.2-3-2004 [13]).
При розробленні проектної документації слід керуватися ДБН Б.1.1-4-
2003 [14], ДБН 360-92 [15].
Проектна документація для будівництва має відповідати положенням законодавства України, регіональних та місцевих правил забудови, а також вимогам нормативів та нормативних документів.
Авторський нагляд за реалізацією проектних рішень при будівництві об'єкта здійснюється на підставі укладеного договору між замовником і генеральним проектувальником згідно з вимогами ДБН А.2.2-4 [16].
Проектні та вишукувальні роботи виконуються на підставі договорів (контрактів), що укладені між замовниками й проектувальниками.
Договір можна укладати на виконання передпроектних робіт, комплексу проектних робіт, вишукувальних робіт, окремих стадій та розділів проекту.
Не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань на нових земельних ділянках, а при реконструкції об'єктів – без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань.
Інженерні вишукування це вивчення природних і техногенних умов територій (ділянок) об'єктів будівництва, та розроблення прогнозів взаємодії об'єктів будівництва з навколишнім середовищем. Вони призначені для розроблення всіх видів проектів (у тому числі інженерної підготовки територій, захисту територій і об'єктів від небезпечних процесів, явищ природи). Вони розробляються згідно з ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва» [17].
Проектування об'єктів здійснюється з дотриманням законодавства України на підставі вихідних даних.
Вихідні дані, для виконання проектних робіт на відповідній стадії, замовник зобов'язаний надати до початку виконання проектно-вишукувальних робіт.
До складу основних вихідних даних належать:
архітектурно-планувальне завдання (АПЗ);
технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта (ТУ);
завдання на проектування;
інші вихідні дані (перелік яких надано нижче).
ДВНЗ «ДонНТУ» Автомобільно-дорожній інститут
30
Архітектурно-планувальне завдання – документ, який містить комплекс містобудівних та архітектурних вимог, особливих умов проектування й будівництва об'єкта архітектури, які випливають із положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови даного населеного пункту, (відповідних рішень органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування), включаючи вимоги та умови щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля, законних прав та інтересів громадян та юридичних осіб при розташуванні об'єкта будівництва на конкретній земельній ділянці.
Технічні умови – комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва енергетичними та матеріальними ресурсами, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.
АПЗ та ТУ надаються замовникові в порядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 р. № 2328.
2.2 Зміст завдання на проектування
Завдання на проектування – документ, в якому містяться обґрунтовані в межах законодавства вимоги замовника (забудовника) до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і який складається відповідно до конкретних містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки (АПЗ), технічних умов (ТУ).
Завдання на проектування замовник складає сам або доручає проектувальнику за окрему плату.
Завдання на проектування містить наступні дані:
1.Назва та місцезнаходження об'єкта.
2.Підстава для проектування (рішення, дозвіл місцевих органів самоврядування).
3.Вид будівництва (нове, реконструкція).
4.Дані про інвестора.
5.Дані про замовника.
6.Джерело фінансування.
7.Необхідність розрахунків ефективності інвестицій.
8.Дані про генерального проектувальника.
9.Дані про генерального підрядника.
10.Стадійність проектування.
11.Інженерні вишукування.
12.Вихідні дані про особливі умови будівництва (сейсмічність, група складності умов будівництва на просадних ґрунтах, підтоплених територіях, тощо).
«Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Станції технічного обслуговування автомобілів»