Научное помсобие 1All Tom 1 UA

Довідкові матеріали

1.2Деякі відомості про одиниці фізичних величин

1.2.1Одиниці фізичних величин СІ, що мають власні найменування

219

Довідкові матеріали

1.2.2 Множники і приставки для утворення десяткових, кратних і долинних одиниць і їх найменувань

Приставки гекто…, дека…, деци… і санті… допускається застосовувати тільки в найменуваннях кратних і долинних одиниць, що вже набули широкого поширення (гектар, декалітр, дециметр, сантиметр і ін.).

Приставки рекомендується вибирати так, щоб числові значення величин знаходилися в межах від 0,1 до 1000. Наприклад, для виразу числа 7,5 10–5 м слід вибрати приставку мікро, а не мілі або нано. З приставкою мікро отримаємо 7,5 10–5=75 мкм, тобто число, що знаходиться в межах від 0,1 до 1000. З приставкою мілі отримаємо 7,5 10–5=0,075 мм, тобто, число менше 0,1. З приставкою нано − 7,5 10–5=75000 нм, тобто число, більше 1000.

Найменування і позначення десяткових кратних і долинних одиниць утворюються приєднанням приставок до найменувань початкових одиниць. Приєднання двох (і більш) приставок підряд не допускається. Наприклад, замість одиниці «мікромікрофарад» слід застосовувати одиницю «пікофарад».

Позначення приставки пишеться злито з позначенням одиниці, до якої вона приєднується. При складному найменуванні похідної одиниці СІ приставку приєднують до найменування першої одиниці, що входить в твір або чисельник дробу. Наприклад, кПас/м , але не Пакс/м. Як виняток з цього правила у випадках, коли це знайшло широке застосування, допускається приєднання приставки до найменування одиниці, що входить в знаменник дробу. Наприклад: кВ/см, А/мм2.

Окрім десяткових кратних і долинних одиниць допущені до використання кратні і долинні одиниці часу, плоского кута і відносних величин, що немає десятковими. Наприклад, одиниці часу (хвилина, година, доба); одиниці плоского кута (градус, хвилина, секунда).

220

Довідкові матеріали

1.2.3 Позасистемні одиниці, допущені до застосування нарівні з одиницями СІ (відповідно до стандарту 1052-78

«Метрологія. Одиниці фізичних величин»)

1.2.4 Співвідношення між позасистемними одиницями і одиницями СІ

221

Довідкові матеріали

2.1 Латинський і грецький алфавіти

Для позначення фізичних величин у фізиці використовують грецькі і латинські букви, тому знання грецького і латинського алфавіту полегшить розуміння фізичного тексту.

2.1.1 Алфавіт латинський

Сучасний латинський алфавіт, що є основою писемності німецьких, романських і багатьох інших мов, складається з 26 букв. Букви в різних мовах називаються по-різному. У таблиці приведені українські та «українські математичні» назви, які слідують «французькій» традиції.

Трохи історії

Перші приставки були введені в 1773–1795 роках при узаконенні у Франції метричної системи мерів. Було прийнято брати для кратних одиниць найменування приставок з грецької мови, для долинних – з латинського. В ті роки були прийняті наступні приставки: кіло… (від грец. chilioi – тисяча), гекто… (від грец. hekaton – сто), дека… (від грец. deka – десять), деци… (від латин. decem – десять), санті… (від латин. centum – сто), мілі… (від латин. mille – тисяча).

У подальші роки число кратних і долинних одиниць збільшилося. Найменування приставок запозичувалися іноді і з інших мов.

З’явилися наступні приставки: мега... (від грец. megas – великий), гіга... (від грец. gigas, gigantos – велетень), тера... (від грец. teras, teratos – величезний, чудовисько), мікро...

(від грец. mikros – малий, маленький), нано... (від грец. nanos – карлик), пико. (від итал. piccolo – невеликий, дрібний), фемто… (від датск. femten – п’ятнадцять), атто... (від датск. atten – вісімнадцять). Останні приставки – пета… і экса… – були прийняті в 1975 році: пета… (від грец. peta – п’ять, що відповідає п’яти розрядам по 103), экса. (від грец. hex – шість, що відповідає шести розрядам по 103).

222

223

Довідкові матеріали

ЛІТЕРАТУРА, ЩО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ

Основна література

1.Воловик П.М. Фізика. (Підручник для університетів). – К.; Ірпінь: Перун, 2005. – 864 с.

2.Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики. У трьох томах. Т. 1. Механіка. Молекулярна фізика і термодинаміка. – К.: Техніка, 2006. – 532 с.

3.Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики. У трьох томах. Т. 2. Електрика і магнетизм. – К.: Техніка, 2006. – 452 с.

4.Кучерук І.М., Горбачук І.Т. Загальний курс фізики. У трьох томах. Т. 3. Оптика. Квантова фізика. – К.: Техніка, 2006. – 518 с.

5.Загальний курс фізики: Збірник задач / І.П. Гаркуша, І.Т. Горбачук, В.П. Курінний та ін.; За заг. ред. І.П. Гаркуші. К.: Техніка, 2004. – 560 с.

6.Волькенштейн В.С. Сборник задач по общему курсу физики. М.: Наука, 1985. – 384 с.

7.Детлаф А.А., Яворский Б.М. Курс физики: Учебное пособие для втузов. − М.: Высшая школа, 2002. − 718 с.

8.Трофимова Т.И. Курс физики. М.: Высшая школа, 2001. – 542 с.

9.Чертов А.Г., Воробьев А.А. Задачник по физике: Учебное пособие. − М.: Высшая школа, 1981. − 496 с.

Додаткова література

10.Кудрявцев П.С. Курс истории физики. – М.: Просвещение, 1982. – 447 с.

11.Савельев И.В. Курс общей физики, т. 1. Механика. Молекулярная физика.

– М.: Наука, 1988. − 432 с.

12.Савельев И.В. Курс общей физики, т. 2. Электричество и магнетизм. Волны. Оптика. – М.: Наука, 1988. − 496 с.

13.Савельев И.В. Курс общей физики, т. 3. Квантовая оптика. Атомная физика. Физика твердого тела. Физика атомного ядра и элементарных час-

тиц. – М.: Наука, 1988. − 496 с.

14.Савельев И.В. Курс физики: Учебное пособие. В 3-х тт. – 2-е изд. − СПб: Изд-во «Лань», 2006.

15.Тригг Дж. Решающие эксперименты в современной физике. – Изд-во

«Мир», 1974. – 159 с.

16.Чертов А.Г. Физические величины (терминология, определения, обозначения, размерности, единицы): Справочник. – М.: Аквариум, 1997. – 335 с.: ил.

224