Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект2 (1).doc
Скачиваний:
20
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
1.04 Mб
Скачать

1.6.6. Єдина система технологічної підготовки виробництва (єстпв)

Це комплекс міждержавних стандартів і галузевих систем технологічної підготовки виробництва, при ви­конанні вимог яких створюються умови для скорочен­ня строків підготовки виробництва, освоєння і випус­ку продукції визначеної якості, забезпечення значної гнучкості виробничої структури і економії трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Із найважливіших принципів, закладених в ЄСТПВ, є типізація технологічних процесів виготовлення уні­фікованих об'єктів виробництва і засобів технологічно­го оснащення на основі їх класифікації і групування за подібними конструктивно-технологічними ознаками, що створює основу для підвищенні рівня типових тех­нологічних процесів. Упровадження цього принципу дає можливість у кілька разів скоротити строки підготовки виробництва нових виробів і зменшити обсяг розроблюваної технологічної документації.

Типові технологічні процеси ґрунтуються на вико­ристанні новітніх вихідних заготовок, передових ме­тодів обробки деталей, стандартних засобів техноло­гічного оснащення, прогресивних форм організації ви­робництва. Вони розробляються на основі прогресив­них технологічних рішень.

Стандарти ЄСТПВ позначаються цифрою 14, яка ста­виться перед номером стандарту.

1.6.7. Система розробки і постановки продукції на виробництво (српв)

Це система правил, що визначають порядок прове­дення робіт зі створення, виробництва і використання продукції і встановлені відповідними стандартами.

Основне призначення СРПВ полягає у встановленні організаційно-технічних принципів і порядку проведен­ня робіт зі створення продукції високої якості, запобі­гання постановки на виробництво застарілої, неефек­тивної і невідпрацьованої продукції, скорочення стро­ків розробки й освоєння та своєчасного оновлення про­дукції.

Стандарти СРПВ регламентують:

— порядок проведення науково-дослідних, експери­ментально-конструкторських та технологічних робіт, патентних досліджень, що охоплюють аналіз технічно­го рівня і тенденцій розвитку техніки;

— вимоги до продукції, яку належить розробити й освоїти, порядок видання, контролю і підтримання цих вимог на всіх стадіях життєвого циклу продукції та під час зняття її з виробництва;

— порядок постановки продукції на виробництво /у т. ч. попередньо освоєної на інших підприємствах продукції і продукції, що виготовляється за ліцензія­ми зарубіжних фірм), здійснення авторського нагляду під час освоєння і виробництва продукції;

— вимоги до зразків-еталонів товарів, правила їх узгодження і ствердження;

— порядок зняття застарілої продукції з виробництва з урахуванням інтересів споживачів і своєчасної замі­ни такої продукції сучаснішою.

Стандарти системи СРПВ позначаються цифрою 15, яка ставиться перед номером стандарту.

1.6.8. Стандарти на штрихове кодування

Позначення товарів чисельними кодами почали за­стосовувати 25 років тому в США під час продажу ал­когольних напоїв. Процес полягав у тому, що прода­вець прикладав до штрих-коду, нанесеного на товар, сканувальний пристрій, який миттєво зчитував код і визначав ціну. Вся процедура займала кілька секунд.

Система сподобалась і її почали застосовувути інші товаровиробники, а незабаром у США більшість про­дукції маркувалась 12-розрядними штрих-кодами. Че­рез п'ять років американський досвід перейняла й Євро­па. Але як свідчила практика США, 12 розділів було недостатньо для нумерації всіх виготовлених товарів, тому Європейська асоціація "ЕАN — International" роз­робила власний 13-розрядний код.

Система кодування виявилася зручною і до неї при­єдналося багато країн. На сьогодні штрих-кодами ЕАN користуються 97 країн світу. Об'єктами кодування штриховим кодом є інформаційні символи — цифри, букви, службові знаки. Штрихові символи залежно від їх структури поділяються на: цифрові й буквено-циф­рові; дискретні; безперервні; двоспрямовані; контроле­придатні; з фіксованою та змінною довжиною коду; з різною інформаційною щільністю.

Найпоширенішими в економічно розвинених краї­нах є такі штрих-коди: "2 з 5" або "2 з 5 Industrial"; "2 з 5 з чергуванням чи ITF (Interieayed Two of Five); 39; 93; Cooaoar; 128; EAN (European Article Number); UPC (Uniform Product Code).

Звичайно, українська продукція для успішної кон­куренції з іноземною на зовнішньому і внутрішньому ринках також має бути маркована штрих-кодами.

Для вирішення цієї задачі була розроблена Держав­на програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики, яка передбачає створення Націо­нальної нумераційної організації та розробку комплек­су стандартів системи штрихового кодування, техніч­них і програмних засобів нанесення штрихових кодів, науково-технічної документації, що регламентують її застосування.

У плані виконання програми, постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 180 та від 11 березня 1993 р. № 326 було прийнято рішення про створення комплексу стандартів у галузі штрихового кодування в Україні.

30 жовтня 1994 р. Європейська асоціація прийняла рішення про членство України в Асоціації товарної ну­мерації — "EAN — Україна", а 12 грудня 1994 р. Кабі­нет Міністрів України прийняв постанову № 821 "Про Асоціацію товарної нумерації України — "EAN — Україна".

Держстандарт України в 1995 р. видав такі норма­тивні документи в галузі штрихового кодування:

1. ДСТУ 3144—95. Штрихове кодування. Терміни та визначення.

2. ДСТУ 3145—95. Штрихове кодування. Загальні вимоги.

3.ДСТУ 3146—95. Штрихове кодування. Маркуван­ня об'єктів ідентифікації, штрих-кодові позначення EAN.

4.ДСТУ 3145—95. Штрихове кодування, маркуван­ня об'єктів ідентифікації. Форми та розташування штрих-кодових позначок EAN на тарі та пакуванні то­варної продукції.

5. ДСТУ 3145—95. Штрихове кодування. Система елек­тронного обміну документами на постачання продукції.

6.КПД 50-051—95. Штрихове кодування. Вибір і за­стосування штрихових кодів. Основні положення.

Згідно з цими нормативними документами, в Україні можуть використовуватися такі штрихові коди: EAN-13 (EAN-8). ITF 128, 39. Характеристика їх де­тально наведена в керівному нормативному документі (КНД) 50-051—95.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і тор­гівлі у 1996 р. видало наказ, згідно з яким з 1 січня 2000 р. усі товари, що реалізуються через роздрібну торгівлю, повинні маркуватися 13- або 8-розрядними штрих-ко­дами. 8-розрядні присвоюються тільки у виняткових випадках малим товарам, поверхня упаковки яких не перевищує 40 см2.

Штрих-код EAN містить таку інформацію. Перші дві або три цифри називаються префіксом і позначають країну — виробника продукції. Деякі країни, які всту­пили в EAN першими (Бельгія, Велика Британія, Да­нія, Франція та ін.), встигли одержати 2-розрядні пре­фікси, а коли штрих-коди почали поширюватися в усьо­му світі, було вирішено раціональніше використовува­ти номери і присвоювати 3-розрядні префікси. Так, Україні присвоєно префікс 482.

Остання цифра штрих-коду контрольна. Вона слу­жить для того, щоб після зчитування коду апарат під­твердив правильність операції. Для розрахунку цієї цифри використані всі складові коду, і тому, якщо хоч одна з них зчитана неправильно, інформація не роз­пізнається й апарат подасть сигнал для поновлення зчитування.

Інші цифри штрих-коду позначають підприємство і товар. Система кодування розроблена таким чином, що кожний товар, виготовлений будь-де у світі, має свій власний неповторний код, який не можна сплутати. Міжнародний товарний код EAN присвоюється про­дукції Асоціацією товарної нумерації України відповід­но до рекомендацій Міжнародної асоціації товарної нумерації і державних стандартів України.

Є ще так звані внутрішні коди, призначені для то­варів, що не мають єдиної ціни. Так, якщо в магазині розкладають яку-небудь продукцію (наприклад, ковба­су), то їй присвоюють внутрішній код, кілька розрядів якого передбачені для зазначення маси. А на місці за допомогою спеціальних пристроїв маркується кожний шмат. Тоді касовий апарат може відповідно до маси роз­рахувати ціну покупки, але експортувати товар з таким кодом не можна.

Проблема, яка постала перед нашою торговельною системою, полягає в тому, що штрих-коди має лише не­значна частина відчизняної продукції, а для одержан­ня їх підприємство має вступити в Асоціацію товарної нумерації України, сплативши вступний і членський внески за перший рік, присвоєння штрих-кодів і кон­сультації спеціалістів. Усе це потребує значних коштів (до 600 дол. США), що може бути задорого для бага­тьох особливо малих підприємств.