73. Особливості координації господарської взаємодії країн очес.
Організація Чорноморського Економічного Співробітництва була заснована 5 червня 1998 року, коли в Ялті глави держави і урядів Азербайджану, Албанії, Вірменії, Болгарії, Греції, Грузії, Молдови, Російської Федерації, Румунії, Туреччини і України підписали статут Організації.
Про нову міжнародну регіональну економічну організацію заговорили 25 червня 1992 року в Стамбулі в зв'язку з прийняттям Декларації, що визначає основні цілі ОЧЕС: більш тісне економічне співробітництво країн - учасниці, вільне пересування товарів, капіталів, послуг і робочої сили і інтеграція економік цих країн в світову економічну систему. 1 травня 1999 року після ратифікації Статуту парламентами держав-членів ОЧЕС відбулася інавгурація цієї організації і поява її на міжнародній арені.
Держави-члени ОЧЕС з населенням біля 330 млн. осіб являють собою величезний потенційний ринок і є одним з найбільш привабливих регіонів нового тисячоліття. Багатий природними ресурсами, могутньою виробничою базою, кваліфікованою робочою силою, регіон ОЧЕС пропонує широкий спектр можливостей для світової економічної спільноти.
Країни ОЧЕС працюють над спільними проектами по об'єднанню національних енергосистем в єдине Чорноморське кільце, розвитку і інтеграції регіональних транспортних коридорів в загальносвітову транспортну систему, прокладці ліній оптико-волоконного зв'язку. У стадії розробки знаходиться програма охорони навколишнього середовища регіону Чорного моря. Здійснюється взаємодія між ОЧЕС і Європейським Союзом. Статус спостерігачів в ЧЕС набули Франція, Німеччина, Австрія, Єгипет, Ізраїль, Італія, Польща, Словаччина, Туніс, а також Конференція енергетичної хартії (ЕСС - Energy Charter Conference) і Чорноморський Клуб. ЧЕС має статус спостерігача в ООН.
Основним робочим органом ОЧЕС, які збирається раз в 6 місяців, є Рада міністрів закордонних справ. Рада розглядає питання розвитку Організації відповідно до цілей, зафіксованих в Статуті і відповідних Деклараціях.
Секретарське обслуговування ОЧЕС здійснюється встановленим в цих цілях Постійним міжнародним Секретаріатом (ПМС), який знаходиться в м. Стамбулі. Співробітники ПМС виконують свої функції як міжнародні посадові особи з належним урахуванням принципів і цілей ОЧЕС.
Парламентська Асамблея ОЧЕС представляє національні парламенти держав - членів і забезпечує постійну підтримку процесу чорноморської співпраці на консультативній основі.
Особливістю ОЧЕС в порівнянні з іншими субрегіональними угрупуваннями служить те, що на відміну від них вже в Декларації про створення організації на перше місце майбутньої діяльності було поставлене не торгова, а виробнича співпраця. Це знайшло своє вираження в галузевому підході до розв'язання загальних економічних проблем регіону. Саме на цьому шляху були відмічені найбільші результати.
Між країнами - учасницями ОЧЕС не склалося стійкого розподілу праці, що становить необхідну основу розвитку регіонального ринку. Частка Росії в товарообігу з регіоном ЧЕС за останні роки залишається практично стабільним і складає біля 15 % від загального (2/3 падає на Україну); для України цей показник рівний 11 - 12 % (88 % за рахунок Росії); для Туреччини - 7 %; Греції 3%в імпорті и9%в експорті; Болгарії - 32 %; в Молдові - 80 %.
Життєва важливість зовнішніх економічних зв'язків для ряду держав ОЧЕС - країн СНД абсолютно очевидна. Так, за деякими оцінками, Азербайджан зможе своїми силами забезпечити лише 31 % виробництва свого кінцевого продукту.
Формування ОЧЕС відбувається на стику торгово-економічних систем, що мали раніше різні концепції розвитку: РЕВ і Європейський загальний ринок. Ця обставина спочатку обумовила надто низький обсяг взаємної торгівлі між країнами двох систем. У цей час з держав Чорноморського регіону лише Болгарія, Греція, Грузія, Румунія і Туреччина є повноправними членами СОТ. Інші країни - учасниці ОЧЕС ведуть переговори про свій вступ в цю організацію.
Одна із задач ОЧЕС полягає в створенні зони вільної торгівлі на території країн - учасниць, що може бути здійснено, на думку учасників угрупування, в руслі загального напряму формування європейського економічного простору. Беручи до уваги юридичні зобов'язання деяких країн - учасниці ОЧЕС перед ЄС і бажання більшості інших стати повноправними членами Евросоюзу, будь-яка конструктивна дія по створенню зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні стає, таким чином, можливим тільки в рамках діалогу ОЧЕС - ЄС.
Унікальність організації ЧЕС полягає в тому, що це перше на постконфронтаційному етапі розвитку велике інтеграційне угрупування, яке об’єднало держави, котрі до останнього часу розвивалися за принципово різними економічними та політичними моделями.
Географічний розподіл товарних потоків показує, що зовнішня торгівля країн-учасниць ЧЕС орієнтована головним чином на економічно розвинуті країни ЄС, хоча ступінь орієнтації країн регіону на ринки розвинутих країн дуже різниться. Країнам ЄС належать провідні позиції в зовнішній торгівлі Греції та Туреччини, і ці позиції посилилися після приєднання останньої до Європейського митного союзу. Підписання Румунією та Болгарією угод з ЄС сприяло переорієнтації зовнішньої торгівлі цих країн на європейський ринок.
Щодо зовнішньої торгівлі України, то за період існування ЧЕС жодна з країн регіону (крім Росії) не зайняла в ній вагомих позицій і не може розглядатися як її серйозний зовнішньоторговельний партнер.
Тенденції розвитку зовнішньої торгівлі країн-учасниць ЧЕС дають підстави для таких висновків.
Більшість країн ЧЕС здійснюють торгівлю з країнами, які не займають значних позицій у їхньому загальному зовнішньоторговельному обороті, отже, у країн регіону відсутні безумовні пріоритети зовнішньоекономічної політики.
Структурний розподіл товарів між країнами є нечітким (мається на увазі: хто імпортує і хто експортує). Тільки с/г продукція може розглядатися як предмет спеціалізації. Це означає, що серед країн-учасниць ОЧЕС немає раціонального поділу праці, тобто відсутня необхідна основа розвитку регіонального ринку.
Лімітування номенклатури та дисбаланс при обміні товарів, особливо при виробництві палива і в енергетиці, створюються певні перепони на шляху лібералізації зовнішньоторговельних режимів у регіоні. Це стосується насамперед країн-експортерів.
Проект створення вільної торговельної зони в Чорноморському регіоні відповідає сучасним тенденціям розвитку світової торгівлі. З огляду на світові тенденції створення зони вільної торгівлі має координуватися з процесами розвитку інших торговельних угрупувань. Завдяки вигідному геополітичному розташуванню регіону є перспектива входження його в майбутньому у всеєвропейську економічну територію. Отже, це важливо не лише через економічний прибуток, котрий одержать країни-учасниці завдяки розширенню міжрегіональної торгівлі, збільшенню припливу іноземних інвестицій, але також тому, що це крок, котрий підготує і інтегрування ОЧЕС у розширену економічну територію Європи.
Сьогодні в межах ОЧЕС функціонують понад 10 робочий груп і груп експертів.
На пріоритетності для України розвитку співробітництва в цьому регіоні, готовності до конструктивної співпраці з іншими країнами на голосив Л.Кучма під час Московської зустрічі глав держав та урядів країн-учасниць ОЧЕС (1996). Активна позиція України щодо створення нової європейської архітектури безпеки охоплює і орієнтацію на плідне співробітництво в рамках ОЧЕС, що може і повинне бути прикладом у розбудові нової Європи – Європи співпраці, а не конфронтації.
Отже, в майбутньому ОЧЕС має стати природною частиною загальноєвропейського економічного простору, і в період головування України (квітень-жовтень 1997) зусилля спрямовувалися на досягнення саме такого статусу чорноморського співробітництва. Для його здобуття, очевидно, потрібно якісно змінити організаційні структури та механізми співробітництва. Крім того, має бути забезпечена краща взаємодія всіх рівнів ЧЕС – міжурядового, міжпарламентського, підприємницького.
Слід зазначати, що Україна була координатором Робочої групи ЧЕС з торгівлі та економічного розвитку протягом двох років (1998-2000). Виходячи з практики координування робочих груп іншими країнами ЧЕС, планується розробити відповідний план заходів щодо подальшого координування цієї Робочої групи українською стороною
Серед економічних пріоритетів ОЧЕС можна виділити наступні:
Інвестиційні зв’язки
Торговельні зв’язки
Енергетичні проекти та розвиток торговельної транспортної інфраструктури
Науково-технічна взаємодія
Взаємодія ЧЕС з міжнародними організаціями та фінансовими інституціями
В останні кілька років організація спрямовувала зусилля на знаходження свого місця у світовій системі міжнародних зв’язків. Нині ЧЕС – це суто економічна організація, яка фокусує свою увагу на виборі, розробці та впровадженні конкретних проектів із тим, щоб надати бізнесменам та підприємцям можливість оптимізувати транскордонні торговельні операції.
Економічна стратегія ЧЕС передбачає поліпшення бізнес-середовища, міжрегіональної торгівлі.
