Стаціонарне лікування хг.

1. Режим – ліжковий при вираженій активності ХГ, обмеження фізичної активності – при помірній активності. Більш строге дотримання дієти - № 5, з достатнім вмістом білків, вітамінів.

2. Етіотропна терапія.

Виключення алкоголю та інших токсичних агентів – при не вірусному генезі ХГ ( дані заходи необхідні в любих випадках – і при вірусних ХГ ).

Антивірусна терапія– при вірусному ХГ. Її завдання: скорочення термінів реплікації вірусів чи навіть елімінація їх з організму, профілактика цирозу та карциноми печінки.

Покази для антивірусної терапії:

а) при ХГ В: хронічний перебіг хвороби з виявленими маркерами реплікації вірусу гепатиту В та підвищенням рівня трансаміназ більш ніж у 2 рази.

б) при ХГ С: активний прогресуючий перебіг хвороби з яскравою клінікою, наявність у крові антитіл до вірусу гепатиту С та підвищенням рівня амінотрансфераз більш ніж в 2 рази.

Після завершення стаціонарного етапу лікування продовжується амбулаторно.

Основний варіант антивірусного лікування – інтерферонотерапія:

• α -інтерферон ( лаферон, інтрон А, реаферон, велферон, роферон та інші аналоги; більш сучасний варіант – т.зв. пегільований інтерферон: пегасис, пегінтрон тощо) по 3-5 МО 3 р. на тиждень ( рідше – щодня ) внутрішньом‘язево чи підшкірно від 4 до 12 місяців ( залежно від різновиду вірусу та результатів контрольних вірусологічних досліджень );

• індуктор синтезу інтерферону – циклоферон: по 0,25 г внутрішньом‘язево в день по схемі на протязі 3 місяців.

Комбінована антивірусна терапія( інтерферон плюс інший засіб ) проводиться при недостатній ефективності монотерапії інтерферонами.

Її варіанти:

а) α –інтерферон + інший антивірусний засіб : ламівудин

( епівір) по 100 – 300 мг або рибавірин ( по 1 – 1,5 г на добу в 2 прийоми), або ацикловір ( зовіракс ) по 1-4 г на добу перорально 4 – 12 місяців. При неефективності чи непереносимості інтерферонотерапії проводять антивірусну монотерапію ламівудином, рибавірином чи ацикловіром.

б) α –інтерферон +короткий курс імуностимулятора : тимоген ( 0,1% - 1,0 в/м‘язево ),

Т- активін, левамізол, нуклеїнат натрію тощо – 7-10 днів;

в) α –інтерферон + урсодезоксихолева кислота : урсофальк ( урсохол, урсосан та ін. аналоги ) по 2-3 капсули ( 500 – 750 мг ) на день на протязі 3 – 6 місяців;

г) α –інтерферон + високі дози α – токоферолу: вітамін Е по 400 МО 2 рази

в день 2 тижні.

3. Патогенетична терапія.

   0. 3.1 Імуносупресія.

Покази до імуносупресії:

а) виражена активність ХГ ( понад п’ятикратне підвищення амінотрансфераз, γ- глобуліни – понад 30 % тощо ), у т. ч. аутоімунний ХГ;

б) відсутність ефекту ( чи навіть погіршення стану ) на фоні інших варіантів лікування ХГ на протязі 1-2 місяців.

Варіанти імуносупресивної терапії:

а) монотерапія преднізолоном чи іншими глюкокортикоїдами ( метипрад, дексаметазон тощо):

преднізолон 30-40 мг на добу ( 6 – 8 табл. ) , поступово знижуючи дозу при покращенні стану пацієнта і зниженні маркерів цитолізу і запалення, але не раніше, ніж через 2 тижні після початку терапії. Наступні 4 – 8 тижнів дозу знижують до 15 мг на добу. При досягненні клініко – біохімічної ремісії – підтримуюча доза преднізолону 5- 15 мг мінімум 8 – 10 місяців ( при аутоімунному ХГ – пожиттєво ).

б) комбінована імуносупресивна терапія: комбінація преднізолону 20 – 30 мг на добу та азатіоприну ( імурану ) 50 – 150 мг на добу з повільним зменшенням дози до підтримуючих доз ( преднізолон – 5-10 мг та азатіоприн 25-50 мг на добу ).

При поєднанні аутоімунних змін і холестазу – комбінація преднізолону з урсодезоксихолевою кислотою ( 2-3 капсули на добу ).

0. 3.2. Імуномодуляція.

Покази:

• повільно прогресуючий перебіг хвороби з незначними клініко – біохімічними проявами та наростанням дистрофічних і фіброзних змін;

• з метою покращення ефекту від антивірусної терапії;

Препарати вибору:

• тималін по 20 мг в/ м‘язево 1 раз в день 5-7 днів, Т – активін по 100 мкг в/ м‘язево 1 раз в день 5-7 днів або інші препарати тимуса.

• ербісол по 2 мл в/мязево щодня 15 – 20 днів.

• хофітол по 2 табл. 3 рази в день 20 – 30 днів.

• фламікар по 1,5 г на добу 20 – 30 днів.

• вобензим по 3 -10 табл. 3 рази в день на протязі місяця та інші імуномодулятори.

4. Гепатопротектори та інші метаболічні препарати.

Призначаються при ХГ з мінімальною, малою та помірною активністю при невираженості або відсутності холестазу:

• есенціале по 5 – 10 мл в/ венно 2 тижні , далі по 1 -2 капсули 3 рази на день;

• карсил ( силібор, гепарсил, дарсил, легалон ), гепабене, гепатофальк планта – перорально в середніх дозах;

• засоби із вмістом деяких амінокислот та їх метаболітів: гепа-мерц по 4 -8 амп. перорально на добу; цитраргінін ( порошок в пакетиках по 3 г) – 9 – 18 г на добу; орніцетил по 2 – 6 г в/ м‘язево або в/ венно 1 – 2 рази на добу; глютамінова кислота по 1 г 2 – 3 рази в день; метіонін по 0,5 – 1,5 г ( 2-6 табл.) в 3- 4 прийоми на день; адеметіонін ( гептрал ) – по 400 мг в/ м‘язево чи в/ венно 1-2 рази в день або по 2-4 табл. на добу; інфузії гепастерилу А або В, інфезолу по 200 – 500 мл тощо. Засоби з амінокислотами мають одночасно гепатопротективну та дезінтоксикаційну дію.

Детальніше про групи гепатопротекторів – див. нижче.

5. Дезінтоксикаційна терапія.

Призначають:

• засоби із вмістом амінокислот;

• неогемодез 6 % в/ венно крапельно по 400 – 800 мл на добу;

• 5 % глюкоза 200 – 400 мл;

• 5 % альбумін 200 мл;

• реополіглюкін 10 % - 400 – 600 мл;

• плазмозамінники : рефортан 200 мл, стабізол 200 – 500 мл;

• при явищах холестазу – ентеросорбенти ( ентеросгель, холестерамін, смекта тощо ), препарати лактулози ( дуфалак, леволак, нормаза та інші аналоги) по 60 мл на добу перорально.

6. Вітамінотерапія: призначення вітамінів та паравітамінів - групи В, С, К, Д, Е, А, ліпоєвої (берлітіон, діаліпон, тіогамма тощо), фолієвої кислоти; полівітамінних засобів ( з мікроелементами ) тощо.

Амбулаторне лікування

При хронічному гепатиті з мінімальною активністю ( хронічному персистуючому гепатиті ), а також після зменшення ступеня активності після стаціонарного лікування проводять підтримуючу терапію, направлену на профілактику прогресування хвороби, у т.ч. на профілактику фіброзоутворення:

1. Деяке обмеження фізичних навантажень, усунення гепатотоксичних факторів, дієта № 5 з виключенням гострих страв, тваринних жирів, значного обмеження смаженої їжі.

2. Періодичне курсове ( до 2- 3 і більше місяців ) застосування гепатопротекторів з вмістом біофлавоноїдів, ессенціальних фосфоліпідів та інших рослинних компонентів:

• силібор ( карсил, дарсил, легалон, гепабене ) – по 1-2 драже ( табл., капс.) 2-3 рази в день;

• есенціале по 1-2 капсули 3 рази в день;

• гепатофальк планта по 2 капс. 3 рази в день;

• фламікар по 1,5 г на добу після їжі;

• хофітол по 2 табл. 3 рази в день та ін. (детальніше – див. нижче).

3. Періодичні курси вітамінів і паравітамінів: групи В, С, К, Д, Е, А, ліпоєвої (берлітіон, тіогамма тощо), фолієвої кислоти; полівітамінних засобів ( з мікроелементами ) тощо.

4. Пероральний прийом теплих дегазованих маломінералізованих мінеральних вод – амбулаторно чи в умовах санаторію.

5. Засоби класичної фітотерапії ( відвари, настої ) – замість рослинних гепатопротекторів: рослини з вмістом біофлавоноїдів ( росторопша, горобина, обліпиха, нагідки, шипшина ), ароматичних гіркот ( корінь кульбаби, цикорію, любистка, петрушки, трава парила звичайного тощо ), жовчогінні рослини ( цмин пісковий, кукурудзяні стовпчики ), прокінетики ( насіння кропу, кмину, м’ята, хміль ) та ін.

Профілактика прогресування захворювань печінки (у т.ч. ХГ) вирішує наступні завдання:

• Зменшення (в ідеалі – ліквідація) активності запального процесу;

• При вірусному ґенезі - зменшення (в ідеалі – ліквідація) вірусної активності;

• Профілактика або зупинка фіброзоутворення.

Особливу роль у вирішенні цих питань має грати сучасна гепатопротекція та більш широке застосування засобів фітотерапії.

Сучасні гепатопротектори (ГП) за хімічним складом і походженням поділяються на: