Діагностичні критерії хг.
Анамнестичні дані: перенесений гострий вірусний гепатит, хронічне зловживання алкогольними напоями, протікання хвороби понад 6 місяців тощо.
Скарги: диспепсичні прояви, важкість і болючість в правому підребер’ї, жовтяниця та інші „ печінкові знаки ”, порушення загального стану.
Об’єктивні дані: збільшення печінки.
Вже клініко-анамнестичні дані дозволяють запідозрити хронічний процес у печінці ( іноді – і його генез ).
Лабораторні дані( суттєво уточняють генез та ступінь активності ХГ ):
а) наявність одного або декількох біохімічних синдромів ( мезенхімально-запального, цитолізу, холестазу, печінково-клітинної недостатності);
б) вірусологічне дослідження: маркери вірусної реплікації в сироватці крові і тканині печінки ( для вірусів гепатиту В, дельта, G ), а також антитіла до них ( для вірусів гепатиту В, С, дельта);
в) при аутоімунному гепатиті ( чи аутоімунному компоненті ХГ любого відомого генезу ) – підвищення титру антитіл до гладкої мускулатури, специфічного печінкового ліпопротеїну, мітохондрій, ядер; виявлення LE- фактора.
Інструментальні дані( мають допоміжне значення) : виявлення та уточнення характеру ураження паренхіми печінки за даними УЗД, КТ, радіоізотопного дослідження тощо.
Морфологічні (цитологічні та гістологічні ) дані( дозволяють поставити остаточний діагноз ХГ, уточняють характер, важкість ураження та в певній мірі – генез хвороби ):
гістіолімфоплазмоцитарна інфільтрація портально та перипортально;
ознаки склерозу, фіброзу портальних та перипортальних полів з розповсюдженням запальних і фіброзних процесів на внутрішньодолькову структуру;
дистрофічні зміни в гепатоцитах;
при значній активності патпроцесу вірусного генезу - великі вогнищеві некрози та дистрофія; при вірусному гепатиті В – виявлення тілець Каусмана тощо;
при холестатичному синдромі – ознаки внутрішньодолькового та портального холестазу, деструкція внутрішньопечінкових жовчних канальців;
при аутоімунному гепатиті – ранній розвиток значних запальних і фіброзних змін;
при алкогольному генезі ХГ – перивенулярне ураження та балонна дистрофія гепатоцитів, наявність тілець Меллорі (алкогольного гіаліну ) тощо.
Водночас слід пам’ятати, що особливості морфологічної структури печінки залежно від генезу ХГ не є абсолютно патогномонічними.
Дифдіагностика.
Етапи дифдіагностики патології печінки (ВКЛЮЧАЮТЬ ПОСЛІДОВНЕ ВИРІШЕННЯ НАСТУПНИХ ПИТАНЬ) :
А. ЧИ ДІЙСНО ЗБІЛЬШЕНА ПЕЧІНКА (тобто – це істинна гепатомегалія чи вдавана, несправжня)?
В.ОЦІНКА ХАРАКТЕРУ ЗБІЛЬШЕННЯ ПЕЧІНКИ : дифузне збільшення чи локальне (вогнищеве)?
С.ОЦІНКА НАЯВНОСТІ СУПУТНІХ ЗМІН : ізольоване чи поєднане зі спленомегалією (гепатолієнальний синдром) ураження печінки?
Паралельно враховуємо наявність та вираженість жовтяниці та асциту, а також клініко-лабораторних синдромів – індикаторів ураження печінки.
ВИПАДКИ ВДАВАНОЇ (НЕСПРАВЖНЬОЇ) ГЕПАТОМЕГАЛІЇ :
1) У ПРАВОМУ ПІДРЕБЕР’Ї ПАЛЬПУЮТЬСЯ ІНШІ УТВОРИ, А НЕ ПЕЧІНКА, ЯКУ ВОНИ НАГАДУЮТЬ :
- ПУХЛИНИ
- УЩІЛЬНЕННЯ САЛЬНИКА
2) ПЕЧІНКА НЕ ЗБІЛЬШЕНА, А ОПУЩЕНА (ПТОЗ) :
- ПРИ ЕМФІЗЕМІ ЛЕГЕНЬ
- ПРИ ВІСЦЕРОПТОЗІ.
ЛОКАЛЬНА ГЕПАТОМЕГАЛІЯ - ПРИЧИНИ :
ДЕЯКІ ПУХЛИНИ
АБСЦЕСС (АБСЦЕСИ) ПЕЧІНКИ
ЕХІНОКОКОВА КИСТА (КИСТИ) ПЕЧІНКИ
ВРОДЖЕНІ СОЛІТАРНІ КИСТИ (НА ФОНІ ПОЛІКИСТОЗУ НИРОК)
СИФІЛІТИЧНА ГУММА.
ДИФУЗНА ГЕПАТОМЕГАЛІЯ (ІЗ СУПУТНЬОЮ СПЛЕНОМЕГАЛІЄЮ ЧИ БЕЗ НЕЇ) - ПРИЧИНИ :
НЕПУХЛИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ :
А) НЕСПЕЦИФІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ :
ГОСТРІ І ХРОНІЧНІ ГЕПАТИТИ
ЦИРОЗИ ПЕЧІНКИ
ГОСТРІ ІНФЕКЦІЙНІ СТАНИ (ЧЕРЕВНИЙ ТИФ, СЕПСИС ТОЩО );
В) Т. ЗВ. СПЕЦИФІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПЕЧІНКИ :
ТУБЕРКУЛЬОЗ, СИФІЛІС, АМЕБІАЗ, БРУЦЕЛЬОЗ, МАЛЯРІЯ, ЛЕЙШМАНІОЗ ТА ІН.
ІНФІЛЬТРАТИВНІ ОНКОЛОГІЧНІ ТА ГЕМАТОЛОГІЧНІ ХВОРОБИ :
ДЕЯКІ ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ (ГЕПАТОЦЕЛЮЛЯРНА КАРЦИНОМА, САРКОМА)
ДЕЯКІ ДОБРОЯКІСНІ ПУХЛИНИ (ГЕМАНГІОМА, АДЕНОМА, МАСИВНИЙ ПОЛІКИСТОЗ)
ЛІМФОГРАНУЛЬОМАТОЗ
ГОСТРІ ТА ХРОНІЧНІ ЛЕЙКОЗИ
РЕТИКУЛЬОЗ, ЕРИТРЕМІЯ
ГЕМОЛІТИЧНА ТА ЗЛОЯКІСНА ПЕРНІЦІОЗНА АНЕМІЇ ТОЩО.
ЗАСТІЙНІ ЯВИЩА В ПЕЧІНЦІ :
А) СУДИННИЙ (ВЕНОЗНИЙ) ЗАСТІЙ (ГЕМОСТАЗ) :
ПРИ ПОРТАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ
ПРИ ХРОНІЧНІЙ НЕДОСТАТНОСТІ КРОВООБІГУ
ПРИ ІНФАРКТІ МІОКАРДА
ПРИ КОНСТРИКТИВНОМУ ПЕРИКАРДИТІ
ПРИ ОБСТРУКЦІЇ ПЕЧІНКОВИХ ВЕН ТОЩО;
В) ЛІМФАТИЧНИЙ ЗАСТІЙ (ЛІМФОСТАЗ) ЛОКАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ;
С) БІЛІАРНИЙ ЗАСТІЙ (ХОЛЕСТАЗ).
ЗАСТІЙНІ ЯВИЩА ЧАСТО ПОЄДНУЮТЬСЯ ІЗ ВЛАСНЕ УРАЖЕННЯМ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ.
МЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ ( Т. ЗВ. ХВОРОБИ НАКОПИЧЕННЯ І ДЕПОНУВАННЯ) :
ЖИРОВА ІНФІЛЬТРАЦІЯ ПЕЧІНКИ (ГЕПАТОЗ)
ГЕМОХРОМАТОЗ, ГЕМОСИДЕРОЗ ТА ІНШІ Т. ЗВ. ПІГМЕНТНІ ЦИРОЗИ ПЕЧІНКИ
ДЕФІЦИТ АЛЬФА1-АНТИТРИПСИНУ
ГЛІКОГЕНОЗИ
ЛІПОЇДОЗИ
ПОРФІРІЯ ТА ІН.
УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ ПРИ СИСТЕМНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ :
СЧВ
СИСТЕМНА СКЛЕРОДЕРМІЯ.
Лікування ХГ.
Хронічний активний гепатит, особливо з помірною та вираженою активністю
( за морфологічними критеріями – хронічний гепатит з малою, помірною чи вираженою активністю ) періодично лікується стаціонарно ( на ІІ – ІІІ рівні ) з метою зменшення активності процесу, профілактики ускладнень, досягнення клінічної ремісії та морфологічного покращення стану.