Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Внутр.мед / Матеріали (для студентів) до практичних занять з гастроентерології 4 курс / Копия Введення в гастроентерологію.Симптоми і синдроми в гастроентерології (конспект).doc
Скачиваний:
482
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
524.29 Кб
Скачать

Диференційна діагностика жовтяниць

Жовтяниця(Ж) – це симптомокомплекс, що розвивається в наслідок порушення обміну або виділення жовчних пігментів і проявляється забарвленням слизових оболонок та шкіри в різні відтінки жовтого кольору (за рахунок накопичення в них цих пігментів).

Жовтяниця пов’язана з порушенням метаболізму жовчних пігментів, яка супроводжується гіпербілірубінемією, називається істинною. Слід проводити диференційний діагноз з т.зв.несправжньою жовтяницею.

Несправжня жовтяниця (псевдожовтяниця)розвивається внаслідок:

  1. Вживання їжі з вмістом рослинних пігментів, наприклад, моркви, гарбуза у великій кількості;

  2. Вживання деяких ліків при нирковій недостатності.

Отже, несправжня жовтяниця розвивається без порушення обміну і виділення жовчних пігментів (без гіпербілірубінемії ).

Близький до жовтяниці поняттям є синдром холестазу:

  • з одного боку – це вужче поняття і включає випадки жовтяниці, що розвивається на фоні холестазу (застою жовчі внаслідок різних причин – механічних, запально-деструктивних тощо);

  • з іншого боку – холестаз може мати місце без видимої жовтяниці і без вірогідного підвищення рівня білірубіну крові – в більш ранніх випадках хвороби.

Істинна жовтяниця, як правило, з’являється при підвищенні білірубіну вище 35 мкМоль/л. (n – 8,5-20,5 мкМоль/л).

Класифікація жовтяниць (істинних):

Жовтяниці поділяють за рівнем виникнення патологічного процесу та за ступенем кон’югації білірубіну

  1. За рівнем виникнення:

    1. Надпечінкова

    2. Печінкова

    3. Підпечінкова

1. Надпечінкова жовтяниця– це жовтяницягемолітична, вроджена чи набута. В патогенезі в основному ферментні дефекти еритроцитів або (і) аутоімунні порушення, що приводять до підвищеного розпаду еритроцитів та підвищеного утворення білірубіну.

Діагностичні критерії:

  • помірна лимонного кольору жовтушність шкіри і слизових

  • темно-коричневий колір стільця (за рахунок підвищення стеркобіліну)

  • помірно підвищується білірубін крові, в основному – неконюгований. Синоніми – вільний (тобто зв’язаний з альбумінами крові), непрямий (визначається непрямою лабораторною реакцією)

  • уробілінурія

  • помірна нормохромна нормоцитарна анемія

2.. Печінкова жовтяниця– розвивається при пошкодженні власне печінкових клітин і супроводжується підвищенням в крові різних фракцій білірубіну.

Різновиди печінкової жовтяниці:

а) печінково-клітинна жовтяниця (паренхіматозна) часто буває при гострих та хронічних ураженнях печінки (гепатити, цирози тощо).

  • помірне або різке підвищення білірубіну крові, як конюгованого (зв’язаного з глюкуроновою кислотою з утворенням білірубін-глюкуроніду; інший синонім – прямий білірубін, що визначається прямою діазо реакцією), так і не конюгованого.

  • Може бути підвищення уробіліну у сечі.

  • Наявність клініко-біохімічних печінкових синдромів: цитолізу, мезенхімально-запального, гепатоцелюлярної недостатності.

б) холестатична жовтяниця: розвивається на фоні інтрапечінкового холестазу (при медикаментозних гострих гепатитах, холангітах, механічних причинах затримки жовчі холангіомах).

Діагностичні критерії :

  • гіпербілірубінемія в основному за рахунок прямого (конюгованого білірубіну).

  • Зменшений або відсутній уробілін в сечі та стеркобілін у калі.

  • Переважає клініко-біохімічний синдром холестазу (інші печінкові синдроми менш виражені або відсутні).

в) змішана паренхіматозно-холестатична жовтяниця спостерігається при гепатитах і цирозах з холестатичним синдромом (алкогольного, медикаментозного, вірусного, міліарного та іншого генезу ).

Діагностичні критерії:

  • змішана гіпербілірубінемія з деяким переважанням прямої (конюгованої) фракції;

  • поєднання холестатичного, цитолітичного та інших печінкових синдромів.

г) ензимопатична жовтяниця(синоніми – функціональна, ультраструктурна).

Спостерігається при так званих доброякісних гіпербілірубінемія внаслідок вродженого чи набутого порушення ферментних систем на рівні захоплення, транспорту білірубіну чи екскреції його в жовч.

Діагностичні критерії:

  • ізольований характер гіпербілірубінемії (без органічного ураження печінки);

  • при синдромі Дабіна – Джонсона – коньюгована (пряма) і неконьюгована (непряма) гіпербілірубінемія, при синдромах Жильбера та Криглера - Наджара тільки неконьюгована.

3.Підпечінкова (механічна) жовтяниця.

Розвивається при порушенні відтоку жовчі з екстра печінкових жовчних шляхів у 12-палу кишку (при екстра печінковому холестазі) . основні причини – холестаз, пухлини.

Діагностичні критерії:

  • клінічно – чіткий больовий синдром, інтоксикація, диспепсія, свербіння шкіри тощо;

  • гіпербілірубінемія в основному за рахунок конюгованого (прямого) білірубіну;

  • інші маркери холестазу;

  • білірубінурія при відсутності в сечі уробіліну та в стільці – стеркобіліну;

  • інструментальні дані за механічну перешкоду в екстра печінкових жовчних шляхах.

ІІ. За ступенем кон’югації – жовтяниця:

  1. Неконюгована.

  2. коньюгована.

  3. Проміжна(змішаний варіант).

Аналогічним чином класифікується і гіпербілірубінемія.

  1. Неконюгована жовтяниця – це такий стан, при якому в крові неконьюгованого білірубіну – понад 80-85% від загального білірубіну.

Причини:

  • гіперпродукція білірубіну (гемоліз);

  • порушення транспорту (захоплення) білірубіну(доброякісні гіпербілірубінемії Жильбера та Криглера - Наджара).

  • Коньюгована жовтяниця(гіпербілірубінемія)– такий стан, коли коньюгований білірубін складає понад 50% від загального білірубіну.

    Причини:

    • холестаз (інтра- та екстрапечінковий).

  • Проміжна (змішана) жовтяниця(гіпербілірубінемія)– такий стан, коли коньюгований білірубін становить 20-50%від загального білірубіну.

    Причини:

    - паренхіматозне ураження печінки (гепатити, цирози, доброякісні гіпербілірубінемії Дабіна – Джонсона, Ротора тощо).

    Об'єктивні методи дослідження

    1. Огляд хворого із захворюваннями шлунка та кишечника проводять при денному освітленні як в горизонтальному так і у вертикальному положеннях. Визначають загальний стан хворого, свідомість положення, фізичний розвиток, колір шкірних покровів та слизових оболонок.

    Огляд порожнини рота:забарвлення слизових оболонок, виразки, висипання. Огляд язика - розміри, нальоти, сухість і вологість. Стан зубів.

    Огляд черева проводиться у вертикальному та горизонтальному положеннях: звертають увагу на форму черева, участь його в диханні, наявність або відсутність набряклості, коллатерального кровообігу.

    2. Пальпація

    В клінічній практиці використовується поверхнева та глибока пальпація.

    Поверхнева пальпація(орієнтовна, неметодична) дає можливість визначити:

    1) ступінь напруження черевної стінки;

    2)наявність болючості всієї черевної стінки або окремих її ділянок;

    3)виявити метеоризм, набряковість, асцит;

    4)визначити ущільнення в черевній стінці.

    Глибока пальпація черева (методична, проникаюча) переслідує слідуючу мету:

    1)топографічне розмежування органів черевної порожнини один відносно одного;

    2) визначення величини, форми, положення, характеру поверхні, рухомості, властивості стінки органів черевної порожнини;

    3)виявлення пухлин в середині черевної порожнини.

    Для глибокої пальпації застосовується методика Стражеско М.Д. та Образцова В.П. з врахуванням топографії передньої черевної стінки. Зберігають слідуючий порядок пальпації: сигмовидна кишка, сліпа, кінцевий відрізок клубової кишки, червоподібний відросток, ободова кишка, низхідна частина кишківника, печінка, селезінка, нирки.

    Пальпація сигмовидної кишки,прощупується у 92-95 % випадків. Перешкоджають кишки, загальне ожиріння, напруженість стінки черева у збудливих пацієнтів, а також значна її рухомість. Обмежна рухливість зумовлена запальними процесами (перисигмоїдіт), а також короткою брижейкою. Щільна тонка болюча кишка прощупується при спастичному коліті, дизентерії. Більш товста, ніж в нормі - при заповненні її каловими масами, накопиченні великої кількості газів, атонії, поліпозі, у випадку периколітичного процесу. Дуже щільна сигмовидна кишка буває при туберкульозі та пухлинному її ураженні.

    Пальпація сліпої кишки. Рухомість сліпої кишки складає 2-3 см. Обмеження зміщення її - при запальних процесах, вродженій короткій брижейці.

    Болючість при пальпації – ознака запального процесу. Щільна за консистенцією прощупується при затримці калових мас (калові камені), при пухлинах, виразково-запальному процесі, туберкульозі.

    Пальпація кінцевого відрізку клубової кишки. Рука обстежуваного ставиться під тупим кутом, прощупування проводиться зсередини і зверху вниз. При спастичних станах - щільна і має вигляд тонкого ціліндра. При ентеритах – біль і урчання. При термінальному ілеіті (хвороба Крона)-відрізок болючий і потовщений. Бугриста нерівномірна поверхня - у хворих черевним тифом, при лімфогранулематозі, лімфосаркоматозі та інших ретикульозах.

    Пальпація інших відділів тонкої кишки затруднена із-за напруження черевного пресу.

    Пальпація ободової кишки проводиться по обидва боки від середньої лінії черева на 2-3 см вище або нижче пупка. Зігнутими пальцями проникають в глибину черевної порожнини, а потім перекочуються через кишку зверху вниз.

    Кишка пальпується у 60-70 % здорових людей у вигляді м'якого циліндру. Урчання під час пальпації судить про наявність газу і рідини. Щільна і переповнена – при затримці калу (закрепи), болюча – при коліті (трансверзиті). Наявність спастично-скороченої кишки свідчить про виразковий коліт. При атонії кишка прощупується у вигляді м'якого циліндру з в'ялими стінках. При мегаколон- збільшена і може займати всю черевну порожнину.

    Пальпація шлунку.Визначають нижню межу шлунку, проводячи перкусію і перкуторну пальпацію (“феномен плеска”). Далі рука обстежуючого, розміщена дещо вище нижньої межі шлунку, проникає на скільки можливо до хребта, чому сприймає глибоке дихання хворого.

    Під час видоху шлунок піднімається до верху і пальці обстежуючого ощупують велику кривизну у вигляді м'якої тонкої складочки, розміщеної вище пупка на 2-3 см. У дорослих знаходимо її у 40-50 %. Значне опущення її - при гастроптозі, розширенні та атонії шлунка, стенозі воротаря. Мала кривизна прощупується рідко, в основному при значному опущенні шлунка.