Диференціальна діагностика при шлунково-кишкових кровотечах.

Шлунково-кишкова кровотеча (ШКК) – це крововилив у порожнину ШКТ.

Класифікація:

1. ШКК (за тривалістю):

1. гострі (гострий крововилив);

2. хронічні (хронічний крововилив незначних доз).

2. ШКК (за локалізацією):

1. “високі” (з ставоходу, шлунку або 12-п.к.);

2. “низькі” (з тонкої, товстої кишок, з прямої кишки).

3. ШКК (за кількістю):

1. масивні (профузні): значна кількість за раз (напр., 350-500 мл крові) з суттєвим порушенням гемодинаміки (за добу);

2. незначні (до 10-50 мл за добу), гемодинаміка змінюється тільки тоді, якщо ці кровотечі хронічні;

у т.ч. сриті (приховані) – такої ж кількості за добу і менше, це ті кровотечі, що виявляються лише лабораторно, за аналізом кала у реакції Грегерсена.

4. ШКК (за ступенем важкості):

1. І ступінь (втрата крові ≤ 1 л):

- помірна тахікардія;

- незначне зниження АТ (до 100-110 мм рт.ст.);

- Нb не нижче 83 г/л;

- Еr не нижче 3 ´ 10 /л.

2. ІІ ступінь (втрата » 1,5 л):

- Рs ≥ 100-110 в хв;

- АТ » 80 мм рт.ст.;

- Нb < 66 г/л;

- Еr < 3 ´10 /л.

3. ІІІ ступінь (втрата ≥ 2 л):

-картина геморагічного колапсу, гемодинамічного шоку (Рs нитковидний, АТ не вимірюється).

Причини шкк:

І. Основні причини “високих” ШКК (84-85 % від усіх ШКК):

1. Виразка 12-п.к. та шлунку (»52-70%);

2. Ерозивний геморагічний гастрит, дуоденіт (13,5-15%);

3. Сr шлунку (5-11,5%)- частіше у старому віці;

4. Патологія стравоходу (ерозивний езофагіт, розриви, Сr, варикозне розширення його вен, дивертикули, кила стравоходного отвору діафрагми (3-5%);

5. Рідше – інші причини: геморагічний діатез, артеріальна гіпертензія + атеросклероз, тривалий прийом антикоагулянтів та КС, захворювання печінки і жовчних шляхів (травма, ерозивний холецистит, холангіт, Сr, синдром Рандю-Ослера).

ІІ. Основні причини “низьких” ШКК (15-16% від усіх ШКК):

1. Злоякісні пухлини товстої і прямої кишок.

2. Поліпи товстої і прямої кишок.

3. Неспецифічний виразковий коліт і ішемічний коліт.

4. Геморой, анальні тріщини.

5. Інфекційні кишкові захворювання (дизентерія, черевний тиф, сальмонелльоз, кампілобактеріоз та ін.).

6. Дивертикульоз кишок.

7. Хвороба Крона.

8. Геморагічний діатез.

9. Тромбоз мезентеріальних судин.

Зрідка (до 10%) причину ШКК встановити не вдається (частіше у старих).

Клініка шкк

І. Специфічні ознаки:

1. Криваве блювання (гематемезис).

2. Кров у стільці (темний кал аж до чорного – мелена,

кал зі “свіжою” ясно-червоною кров’ю – гематошезія).

При “високих” ШКК (гострих):

• є гематемезис, а мелена – у понад 50% випадків при кривавому блюванні. Гематошезії не буває. Правда, мелена може появлятись тільки на 2-3-ю добу.

При “низьких” ШКК:

• гематемезису нема;

• є або мелена, або гематошезія (кров з прямої кишки чи сигми).

Однак і ці симптоми, особливо мелену, слід відрізняти, опитавши пацієнта, від темного стільця, що виникає після застосування препаратів Bi, Fe; в їжі – чорниці, кров’яної ковбаси, червоного вина.

ІІ. Неспецифічні загальні ознаки, що свідчать за можливість кровотечі (любого походження):

1. Спрага, блідість, пітливість, вологість шкіри.

2. Тахікардія, ¯ АТ <100 мм рт.ст..

3. Олігурія.

4. Іноді – характерний запах крові у повітрі, що видихається пацієнтом.