Клінічна картина

Клінічна картина при діареї має свої особливості в залежності від основного захворювання.

Захворювання

Діагностичні критерії

1. Хронічний гастрит (хронічний гастрит тип А – аутоімунний фундальний гастрит з секреторною недостатністю).

• синдром шлункової диспепсії (поганий апетит, відчуття важкості та біль в епігастрії невдовзі після їжі, носить монотонний тривалий характер, не іррадіює; відрижка повітрям, при вираженій секреторній недостатності – тухлим, з’їденою їжею);

• синдром кишкової диспепсії (зумовлений секреторною недостатністю шлунка):

  • здуття, розпирання в животі;

  • гурчання, переливання в кишківнику;

  • мігруючі болі в навколопупковій області;

  • проноси (ахілічні проноси);

  • відсутність в стільці крові, гною;

• дані об’єктивного обстеження;

  • схуднення;

  • сухість, блідість шкірних покривів, ознаки гіпо-вітамінозу, випадіння волосся, ламкість нігтів;

  • пальпаторно – розлита болючість в епігастрії; при розвитку кишкової диспепсії – болючість та бурчання при пальпації навколо-пупкової та ілеоцекальної області;

• дані додаткових методів обстеження:

  • дослідження секреторної функції шлунка: гіпо- чи анацидний стан;

  • ФЕГДС з прицільною біопсією слизової оболонки шлунка, гістологічним та цито-логічним дослідженням біоптату: слизова оболонка шлунка сірувато-жовтого кольору, тьмяна, добре виражена судинна сітка підслизового шару, складки тонкі, більш рідкі;

  • рентгеноскопія шлунку (при неможливості виконання ФЕГДС) – затримка евакуації, складки згладжені;

  • загальний аналіз крові: В₁₂-дефіцитна анемія (гіперхромна, мегалобластна).

2. Синдром подразненої товстої кишки (варіант з переважанням діареї)

• достатньо тривалий анамнез захворювання;

• відсутність прогресування захворювання;

• зв’язок погіршення самопочуття з психоемоційними факторами та стресовими ситуаціями;

• біль в животі навколо пупка чи внизу живота різної інтенсивності (від незначних ниючих до вираженої кишкової коліки);

• випорожнення кашкоподібної консистенції, переважно в ранкові часи, після сніданку, з домішками слизу, до 2–4 раз на добу. Як правило, відсутність діареї в нічний час;

• імперативні позиви на дефекацію;

• метеоризм;

• синдром невиразкової диспепсії (скарги на відчуття важкості та переповнення в епігастральній області, нудота, відрижка повітрям, як наслідок порушення моторної функції ШКТ);

• невротичні прояви (астенічний, іпохондричний, канцерофобічний синдром);

• відсутність т.зв. «симптомів тривоги» (наявність крові та гною в калі, лихоманка, анемія, підвищення ШЗЕ);

• відсутність ознак органічних змін при колоноскопії, ректороманоскопії, нормальна гістологічна картина біоптатів слизової товстої кишки;

• рентгенологічне дослідження товстої кишки – виявлення ознак дискінезії, чергування спастичних скорочень та розширень ділянок кишки.

3. Хронічний ентерит

• місцевий ентеральний синдром;

  • дискінетичний, больовий та диспептичний синдром зі схильністю до проносів (поліфекалія, невеликої частоти (2–3 рази в день), з’являється частіше в другу половину дня, ввечері, вночі, одночасно супроводжуються метеоризмом, болючістю в навколопупковій області);

• загальний ентеральний синдром (порушення білкового, жирового, вуглеводного, мінерального обміну, електро-літного балансу, обміну вітамінів, схуднення);

• лабораторно-інструментальні методи дослідження:

  • загальний аналіз крові – анемія (залізо- чи В₁₂-дефіцитна);

  • біохімічний аналіз крові – гіпопротеїнемія, електролітний дисбаланс;

  • зниження вмісту гормонів у крові;

  • копрограма: поліфекалія, стеаторея, креаторея, амілорея;

  • відсутність крові та гною у калі;

  • бактеріологічне дослідження калу – характерна наявність дисбактеріозу;

  • «+» проба з Д-ксилазою;

  • колоноскопія – змін не виявлено.

4. Хронічний панкреатит

• больовий синдром (періодичний біль оперізуючого характеру в верхній половині живота від незначного до інтенсивного характеру з іррадіацією в спину, хребет), зв’язок з порушенням раціону харчування (гостра, жирна їжа, переїдання), прийом алкоголю;

• синдром панкреатичної малдигестії:

  • схуднення;

  • диспептичний синдром (зниження апетиту, нудота, проноси);

  • порушення стільця: збільшення об’єму стільця навіть при відсутності діареї (т.зв. «великий панкреатичний стілець»): сіруватого, сіро-жовтого кольору, маслянистий, стеаторея, креаторея;

• при пальпації: болючість в зоні Шоффара;

• дані додаткових методів дослідження:

  • характерні зміни при УЗД чи комп’ютерній томографії підшлункової залози;

  • підвищення рівня -амілази крові та сечі при загостренні процесу;

  • дані дослідження зовнішньосекреторної функції підшлункової залози різними методами виявляють її порушення.

5. Хронічний невиразковий коліт

• больовий синдром (біль з’являється при наповненні товстого кишківника через 7–8 годин після їди, інколи в середині ночі чи під ранок (симптом «будильника»), а також відразу після прийому їжі (внаслідок гастро-інтестинального рефлексу); носить тупий, ниючий, розпираючий характер, зменшується після відходження газів, дефекації, прийому спазмолітиків);

• дискінетичний синдром зі зміною кратності та характеру стільця (частіше неоформлений рідкий чи кашкоподібний стілець з домішками слизу, невеликий за об’ємом, тенезми), стілець приносить тимчасове полегшення;

• синдром кишкової диспепсії (нудота, урчання, метеоризм);

• можлива наявність спеціальних клініко-лабораторних синдромів при хронічних захворюваннях товстої кишки:

а) синдром бродильної диспепсії;

б) синдром гнилісної диспепсії;

в) синдром дисбактеріозу;

• дані інструментальних методів дослідження (виявлення органічних та функціональних змін у товстій кишці);

• дані лабораторних методів дослідження:

а) основний аналіз – копроскопія;

б) посів кала на дисбактеріоз.

6. Неспецифічний виразковий коліт (НВК)

• діарея з кров’ю, слизом, гноєм, частіше зранку або нічна;

• больовий синдром в животі (по типу дискомфорту, рідше переймоподібний);

• інтоксикаційний синдром (схуднення, підвищення температури тіла, зниження апетиту, загальна слабість);

• синдром системних позакишкових проявів (при середньої важкості або важкому перебігу НВК): поліартрит та ін.;

• загальний аналіз крові: постгеморагічна анемія, підвищення ШЗЕ;

• біохімічне дослідження крові: гіпоальбумінемія, гіпергамаглобулінемія;

• копрологічний аналіз: кашкоподібний чи рідкий характер кала, кров, гній, слиз;

• ректороманоскопія, колоноскопія: запалення слизової оболонки тостої кишки з геморагіями і/або виразками; гістологічне дослідження біоптатів оболонки товстої кишки підтверджує діагноз НВК.

7. Хвороба Крона

Хвороба Крона – це неспецифічний запальний гранульоматозний процес різних відділів шлунково-кишкового тракту.

Розрізняють чотири варіанти локалізації хвороби Крона:

1. – термінальний ілеїт (в тонкій кишці);

2. – в товстій кишці;

3. – поєднане ураження тонкої та товстої кишок;

4. – у верхніх відділах ШКТ.

Частіше відмічається термінальний ілеїт:

• запальний процес охоплює всі шари кишкової стінки, розповсюджується на брижі та регіонарні лімфатичні вузли;

• симптоми малабсорбції та інтоксикації (схуднення, гіповітаміноз, гіпопротеїнемія, анемія, субфебрильна температура, загальна слабкість);

• місцеві симптоми (болі в правій здухвинній області, стілець рідкий, кашкоподібний, з домішками слизу та крові; при стенозуванні кишки – ознаки часткової кишкової непрохідності; болючість та інфільтрат в правій половині живота при пальпації);

• зовнішні та внутрішні нориці, анальні тріщини;

• при рентгенологічному дослідженні тонкої кишки (барій необхідно вводити через зонд за зв’язку Трейтца): стриктури, свищі, псевдодивертикули, виразки слизової оболонки різних розмірів, звуження (симптоми «шнура»);

• ендоскопічне дослідження кишківника: ерозії по типу афт; виразки-тріщини, що поширюються в повздовжньому напрямку і проникають в м’язовий та субсерозний шари; рельєф слизової по типу бруківки;

• при біопсії: (в біоптат повинна потрапити ділянка підслизового шару) – саркоїдоподібні гранульоми;

• позакишкові прояви: афтозні виразки слизової оболонки порожнини рота, вузлувата еритема, артрити великих суглобів.

8. Псевдо-мембранозний коліт

• гостре запальне захворювання товстої кишки, що розвивається під впливом тривалого застосування антибіотиків, з клінічним проявом від коротко-часного проносу до важкого коліту, який характеризується ексудативними бляшками на слизовій оболонці;

• в анамнезі – тривалий прийом ампіциліну, лінкоміцину чи кліндаміцину; рідше – цефалоспоринів, пеніциліну, еритроміцину, левоміцетину, тетрацикліну (як правило, при їх перорального застосуванні);

• патогенез – під впливом антибіотикотерапії виникає дисбаланс нормальної кишкової флори, інтенсивно розмножуються анаеробні грампозитивні бактерії Clostriolium difficile, що викликають пошкодження слизової оболонки товстої кишки;

• клініка: водянисті, у важких випадках криваві проноси; болі в животі переймоподібного характеру, зазвичай в області сигмовидної кишки; підвищення температури тіла до 38 ^оС; симптоми зневоднення, електролітний дисбаланс;

• копрологічний аналіз: домішки крові в калі, велика кількість лейкоцитів, слиз;

• бактеріологічний аналіз кала: характерний дисбактеріоз;

• визначення токсину Cl. difficile;

• ректороманоскопія: виявлення блідо-жовтого нальоту (псевдомембран) на запаленій слизовій оболонці товстої кишки;

• біохімічний аналіз крові: гіпопротеїнемія, гіпокаліемія, гіпонатріемія, гіпохлоремія;

• ефективність лікування з застосуванням ванкоміцину.