IV. За походженням:

Етіологічні форми

Характеристика

1. Аліментарний (простий) закреп

• вживання їжі з малим вмістом клітковини та харчових волокон;

• порушення режиму харчування (перебої в годинах прийому їжі порушують гастроцекальний рефлекс, який сприяє пересуванню хімуса та калових мас по кишківнику);

• прийом їжі всухом’ятку з обмеженням кількості рідини;

• поєднання аліментарного фактору (надлишок продуктів, що сповільнюють моторику – рис, білий хліб, міцний чай, какао) з малорухомим способом життя.

2. Неврогенний закреп

1. Група дискінетичних закрепів. Сюди відноситься т.з. синдром подразненої товстої кишки, для якого характерно:

• тривалий анамнез захворювання;

• відсутність прогресування захворювання;

• зв’язок погіршення самопочуття з психоемоційними факторами та стресовими ситуаціями;

• біль в животі навколо пупка чи внизу живота різної інтенсивності (від незначних ниючих до вираженої кишкової коліки);

• порушення стільця, «овечий» кал, слиз (переймо-подібні болі з виділенням великої кількості в’язкого слизу);

• можливі різні поєднання болю, проносу та закрепів (біль + пронос + закреп; біль + пронос; біль + закреп);

• метеоризм;

• синдром невиразкової диспепсії (скарги на відчуття важкості та переповнення в епігастральній області, нудота, відрижка повітрям, як наслідок порушення моторної функції ШКТ).

• невротичні прояви (астенічний, іпохондричний, канцерофобічний синдром);

• відсутність так званих «симптомів тривоги» (наявність крові та гною в калі, лихоманка, схуднення, анемія, підвищення ШЗЕ);

• відсутність ознак органічних змін при колоноскопії, ректороманоскопії, нормальна гістологічна картина біоптатів слизової товстої кишки;

• рентгенологічне дослідження товстої кишки – виявлення ознак дискінезії, чергування спастичних скорочень та розширень ділянок кишки.

2. Систематичне подавлення рефлексу на дефекацію.

3. Закрепи, пов’язані з органічними захворюваннями ЦНС (мієліти, спинна сухотка, неврити, енцефаліти, арахноїдити):

• у хворих з органічним ураженням нервової системи виявляються відповідні неврологічні симптоми: парестезії, парези, порушення різних видів чутливості.

3. Рефлекторний закреп

• супроводжує різні захворювання, головним чином органів травлення та сечостатевої системи: виразкову хворобу, хронічний холецистит, пієлонефрит, хвороби малого тазу у жінок;

• характерним для рефлекторного механізму закрепів є його посилення у фазі загострення основного захворювання та нормалізація стільця у фазі ремісії. Це підкреслює вторинний характер закрепів.

4. Гіпо-динамічний закреп

• відмічається у хворих, що тривало дотримуються ліжкового режиму;

• часто відмічається в геронтологічній практиці, коли зниження моторики кишківника та порушення акта дефекації обумовлені недостатньою фізичною активністю хворих та слабкістю їх соматичної мускулатури.

5. Запальні закрепи

Розвиваються на фоні запальних захворювань товстої кишки. Сюди відносяться:

• хронічні коліти та проктосигмоїдити будь-якої етіології;

• дисбактеріоз;

• хвороба Крона;

• неспецифічний виразковий коліт (слиз, гній, кров в калі, лихоманка, зміна лабораторних тестів).

6. Проктогенний закреп

• у хворих з патологією аноректальної області (проктит, парапроктит, сфінктерит, геморой, тріщина заднього проходу).

• він викликається як захворюваннями прямої кишки, так і рефлекторним спазмом сфінктера;

• домінують скарги на порушення акта дефекації, що супроводжується болем в задньому проході, виділенням яскраво-червоної крові внаслідок ерозій та тріщин, випадінням гемороїдальних вузлів чи слизової оболонки прямої кишки;

• кал затримується в ректосигмоїдальному відділі кишки (проктосигмостаз).

7. Механічні закрепи

Розвиваються у хворих, що мають перепони на шляху кишкового пасажу, які створюють:

1. Пухлини (частіше всього дистального відділу поперечноободової та нисхідної кишок):

• хворіють переважно особи середнього та старшого віку;

• закрепи супроводжуються болями переймоподібного характеру, слабкістю, анемією, зниженням апетиту, субфебрильною температурою;

• виявляється позитивна реакція на приховану кров;

• при ірригоскопії – дефект наповнення;

• ректороманоскопія та колоноскопія виявляє пухлину, а за допомогою прицільної біопсії визначають її морфологічний тип.

2. Стенози (стриктури) товстої кишки:

• можуть розвинутися при рубцюванні виразок (особливо туберкульозних), при ректальних та параректальних абсцесах.

3. Дивертикуліт:

• ірригоскопія та ендоскопія підтверджує діагноз дивертикуліта (знаходять додаткові порожнини різних розмірів, зв’язані перешийками з просвітами кишок).

4. Здавлення товстої кишки зовні, частіше в області малого тазу:

• фіброміома матки;

• кісти яєчника;

• хронічний пельвіоперитоніт

Для підтвердження діагнозу – консультація гінеколога.

5. Спайкова хвороба кишківника:

• в анамнезі – повторні операції на органах черевної порожнини

6. Одна з форм кишкової непрохідності (інвагінація, заворот, перегиб).

8. Аномалії розвитку товстої кишки

1. Хвороба Гіршспрунга (вроджений мегаколон) – вроджене спадкове захворювання, що характеризується відсутністю нервових гангліїв в прямій кишці та зовнішньому анальному сфінктері. Частина кишки, що не містить гангліїв, виконує роль функціонального стенозу, вище якого проходить її дилатація та накопичення кала. Основними симптомами даного захворювання є:

• стійкі закрепи з дитячого віку;

• відсутність аноректального стримуючого рефлексу;

• наявність кала у вигляді «пробки»;

• діагностика – рентгенологічне дослідження товстої кишки;

• колоноскопія та ректороманоскопія виявляє нормальний стан слизової оболонки;

• гістологічні зміни в інтрамуральних гангліях.

2. Ідіопатичний мегаколон:

• причина дилатації кишки невідома;

• рентгенологічно – дилатація всієї товстої кишки без звужених ділянок;

• гістологічних змін в інтрамуральних гангліях не виявляють.

3. Конституційний спланхноптоз.

9. Токсичний закреп

1. Отруєння свинцем (при наявності контакту з свинцем на виробництві – типографія, чеканка). Типові клінічні ознаки свинцевої інтоксикації:

• астеновегетативний синдром;

• периферична полінейропатія;

• артеріальна гіпертензія з брадикардією;

• «свинцева» кишкова коліка;

• важкі (декількадобові) закрепи;

• підвищення температури тіла;

• темно-червона сеча (через наявність копропорфірину);

• свинцева кайма на яснах;

• в крові – гіпохромна анемія, базофільна зернистість та мішеневидність еритроцитів, підвищений рівень ретикулоцитів.

10. Медикамен-тозний закреп

1. Холінолітики та гангліоблокатори, зменшуючи тонус і рухову активність шлунка та кишківника та, пригнічуючи секрецію кишкових залоз, можуть викликати закрепи.

2. Седативні, транклівізатори.

3. Препарати заліза

4. Антагоністи кальцію (верапаміл).

13. Ендокринні закрепи

1. У осіб з гіпотиреозом:

• клініка гіпотиреозу (в’ялість, сонливість, апатія, зябкість, набрячність обличчя та кінцівок, збільшення маси тіла, випадіння волосся, сухість шкіри, болі в м’язах, зниження пам’яті, закрепи, брадикардія, гіпотонія, зниження вольтажу зубців на ЕКГ);

• лабораторні дані: анемія, зниження вмісту тиреоїдних гормонів в крові.

14. Закрепи судинного генезу

0. Закрепи при портальній гіпертензії:

• клініка цирозу печінки.

0. Застійна серцева недостатність:

• застій в венозній системі;

• салуретики, викликаючи гіпокаліемію, сприяють посиленню закрепів.

0. Хронічна мезентеріальна недостатність:

• прояв атеросклерозу у старших осіб;

• проявляється приступами «черевної жаби»;

• посилення болів після їди;

• метеоризм;

• стійкі декількадобові закрепи, дефекація не приносить полегшення.