Erfan / Особливост_ валютної пол_тики за перех_дних умов

У країнах з перехідною економікою зміст і напрям валютної політики зазнають істотних змін. У централізовано-планованої економіки при пануванні монополії держави на зовнішньоекономічну діяльність виключалася можливість конвертованості національної валюти, існував жорсткий валютний контроль над усіма експортно-імпортними операціями, включаючи контроль за розподілом валютних ресурсів, обов'язкове складання валютної виручки експортерами за встановленими обмінним курсами. У цих умовах проблеми платіжного балансу вирішувалися за допомогою жорстких зовнішньоторговельних обмежень (у першу чергу це стосувалося імпорту) і зверненням до зовнішніх позик по лінії держави.

Основним завданням, з яким стикнулися практично всі країни на початку перехідного періоду, була лібералізація внутрішніх цін і, одночасно, вихід на зовнішні ринки. Центральним питанням було встановлення реалістичного, продиктованого ринком, валютного курсу замість нереалістичного офіційного обмінного курсу. Розглянувши ряд країн з перехідною економікою в Центральній та Східній Європі можна дійти висновку, що на початковому етапі перехідного періоду фіксований режим обмінного курсу був економічно більш виправданим, ніж режим плаваючого валютного курсу. Таке твердження випливає з того, що на відміну від країн, що обрали плаваючий режим (Болгарія, Румунія, Росія та Україна), такі країни, як Чехословаччина, Угорщина та Польща, які встановили фіксований режим, показали кращі результати: вони швидше досягли зниження інфляції і з меншими втратами з боку ВВП.

На перших етапах реформування економіки на початку 90-х років зберігалася система множинних обмінних курсів, хоча всі країни провели значні девальвації своїх валют, а деякі з них ввели плаваючий обмінний курс для ряду експортно-імпортних операцій-. Однак, збереження системи множинних обмінних курсів, що ставила у вкрай тяжке становище експортерів, призводило до приховування значної частини експортної виручки, і отже, до зменшення надходжень валютних резервів, активізації «чорних» чи «паралельних» валютних ринків. Відмова від системи множинних обмінних курсів, уніфікація обмінного курсу відбувалася швидше в країнах більш послідовно здійснювали ринкові реформи.

Одночасно з відмовою від системи множинних обмінних курсів країни з перехідною економікою вводили внутрішню конвертованість валюти, що означало можливість для резидентів купувати і тримати деякі види активів (наприклад валюту та банківські депозити) в іноземній валюті. Це право, однак, не завжди поширювався на підприємства, які повинні були повністю здавати всю експортну виручку.

Зараз обмінний курс уніфікований у більшості держав з перехідною економікою, проте в деяких з них, такі як Білорусь, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, до цих пір зберігається система множинних обмінних курсів і залишається жорсткий валютний контроль: обмежений доступ на валютні ринки, обов'язкова здача певної частини валютної виручки за завищеним офіційним обмінним курсом.

У більшості країн з перехідною економікою на зміну множинним обмінним курсами прийшов вільно плаваючий обмінний курс. Подібний вибір був зроблений більшістю держав колишнього СРСР (крім Естонії) та країнами Східної і Центральної Європи (виключаючи Чехію, Угорщину, Польщу, Словаччину і Хорватію).