Erfan / Валютн_ обмеження,валютне регулювання та контроль

Валютні обмеження, вал. регулювання, вал. контроль.

Вал. обмеження являють собою певну сукупність законод. або адміністр. норм, які регламентують (і в тому числі можуть забороняти) проведення операцій з валютою, золотом, ін. вал. цінностями. Вони можуть здійснюватися також за допомогою механізму міжнар. розрахунків, на основі регул-ня міжн. платежів, переведення капіталів, руху товарів і послуг.

Конкретні цілі вал. обмежень – регул-ня пла­тіж. балансу і вал. курсу, концентрація вал. коштів у руках держави. Гол. сферами ва­л. обмежень є поточні операції платіжн. балансу (торгові й неторгові угоди), а також фінанс. операції (рух капіталів і кредитів, переказ прибутків, податк. та ін. платежів).

Валютні обмеження можуть набувати таких форм:

1) вимога проводити всі вал. операції виключно через центр. або уповноважені (девізні) банки; 2) ліцензування операцій з іноз. валютою та об­меж-ня сфери обігу нац. й іноз. валюти, зо­лота, цінних паперів; 3) повне або часткове блокування вал. рахун­ків; 4) обмеження конвертованості валюти шляхом дифе­ренціації її режиму для резидентів та нерезидентів; 5) заборона або обмеж. вивозу, а іноді й увозу капіталу, в тому числі — надання кредитів.

Держави з вільно плаваючими курсами своїх валют не мають потреби в жорсткому вал. регул-ні, на­пр., в цілях курсової пол-ки. Для держав, що вико­р-ть вал. обмеження, завжди існує ризик над­мірної ізоляції та зниження міжн. конкурспро­м-ті, підриву міжн. престижу нац. ва­люти. Так, метою вал. обмежень є підтримка офі­ц. вал. курсу на певному рівні, проте їх вплив на динаміку вал. курсів незначний.

На міждерж. рівні вал. обмеження реаліз-ся у формі платіжн. угод, які визначають і регул-ть орг-цію взаємних розрахунків і платежів між країнами.

Для країн з перехідною економікою у сфері валютного регулювання доцільно проводити політику повільної девальвації національної валюти (яка узгоджуватиметься з темпами інфляції та не допускатиме реальної ревальвації національної валюти). Така політика справлає позитивний вплив на експорт товарів та послуг, на сальдо зовнішньоторговельного балансу, а також сприяє скороченню імпорту. Тобто за допомогою регулювання рівня валютного курсу встановлюються низькі митні податки на імпорт. Враховуючи аналіз практики валютного регулювання в країнах з перехідною економікою можна зробити висновок, що основними напрямами вдосконалення наявних систем валютного регулювання є: гнучкість політики курсоутворення; вирішення питання щодо репатріації національних капіталів і створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів; дедоларизація економіки; поповнення золотовалютних резервів країни і зниження ризику їхнього знецінення; створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу; вдосконалення системи інституційного забезпечення та валютного законодавства. Важливим у сучасних умовах є й підвищення рівня прозорості системи валютного Неясність цілей і завдань грошово-кредитної та валютної політики на перспективу, а також часті зміни норм відповідного законодавства значно ускладнюють планування суб'єктами підприємницької діяльності їхньої ділової активності.

Валютний контроль – це здійснення уповноваженими органами необхідних дій, спрямованих на дотримання фізичними та юридичними особами встановленого законодавством порядку переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон. Функції у сфері валютного контролю в Україні здійснюють:

Національний банк України, який є головним органом валютного контролю;

уповноважені банки;

Державна податкова інспекція України;

Міністерство зв’язку України;

Державний митний комітет України.