55. Боротьба за суверенітет та державну незалежність України в 1990 – 1991 рр.

У складі депутатів Верховної Ради УРСР ХІІ скликання (1990 – 1994 рр.) абсолютну більшість депутатів (239 осіб) були членами КПУ. Однак ідея національного відродження незалежності заявляла про себе все активніше й наполегливіше устами меншості – національно-демократичної частини депутатів. Партійно-державне керівництво республіки не могло протистояти цим настроям і пішло на крок, що суперечив політиці центру.

Велике моральне і політичне значення має організований 21 січня 1990 р. з нагоди річниці самостійності й соборності України "людський ланцюг", що пов'язав Kиїв–Львів–Iвано-Франківськ (взяло участь близько 3 млн. чоловік). У Львові, Києві та інших містах над будинками Рад піднімаються національні прапори.

Прийнята 16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет України проголосила волю народу України самостійно вирішувати свою долю.

17 березня 1991 р. відбувся Всесоюзний референдум з питання збереження Радянського Союзу. В Україні під час проведення цього референдуму Верховна Рада запропонувала жителям республіки додаткове запитання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?»

Народ України відповів позитивно як на основне (70,2 % від тих, хто взяв участь у голосуванні), так і на додаткове запитання (80,2 %). Незважаючи на суперечливість результатів референдуму й опитування, було очевидно, що громадська думка в Україні схиляється в бік незалежності.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української РСР прийняла історичний документ – Акт проголошення незалежності України, в якому, зокрема, підкреслювалося: «Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України».

Тим самим було покладено край юридичному існуванню УРСР. На політичній карті світу з’явилася нова суверенна держава – Україна.

Акт проголошення незалежності України, день прийняття якого став національним святом держави, не був випадковим явищем. Прагнення до національного суверенітету випробувано віками. Право самовизначення — це право народу самому визначати свою долю.

Отже, Акт проголошення незалежності України — це документ великої історичної ваги, який, відновивши історичну справедливість, став закономірним наслідком процесу розвитку українського народу.

1 грудня 1991 р. відбулися Всеукраїнський референдум і ви бори Президента України. Народ України повинен був остаточно вирішити питання про існування своєї держави. 90 % учасників референдуму віддали свої голоси за незалежність, сподіваючись на краще життя в окремій українській державі. Слід відзначити, що за незалежність проголосували й представники неукраїнського населення: росіяни, євреї, білоруси, поляки та інші.

На президентських виборах з шести конкурентів найбільше голосів отримав Л. Кравчук (62%).

1 грудня 1991 р. Україна обирала першого Президента своєї самостійної держави.