- •1. Початки людської цивілізації на терені України.
- •2. Трипільська культура.
- •3. Скіфсько-Сарматська доба в історії України. Кімерійці.
- •4. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •5. Східні слов`яни на території України.
- •6. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець іх – кінець х ст.).
- •7. Розквіт Київської Русі за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •8. Культура Київської Русі.
- •9. Монгольська навала та встановлення золотоординського іга.
- •10. Утворення і розвиток Галицько-Волинської держави.
- •11. Соціально-економічний стан українських земель у складі Литви та Польщі.
- •12. Політичний та адміністративний устрій українських земель у складі Великого князівства Литовського та Польщі.
- •13. Національно-релігійний гніт у другій половині хvі ст. Люблінська унія.
- •14. Брестська церковна унія та її наслідки.
- •15. Закарпаття у складі Угорського королівства (XIV – XVI ст.). Битва під Могачем та її наслідки для Закарпаття.
- •16. Культура України ( друга половина XIV – перша XVII ст. ).
- •17. Причини виникнення козацтва та його роль в історії українського народу.
- •18. Виникнення козацтва та Запорозької Січі.
- •19. Українська національна революція 1648 – 1676 рр.: причини, характер, рушійні сили.
- •20. Гетьманство Богдана Хмельницького ( 1648 – 1676 рр.).
- •21 . Українсько-московська міждержавна угода 1654 р. «Березневі статті».
- •22. Українська держава за гетьманування і. Мазепи.
- •23. Пилип Орлик і перша українська конституція.
- •24. Останні гетьмани Лівобережної України.
- •25. Культура України в другій половині XVII – XVIII ст.
- •26. Південне товариство декабристів та його програма.
- •27. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •28. Адміністративний устрій, соціально-економічне і політичне становище західноукраїнських земель у складі Австрії у першій половині хіх ст.
- •29. Національне пробудження в Галичині. «Руська трійця».
- •30. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях у 1848 – 1849 рр.
- •31. Будителі Закарпаття.
- •32. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні. Буржуазні реформи 60 – 70 рр. Хіх ст. Та особливості проведення їх в Україні.
- •33. Розвиток капіталізму в Україні в другій половині хіх ст.
- •34. Українська культура в другій половині хіх ст.
- •35.Укранський суспільно-політичний рух в другій половині хіх ст.
- •36. Процеси національного відродження на українських землях у першій половині хіх ст.
- •37. Політизація укр.. Нац.. Руху в 90-х рр.. Хіх ст.. «Братство тарасівців».
- •38. Західноукраїнські землі у другій половині хіх ст.
- •39. Закарпаття у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •40. Україна в Першій світовій війні. Січові стрільці.
- •41. Боротьба за українську державність.
- •42.Зунр: головні віхи історії.
- •43. Оформлення срср і роль України в цьому проц..
- •44. Політика українізації, культурне піднесення.
- •45. Соціалістична індустріалізація України.
- •46. Колективізація сільського господарства. Голодомор 1932-1933рр.
- •47. Політичні репресії в Україні в 2-ій половині 20-30-х рр.. Хх ст.
- •48. Західноукраїнські землі у 1921 – 1939 рр.
- •49. Карпатська Україна1939 р.
- •50. Українські землі в роки Другої світової війни.
- •51. Радянізація західних областей України. Боротьба оун(Організа́ція украї́нських націоналістів) – упа(Українська повстанська армія). Операція «Вісла».
- •52. Хрущовські реформи в Україні та їх суперечливість.
- •53. Культурний та духовний розвиток українського суспільства. Шістдесятники. Дисидентський рух.
- •54. Перебудовчі процеси в Україні як передумова державотворчих змагань.
- •55. Боротьба за суверенітет та державну незалежність України в 1990 – 1991 рр.
- •56. Розбудова політичної та адміністративної системи незалежності України.
- •57. Конституційний процес та особливості Конституції України 1996 р.
- •58. Суспільно-політичне життя в Україні на зламі тисячоліть.
- •59. Основні напрямки зовнішньої політики України в умовах незалежності.
- •60. Розвиток української культури на порозі ххі ст.
16. Культура України ( друга половина XIV – перша XVII ст. ).
Умови й загальна характеристика розвитку культури України.
У XIV — першій половині XVII ст. культура України розвивалася в складних умовах. Роз'єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, тяжкий іноземний гніт, спустошливі турецько-татарські іга нестерпне гноблення польських, литовських, угорських, молдовських, турецьких і українських феодалів, що його зазнавали народні маси, — все це гальмувало розвиток продуктивних сил, формування української народності і становлення української національної культури.
Та й за цих несприятливих умов культурний поступ в Україні не припинявся. Українська культура розвивалась на основі вітчизняних традицій попередніх віків, чуйно реагуючи на нові соціально-економічні й політичні процеси, що їх переживало українське суспільство.
Діячі української культури, ґрунтуючись на рідній спадщині, зокрема часів Київської Русі, і виявляючи підвищений інтерес до античної культури, творчо запозичуючи ідеї європейського Відродження, намагалися вивільнити інтелектуальну діяльність людини з-під влади церкви, поширювати в народі освіту й наукові знання, підносити його людську гідність, розвивати українську мову й національну культуру. Для цього засновувалися школи, налагоджувалося книговидання, розвивалися світські науки — логіка, філософія, астрономія, природознавство, історія, література та ін. Нові, гуманістичні ідеї й стиль Відродження проникали в живопис, музику, театр та інші галузі мистецтва.
Важливою рисою формування й становлення української культури, особливо з другої половини XVI і в першій половині XVII ст., була підпорядкованість її розвитку і інтересам визвольної боротьби-українського народу проти гніту шляхетської Польщі, проти наступу католицизму й унії.
Уже в літературних пам'ятках XIV — XV ст. чітко відбито риси, властиві українській мові. У XVI — першій половині XVII ст. українська мова, особливо розмовна, розвивалася далі. Офіційно-канцелярською, державною мовою в Литовській державі була «руська мова», що склалася на основі староруської мови часів Київської Русі. «Руська мова» стала важливим етапом у формуванні української і білоруської національних мов. До цієї мови дедалі активніше вливалися елементи народної, «посполитої» мови, якою говорили народні маси. Цікавою пам'яткою, в якій яскраво відбився процес формування української мови, є так зване Пересопницьке євангеліє — рукописний переклад євангелія «из языка болгарского на мову рускую», тобто з книжної церковнослов'янської мови на мову «просту», близьку до тодішньої народно-розмовної української мови. Переклад здійснено у 1556—1561 pp. у місті Пересопниці на Волині (тепер село Рівненського р-ну Рівненської обл.) поповичем з міста Санока Михайлом Васильовичем і архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм. Від назви монастиря, якому євангеліє довгий час належало, воно й дістало свою назву.
Найяскравіше формування української мови і участь народних мас у творенні духовної культури виявилися в усній народній творчості. У XIV — першій половині XVII ст. продовжувала розвиватися обрядова народна поезія, що своїми початками сягає в давнішні часи,— весільні пісні, поховальні голосіння, колядки, щедрівки, веснянки тощо.
Та особливе місце в усній народній творчості цього періоду займають історичні пісні та народні думи — героїчний епос України. Найбільш ранні думи належать до XV — XVI ст.
Для розвитку культури величезне значення мало поширення друкованих книг і початок та розвиток друкарства. Велику роль відіграло зародження в Кракові й Чорногорії наприкінці XV ст. видання книг кирилицею на церковнослов'янській мові. У 1491 р. у Кракові міщанин із Франконії німець Швайпольт надрукував кириличним шрифтом богослужебні книги «Октоїх», «Часослов» і «Псалтир». Ці книги мали велике поширення в Україні, а через неї і в Росії.
В Україні книгодрукування розгорнув російський першодрукар Іван Федоров, який після видання разом із своїм помічником Петром Мстиславцем у Москві першої відомої датованої друкованої книги в Росії «Апостола» 1564 р. і «Часовника» 1565 р. внаслідок переслідувань вищого духівництва й частини боярства змушений був перейти за «литовський рубіж».
Про стан шкільної освіти в Україні у XIV — XV ст. документальних даних дуже мало. Тоді школи, мабуть, існували при монастирях, церквах, благодійних установах і в маєтках деяких феодалів. Учителями здебільшого були дяки, що навчали дітей елементарної грамоти, молитов, церковного співу.
Найважливіше значення мали православні слов'яно-руські школи, що були дійовим знаряддям у боротьбі українського народу проти польсько-католицького наступу. Серед цих шкіл одне з перших місць належало Острозькій школі, відкритій близько 1576 р. зусиллями й на кошти українського князя К. Острозького (1526—1608 рр.). Першим ректором цієї школи був відомий письменник Герасим Смотрицький, учителями — видатні культурні діячі — Іов Княгиницький, Дем'ян Наливайко (брат Северина Наливайка) та ін. Навчальний процес в Острозькій школі стояв на рівні тодішніх вищих протестантських і польських шкіл — академій.
У 1631 р. архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила заснував при лаврі нову школу, яка в 1632 р. була об'єднана з Київською братською школою, внаслідок чого виникла Києво-братська, або Києво-Могилянська колегія. Уже з перших років свого існування ця колегія стояла на рівні західноєвропейських університетів і польських академій.
У XIV—першій половині XVI ст. продовжувалися традиції історичного літописання. Проте через численні війни, усобиці, пожежі, руйнування міст і сіл історичних творів збереглося дуже мало. Залишились переважно так звані литовські, або західноруські, літописи, написані тодішньою руською мовою.
У XIV — першій половині XVII ст. з формуванням української народності та її культури розвивалось і мистецтво, в якому дедалі більше виявлялися національні риси.
Зароджується театральне мистецтво. З'являється віршована шкільна драма, в якій переважали релігійні та міфологічні сюжети і акторами в якій здебільшого були учні братських шкіл та студенти колегій. Особливого розвитку набула шкільна драма в Острозькій школі та Києво-Могилянській колегії.
У XVII ст. бере свій початок і вертеп — ляльковий театр. Вистави відбувались у своєрідній двоповерховій дерев'яній скриньці, де на верхньому поверсі показувалися вистави на релігійні сюжети, а. на нижньому — з народного життя.
Значного поширення в Україні набувають скульптура і різьблення, зокрема різьблення іконостасів. Значних успіхів було досягнуто в Україні у литті з міді та олова і художній обробці металу. Особливого розвитку це мистецтво набуло у Львові.