22. Українська держава за гетьманування і. Мазепи.

Іван Мазепа, будучи гетьманом, краще за інших знав, як царизм щодалі міцніше затискає автономію Лівобережної України в рамки московської кріпосницької самодержавної адміністрації. Він бачив, що чиновницька влада в Україні посилюється. Йому було добре відомо, як у 1686 р. руками I. Самойловича автономна (автокефальна) українська православна церква була силою втиснута під владу московського патріарха, а невдовзі Самойлович, який вірою і правдою служив царизму, зазнав жорстокої розправи і ганебної смерті в Сибіру.

Але виступити проти гетьман не міг, бо це було небезпечно наслідками, та й сам був обласканий, особливо молодим царем Петром I, який удостоїв Мазепу звань та орденів. Гетьман вірно служив «великому государю», і найменшої підозри в його протилежних замірах не було. Хоча в народі і ходили чутки, що він «чужинець покатоличений», «лях», але всі бачили, що в «його ділах великий такт і багато розуму».

Спрямовуючи діяльність на піднесення авторитету особистої влади, Мазепа добре розбудував столицю Гетьманщини Батурин, зміцнив наймані сердюцькі й компанійські полки, що набиралися з козаків Правобережжя, Січі, селян, волохів, сербів і служили обороні Гетьманщини, охороні гетьмана та підтриманню внутрішнього порядку.

Мазепа плекав надію на поширення влади на Запорожжя, Слобожанщину, Правобережжя. Проте ці мрії виявились не здійсненими. Нє підкорялася вільнолюбна Січ. Кошові отамани і прості козаки висловлювали невдоволення тим, що в Гетьманщині «бідні люди живуть гірше, ніж за ляхів». їхнє обурення використав Петрик, котрий підійняв повстання проти гетьмана.

звичайно, не примножувало престижу Мазепи на Правобережжі та його впливу на всю Україну.

Проте могутність і авторитет влади Івана Мазепи зростали, що значною мірою обумовлювалося щедрістю багатого гетьмана, пожертвуваннями на церковне і культурне будівництво, на духовні й культурні потреби краю. За час гетьманування Мазепи його зусиллями і коштом споруджено і відбудовано понад 20 церков і соборів. Гетьман на свої гроші реставрував Софію Київську і побудував при ній величну дзвіницю. Дякуючи зусиллям і щедрості Мазепи ґрунтовно відбудувалася Києво-Печерська Лавра. У ній споруджено Святу й Економічну брами з церквами над ними, а також кам'яну огорожу, що й тепер дивує монументальністю. 3 його допомогою зведено Братську церкву та будинок Києво-Могилянської академії, а також церкву Вознесіння в Переяславі. Благодійність і строгість забезпечували гетьманові могутність, популярність у народі, твердість автономної влади.

Іван Мазепа зі своїми і царськими військами у 1697-1698 pp. здійснив два Дніпровські походи, відремонтував і зміцнив захоплені фортеці та відбив турецьке військо, що хотіло їх повернути.

Гетьман Іван Мазепа, як активний організатор і талановитий керівник антиосманської боротьби в Україні, був удостоєний вищих нагород 3 боку союзників по «Священній лізі». Московський цар Петро нагородив його орденом Андрія Первозванного, званням генерала та дійсного таємного радника, король Польщі - орденом Білого Орла, імператор Австрії — титулом князя Священної Римської імперії.

Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорозького було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя і, якщо можливо, Слобожанщини і Ханської України в складі єдиної Української держави під гетьманським реґіментом, та встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою. Ревний покровитель православ'я, він будує в усій Гетьманщині цілу низку церков, споруджених у стилі українського бароко. Заходами Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії (у цей час відомої як «Могило-Мазепивіанська») (завдяки матеріальній підтримці гетьмана вона спромоглася спорудити нові корпуси і збільшити кількість спудеїв до 2 тис.).

Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери.