31. Будителі Закарпаття.

Діячі відродження тут називалися "будителями"

А.Бачинський : очолював уніатську церкву Закарпаття. Він глибоко переймався проблемами розвитку шкільництва в краї. А.Бачинський активно сприяв відкриттю народних шкіл, справі підготовки вчителів та підтримки здібної молоді. За його наказом церковну літературу привозили з Росії та України. Створена ним бібліотека церковної і світської літератури, що стала доступна широкому загалу читачів.

Фігараші.Відомим діячем закарпатського відродження був І.Фігараші. Він навчався в Ужгороді та Відні. Згодом був призначений ректором духовної семінарії в Ужгороді, а потім – у Відні. займався вивченням історії мови русинів. Він був автором «Русько-угорської чи мадярської граматики».

Лучкай. Вільно володів європейськими мовами, латиною, і уклав навіть «Словник і алфавіт» ефіопської1 мови. Він уклав «Граматику слов’яноруську» – першу в західноукраїнських землях граматику літературної руської мови, що була видана латиною у 1830 р. Йому належить і найперша розвідка з історії Закарпаття «Історія карпатських русинів» у 6-ти томах, що також була написана латиною.

У цей період ціла низка талановитих діячів культури, освіти та науки, котрі ґрунтовну освіту поєднували з новими науковими ідеями та літературними принципами, вимушені були, в умовах наступу політичної і культурної реакції, впровадження політики мадяризації, залишити Закарпаття. Свій талант і знання вони віддали Росії, Україні, Польщі.

До цієї генерації блискучих закарпатських інтелектуалів належали – І.Земанчик, відомий фізик, математик; П.Лодій, який був професором Львівського, Краківського та Петербурзького університетів; М.Балудянський, економіст і правник за фахом, перший ректор Петербурзького університету, І.Орлай, директор Ніжинського та Одеського ліцеїв,

І.Орлай вчився на філософському факультеті Львівського університету та богословському факультеті Пештського університету. Вивчав грецьку, єврейську мови. Після того, як йому було відмовлено працювати в Пештському університеті, він у 1791 р. емігрував до Росії. Кенігсберзький університет присвоїв йому звання доктора словесних наук і філософії. І.Орлай – автор творів з історії Закарпаття – «История о Карпато-Россах» і «О Юго-Западной Руси».

М.Балудянський навчався в Угорщині та Відні. З 1804 р. переїздить до Петербурга. М.Балудянський за фахом економіст і правник, саме йому належить заслуга введення до наукового вжитку в Росії поняття «політична економія»,. багато зробив для науки права, економіки та філософії.

До видатної когорти закарпатських інтелектуалів належав П.Лодій. Він – автор підручника: «Полный курс философии».

На початку XIX ст. на Закарпатті виникає ще один культурний центр у Пряшеві. Саме у Пряшеві О.Духнович створив гурток русинських інтелектуалів, письменників, культурних діячів. Його вірш «Підкарпатськії Русини», як національний гімн, проіснував аж до 1939 р. Він багато зробив для реорганізації шкільної освіти в краї. Його буквар під назвою «Книжиця читальная для начинающих», виданий у 1847 р. О.Духнович були представником москвофільської течії в будительстві.

Під прапором боротьби з Угорщиною та мадярськими впливами утворився і протилежний, австрофільський табір закарпатських будителів. Очолював цей табір Адольф Добрянський, який відстоював принцип «австрійського федералізму». А.Добрянський сформулював програму об’єднання усіх західно-українських земель під владою Австрійської держави.