3.4.2.Рельєф дна океанів

Основні елементи рельєфу дна океану: 1. підводна окраїна материка: 1.1. шельф (материкова відмілина)(рис. 3.4).; 1.2. материковий схил; 1.3. материкове підніжжя; 2. перехідна зона: 2.1. улоговини окраїнного глибоководного моря; 2.2. острівні дуги; 2.3. глибоководні жолоби; 3. ложе океану: 3.1. океанічні улоговини; 3.2. океанічні підняття; серединно-океанічні хребти.

Рис. 3.4. Гіпсографічна крива

Підводна окраїна материків.

Материкова відмілина (шельф) – мілководна частина підводної окраїни материків з глибинами в середньому до 200 м, інколи до 400 м. Шельф оточує материки та острови. Найбільша ширина шельфу вздовж північних берегів Євразії; найменша – в Тихому океані вздовж західних берегів Північної та Південної Америки. Основні макроформи на материковій відмілині: западини – замкнуті зниження дна з відносно великими глибинами; острівні плато – підводні п’єдестали, на яких можуть розташуватися окремі острови чи архіпелаги островів. Окрім основних форм, в межах материкової відмілини зустрічаються другорядні форми рельєфу: сучасні акумулятивні форми на трансгресивних відмілинах – форми ерозійного і льодовикового походження (підводні річкові долини, фіорди, моренні утворення тощо); на абразійних – останці – підвищення дна, які складені міцними породами і в меншій ступені піддаються абразії. Часто останці піднімаються над водною поверхнею у вигляді окремих скель, в цьому випадку вони називаються кекурами. На абразійних, а також скидових відмілинах інколи зустрічаються тектонічні обриви – круті уступи, які утворюються в результаті розривних рухів земної кори.

Материковий схил – це похилена поверхня дна океанів і морів, яка з’єднує зовнішній край материкової відмілини з ложем океану, розповсюджується до глибини 3,5 км. Материковий схил має великі похили в середньому 4-7⁰, інколи до 25-30⁰.

Основними формами рельєфу (макроформи) на материковому схилі – скидові уступи, обриви, тераси, жолоби, гребінь. Материкові схили, які мають скидові утворення, називаються скидовими, а які не мають скидових утворень, називаються флексурними. Різкі перегини дна на флексурних материкових схилах виникли без розриву гірських порід земної кори. Гребінь – це продовження поперечних гірських хребтів суші. Жолоби – продовження на дні материкового схилу берегових міжгірських улоговин.

Другорядною, але дуже важливою формою рельєфу материкового схилу являються каньйони (довгі вузькі зниження дна моря з дуже крутими боковими схилами). Деяка частина каньйонів утворилась під дією тектонічних процесів, більшість – під дією суспензійних потоків, які немов би “пропилюють схил”. Незначна частина каньйонів є затопленими долинами і руслами великих річок. Чимало каньйонів проходять дном океанів, не маючи початку на шельфі, їх називають серединноокеанічними.

Материкове підніжжя – це межа між материковим схилом та ложем океану з глибинами до 4000 м; акумулятивна пологохвиляста нахилена рівнина. В структурному відношенні – глибокий прогин на стику континентальної та океанічної кори, заповнений постійним шаром пухких осадів. Тут зустрічаються конуси виносу каньйонів.