3.3.3.Водний баланс боліт

Рівняння водного балансу болота має такий вигляд:

x + y_n + W₁ = Z + y_n + W₂ ± u

де: х - атмосферні опади;

y_n - притік поверхневих вод;

W₁ - притік підземних вод;

Z - випаровування;

y_n - відтік поверхневих вод;

W₂ - підземний відтік;

± u - накопичення вологи або її витрачання.

Болота живляться атмосферними, поверхневими та грунтовими водами.

3.3.4.Рух води в болотах

В болотному масиві виділяють два основних горизонти: верхній - активний (діяльний) та нижній – інертний.

Активний (діяльний) шар болота - це шар інтенсивного вологообміну з атмосферою та оточуючими болото територіями; з періодичними коливаннями в його межах рівнів грунтових (болотних) вод і змінним вмістом вологи; високою водопроникністю та водовіддачею; періодичним доступом повітря в пори, які звільнилися від води під час зниження рівня грунтових вод; великою кількістю аеробних бактерій та мікроорганізмів, котрі сприяють процесу торфоутворення та наявністю рослинного покриву, що складає верхній шар цього горизонту.

Інертний горизонт - це горизонт з постійною кількістю води протягом року; повільним вологообміном з підстилаючою поверхнею, яка складена торф'яними відкладами; низькою водопроникністю торфу; відсутністю доступу повітря в пори торфу та аеробних бактерій і загальним зменшенням кількості мікроорганізмів.

Рух води в болотах відбувається залежно від стану, в якому вона знаходиться. Переважна частина води перебуває у зв’язаному стані. Вільна вода знаходиться у великих капілярах, порах торфу, у руслах болотних струмків, озерцях та трясовинах.

Швидкість руху води у торфовій масі залежить від водопровідності, показником якого є коефіцієнт фільтрації, який залежить від ступеня розкладання торфу. Швидкість фільтрації в діяльному шарі може досягати кількох десятків і навіть сотень метрів за добу, а в інертному шарі - максимум 6 м за рік.

3.3.5.Термічний режим боліт

Термічний режим торф’яних боліт визначається не тільки кліматичними факторами, але залежить і від водно-теплових властивостей торфу та мінеральних ґрунтів. Особливо велику роль відіграє теплоємкість і теплопровідність торфу, які, в свою чергу, залежать від об’ємного співвідношення органічної речовини, води і повітря в торф’яному відкладі. Чим більший вміст води в торфі, тим більша його теплоємкість і тим повільніше він нагрівається й охолоджується.

З глибиною коливання температури торф’яного відкладу зменшуються. В умовах помірного клімату добовий хід температури в діяльному шарі торфового болота помітний лише до глибини 15-25см, а сезонні коливання температури – до глибини 3,0-3,5м. На глибинах, що перевищують 35-40см і 4-5м, відповідно добові та сезонні зміни температури зазвичай відсутні.

Величина і добових і сезонних коливань температури в торф’яному боло­ті менші, ніж у мінеральному грунті, і зменшуються зі збільшенням вологос­ті ґрунту. Безпосередньо на поверхні болота добові коливання температури значні внаслідок малої передачі тепла на глибину, що сприяє підвищенню випаровування в денні години і раннім осіннім заморозкам в нічні години.

Замерзання боліт в умовах холодного та помірного клімату настає через 15-17 днів після переходу температури повітря через нуль, тобто пізніше невеликих озер і річок. Болота перехідного типу починають замерзати одночасно з замерзанням мінеральних ґрунтів, а сфагнові болота – пізніше. Глибина промерзання торфо-болотної маси – 19-42см. Максимальна глибина промерзання торф’яників – до 60-65см.

Відтавання боліт залежить від кліматичних умов, товщини мерзлого ґрунту, товщини снігового покриву і тому його строки різні в різних болотних мікроландшафтах.