Типи дельт:

Дельти виповнення – виникають тоді, коли річка впадає в яку-небудь затоку або бухту; наноси заповнюють захищену від хвилювання бухту і лише потім виходять на узмор’я (Дніпро, Дон, Кубань).

Висунуті дельти виникають на відкритих берегах з опуклістю, спрямованою в море (Дунай, Волга, Лена).

Лопасті дельти утворюються при великій кількості наносів. Дельта росте вузькими і довгими акумулятивними валами за рахунок розвитку пригирлових кіс (Кура, Міссісіпі).

Дзьобоподібні дельти характерні для річок, котрі виносять відносно небагато наносів; збільшується довжина пригирлових кіс, форма яких нагадує дзьоб птаха (Дністер).

Складні дельти виникають при злитті двох дельт (Терек, Судак).

2.13.Термічний режим річок

Термічний режим - це закономірні коливання температури води у водних об’єктах.

Зміна температури річкової води - це наслідок зміни складаючих теплового балансу даної ділянки річки. Рівняння теплового балансу має такий вигляд:

R = LE + P + B,

де R - радіаційний баланс; Е - випаровування за відніманням конденсації; L - захована теплота випаровування; В - теплообмін з грунтом.

Для періоду сніготанення:

R = LE + L^'h + P + B,

де L^' - схована теплота танення, h - шар води, який утворився внаслідок танення снігу.

Співвідношення між елементами теплового балансу змінюються разом зі зміною метеорологічних елементів. Тому кожному сезону року властиві певні співвідношення між прибутком і втратою тепла. Максимальна температура води буває в липні-серпні (25 -34°С), а мінімальна на початку льодоставу. Максимальна температура води менша від максимальної температури повітря і настає дещо пізніше від неї. Температура води в річках не буває від’ємною і тому середня річна температура води в річках значно вища, ніж середня річна температура повітря.

Крім сезонних коливань температури води в річках відбуваються і добові зміни: максимальна температура води о 15-17 годині (повітря на 1-2 години раніше), мінімальна - вранці. Температура води змінюється по живому перерізу, довжині і глибині річки. По ширині і глибині річки температура води змінюється мало внаслідок турбулентного перемішування. Так, влітку температура біля берегів вища ніж на середині річки, а восени навпаки. Влітку вдень вода на поверхні тепліша, ніж біля дна, а вночі - навпаки.

По довжині річок зміна температури води обумовлюється зміною джерел живлення, проточності кліматичних умов природних зон. Так, температура води великих річок, які течуть з півночі на південь, підвищується, а які течуть в широтному напрямку, температура води змінюється мало, за винятком верхів'я, де температура поступово підвищується на деякій відстані від витоку. На гірських річках температура води також підвищується вниз за течією.

2.14.Льодовий режим річок

Льодовий режим річок - зміна в часі процесів виникнення, розвитку і руйнування льодових утворень на річках.

Зимовий режим річок - це сукупність всіх процесів, які протікають у річках протягом періоду з переважанням від'ємних температур повітря.

За характером зимового режиму всі річки поділяють на три групи: замерзаючі (річки рівнинної території України, наприклад), з нестійким льодоставом (гірські річки) і незамерзаючі (річки в субтропічних районах).

В льодовому режимі замерзаючих річок виділяють три фази: замерзання, льодостав і скресання.

Замерзання - це фаза льодового режиму, яка характеризується утворенням льодового покриву (сала, заберегів, сніжури, внутрішньоводного і донного льоду, шуги, льодоходу).

Сало - поверхневі первинні льодові утворення, які складені із голок і пластинчатих кристалів у вигляді плям захололого жиру або тонкого суцільного шару.

Забереги - смуги тонкого нерухомого льоду, який утворюється перед замерзанням вздовж берегів річок.

Сніжура - плаваючий сніг у воді у вигляді кашеподібної маси.

Внутрішньоводний лід - накопичення первинних льодових кристалів, що утворюються в товщі води і на дні водного об'єкту.

Донний лід - внутрішньоводний лід, який утворюється на нерівностях дна річки.

Шуга - льодові утворення у вигляді накопичень пухкого льоду, який утворюється з внутрішньоводного льоду, що сплив на поверхню, з включенням сніжури, дрібного льоду, заберегів, сала.

Льодохід - рух льоду (крижин) на річках. Розрізняють осінній і весняний льодохід.

Затор - накопичення крижин на окремих ділянках річок, де пропускна здатність русла не відповідає кількості льоду, що пересувається, і яке спричиняє відносно невелике підняття рівнів води.

Льодостав - період, протягом якого на річках стоїть нерухомий льодовий покрив.

Зажори - накопичення шуги з включенням дрібнобитого льоду в руслі річки, що викликає стиснення водного перерізу і підвищення рівня води.

Промоїни - простори відкритої води в льодовому покриві, що утворюється внаслідок посування льоду.

Ополонки - у період льодоставу деякі ділянки річок протягом тривалого періоду, а іноді й протягом усієї зими, не замерзають.

Під впливом нагрівання грунту і стікання талих вод зі схилів і підвищення рівня води в річці утворюються прибережні смуги чистої води - закраїни.

Скресання - фаза льодового режиму, що характеризується руйнуванням льодового покриву.