12.3.2. Види підтвердження відповідності та сертифікації

Підтвердження відповідності (ПВ) та сертифікація (С) класифікуються:

• за видом об’єктів: сертифікація продукції – товари, процеси, послуги; сертифікація виробництва; сертифікація систем якості (ак1), систем управління якістю, систем управління довкіллям, акредитація органів з сертифікації, виправлення лабораторій, атестація аудиторів;

• за підпорядкуванням: державна, недержавна;

• за обовязковістю: обовязкова, добровільна.

Обов’язкова сертифікація (далі – ОС) проводиться на відповідність продукції вимогам чинних законодавчих актів України та обов’язковим вимогам нормативних документів.

Існує перелік продукції, що підлягає обов’язковому проходженню процедури підтвердження відповідності (далі – ПВ) – харчові продукти, одяг, устаткування для виробництва цієї продукції. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, складається з 36 розділів, у яких згруповані однорідні види продукції. Для продукції, яка є об’єктом технічних регламентів, ПВ обовязкове, при цьому виробник із залученням ОС зобов’язаний скласти та зареєструвати декларацію про відповідність з одержанням сертифіката відповідності.

Обов’язкова сертифікація проводиться виключно в Державній системі сертифікації УкрСЕПРО (далі – Система), яка підпорядкована Державному комітету України по стандартизації, метрології й сертифікації (національний орган України по сертифікації). Він же проводить і координує роботу із забезпечення функціонування Системи. Обов’язкова сертифікація включає перевірку й випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Добровільна ПВ та сертифікація передбачена для продукції, що не підлягає обов’язковому підтвердженню відповідності. Вона здійснюється державними органами сертифікації (УкрСЕПРО) та акредитованими організаціями інших форм власності. Добровільна сертифікація проводиться на відповідність продукції вимогам, що не віднесені нормативними документами до обов’язкових, з ініціативи виготовлювача, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій та окремих громадян (далі – заявника). При цьому теж виконується сертифікація на відповідність усім обов’язковим вимогам, якщо вони встановлені для цієї продукції.

12.3.3. Організація підтвердження відповідності та сертифікації

Сертифікація та декларування відповідності в регульованій сфері здійснюється за ДСТУ3410-96 “Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення”: обов’язкові – безпеки, функціональність, об’єктивність, відповідність; рекомендаційні – за вибором.

Обов’язкове підтвердження відповідності та сертифікацію здійснює Держстандарт України й регіональні організації Центру стандартизації, метрології й сертифікації. У Чернігові таким органом є Центр стандартизації, метрології й сертифікації (далі ЦСМС). Вітчизняні органи по сертифікації діють у межах системи УкрСЕПРО.

Добровільна сертифікація здійснюється акредитованими у встановленому законодавством порядку органами по сертифікації будь-якої форми власності, що уповноважені на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері – Торговельно-промислова палата, Українська асоціація якості, „Станкосерт”.

В Україні представлені всі головні міжнародні реєстратори: Bureau Veritas, BSI (British Standard Institute), Lloyd Register, TUV в особі TUV-інтерсертифіка, а також на ринку представлені численні організації, що мають різне відношення до процесу сертифікації. При системі УкрСЕПРО працює інформаційна служба www.Leonorm.com.

Сертифікація та декларування відповідності в нерегульованій сфері. Нині у системі визнаються такі зарубіжні сертифікати:

• видані в національних системах сертифікації країн СНД, з якими укладені двосторонні догоди – Вірменія, Грузія, Росія, Білорусь, Узбекистан, Молдова;

• видані в межах міжнародних систем сертифікації, до яких приєдналась Україна;

• система сертифікації електронних компонентів;

• система сертифікації електрообладнання на відповідність стандартам безпеки.